стратегічні напрями економічного розвитку вітчизняного виробництва

Демчук Н.І., Кошеваров А.М.

Інтегрування України в європейські структури потребує вироблення та реалізації такої моделі взаємовідносин з регіонами й управління ними, яка б відповідала принципам регіональної політики Європейського Союзу, сприяла становленню нових форм співпраці у форматі “центр-регіони”, загальновизнаній практиці внутрішнього міжрегіонального співробітництва та міжнародної співпраці територій.

Метою державної політики як складової стратегії економічного та соціального розвитку України є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку, усунення основних диспропорцій. Політика щодо підтримки розвитку виробництва має спрямовуватися на активізацію всього ресурсного потенціалу як основи зміцнення їх конкурентності.

Потрібно виходити з того, що основним пріоритетним завданням економічної політики, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності економіки країни, має стати забезпечення дальшого розвитку науково-технологічного та інноваційного потенціалу виробників. Мають бути створені умови для формування в кожному регіоні сучасного виробничого комплексу, здатного до розвитку та забезпечення внутрішніх потреб, нарощування експорту конкурентоспроможної продукції та послуг, збільшення обсягів виробництва наукоємної промислової продукції на основі найбільш повного використання вітчизняного виробничого потенціалу.

Водночас треба враховувати і таку принципову позицію – фундаментом регіонального розвитку має стати самостійність регіонів щодо визначення цілей свого розвитку та можливості фінансування заходів для їхньої реалізації передусім за рахунок власних джерел та залучених інвестицій, тобто основою політики економічного зростання виробництва повинно стати раціональне використання трудового потенціалу та виробничих ресурсів, максимальне сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, забезпечення раціонального використання навколишнього середовища.

Національна економіка повинна зайняти достойне місце у конкурентному глобальному ринку. Це єдиний шлях для підвищення рівня добробуту громадян до рівня економічно розвинутих держав світу. Тому, ключовими завданнями держави є якнайширше залучення інвестицій для створення сучасного виробництва, впровадження нових знань, технологій і принципів управління, підвищення рівня зайнятості.

Україна належить до держав з розвинутою індустріальною базою і достатньо високим ресурсним потенціалом. Проте у структурі національної економіки переважають галузі, які добувають сировину або випускають продукцію з низьким ступенем обробки для експорту, завантаження потужностей яких залежить від попиту на зовнішньому ринку.

В умовах збільшення обсягу споживання та насичення ринку продукцією проблемою залишається надходження в торговельну мережу значної кількості неякісних, фальсифікованих та небезпечних для життя і здоров’я людей товарів. Протягом останніх років проводилася робота із створення адаптованої до вимог СОТ і ЄС сучасної системи ринкового нагляду, що є одним з пріоритетних завдань у сфері торгівлі.

Разом з тим зростаючий споживчий попит на товари нехарчової групи задовольняється переважно за рахунок імпорту. Тому, намагання переломити таку ситуацію на користь вітчизняного виробництва не тільки буде стимулювати виробників збільшувати кількість робочих місць, забезпечувати підвищення рівня добробуту громадян, але і сприятиме тому, щоб капітал і кошти залишалися в країні.

В Україні в основному вичерпані можливості інерційного зростання, що підтверджено зниження зовнішнього попиту та збільшенням обсягу імпорту товарів. Це спричинено глибокими структурними диспропорціями - значна частка виробництва є технічно та технологічно відсталою з високим ступенем зношеності основних фондів, низьким рівнем використання виробничих потужностей, високою енерго- та ресурсоємністю, відсутністю або низьким рівнем впровадження інновацій. При цьому не використовується значна частина науково-технічного потенціалу.

Сьогодні особливого значення набувають перспективи використання у секторах вітчизняної економіки таких науково-технологічних пріоритетів як інформаційні, біо- та ресурсозберігаючі технології, а також – космічні, що мають стати основою побудови нової економіки – економіки знань.

Доцільно в цьому зв’язку активізувати позитивний вплив пріоритетних технологічних розробок на економіку країни на засадах розширення масштабів досліджень і впровадження результатів їх завершення за узагальненими напрямами. З метою організації та координації робіт щодо реалізації визначених пріоритетів повинні бути розроблені відповідні програми, плани заходів, у яких би конкретизувались мета, завдання, терміни виконання, матеріальні, трудові та фінансові ресурси і конкретні виконавці заходів, спрямованих на принципові зрушення у підходах щодо залучення значних обсягів інвестицій, визначення шляхів та напрямів формування інвестиційної політики, підвищення її впливу на процеси реформування та стабілізації економіки і ефективне використання виробничого потенціалу всіх суб'єктів підприємницької діяльності та господарюючих комплексів.

Література:

Список використаних джерел

1. БоваТ.В. Формування механізму державного управління функціонуванням національної інноваційної системи / Т.В.Бова // Економіка та держава. –2010. –No4. –С.132–134.

2. Бондарчук В. Д. Державне регулювання інноваційного розвитку регіону / В.Д. Бондарчук // Економіка та держава. –2010. –No5. –С. 93–95.

3.Будкін В. Інноваційна модель розвитку національних економік / В.Будкін // Економіка України. –2010. –No6. –С.67–78.

4. Інноваційна складова українських реформ / А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, А.К.Кінах, В.П.Семиноженко. –К.: Знання України, 2002.–336с.