Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність та фондові ринки

Пахода С. С.

ПВНЗ «Європейський університет»

Управління фінансовими ресурсами недержавного пенсійного фонду

Одними з суб’єктів інвестиційного ринку, які мають можливості інвестування проектів та програм інноваційного розвитку з довгостроковим строком реалізації, є недержавні пенсійні фонди (далі НПФ). На інвестиційну привабливість НПФ впливають чинники зовнішнього та внутрішнього середовища. До перших слід віднести: політичні, соціальні, економічні, демографічні, фінансові, ринкові та інші чинники. До чинників внутрішнього середовища належать: досвід роботи; стадія життєвого циклу, фінансовий стан, частка ринку, технічна оснащеність, якість управління інвестиційним портфелем, склад та структура інвестиційного портфелю, структура вкладників та учасників, частота та періодичність внесків та виплат та ін.

З метою забезпечення ефективного управління фінансовими ресурсами НПФ доцільно використовувати комплексний системний підхід. В першу чергу потрібно провести всебічне оцінювання фінансового стану пенсійного фонду, виявити резерви мобілізації та підвищення фінансових ресурсів, напрями їх ефективного використання. Управлінські рішення в процесі планування приймаються на основі результатів аналізу фінансової інформації. Форми та методи планування залежать від організаційно-правової форми організації, галузевої приналежності та інших чинників. В Україні порівняно зі світовими стандартами функціонування накопичувальної системи пенсійного забезпечення встановлено досить ліберальні вимоги щодо інвестиційної політики пенсійних фондів [1]. Ринкове оцінювання ефективності діяльності НПФ передбачає їх рейтингування, для чого потрібне відповідне інфраструктурне забезпечення. З цією метою сформована система інфраструктурного забезпечення діяльності НПФ. До організацій, що спеціалізуються на роботі з НПФ належать: аудиторські фірми, депозитарії, актуарії, компанії з управління активами, органи державної влади, юридичні та фізичні особи, що є вкладниками або учасниками додаткового пенсійного забезпечення.

Метою інвестиційної діяльності НПФ є знаходження та закріплення його становища на інвестиційному ринку, послідовне виконання функцій управління процесом інвестиційної діяльності та використання сучасних методів управління задля забезпечення приросту вартості пенсійних резервів. Інвестування пенсійних активів НПФ здійснюється виключно в інтересах вкладників пенсійного фонду, з урахуванням чинників впливу ринкових ризиків інвестування на фінансові інструменти, що враховуються в портфелі пенсійних активів. Для вкладника важлива спроможність фонду зберегти та підвищити обсяги грошових коштів, які вкладено з метою забезпечення зростання розміру майбутньої пенсії. Інвестиційна політика НПФ ґрунтується на принципах надійності, збереження, поверненості, ліквідності, доходності та диверсифікації [2].

Збереження пенсійних активів забезпечується недопущенням безоплатного відчуження пенсійних резервів, використання їх в якості застави, джерела сплати кредитору грошових коштів за власними зобов’язаннями, гарантій виконання зобов’язань третіми особами. Під заходами, що направлені на забезпечення доходності, розуміємо розміщення пенсійних резервів в об’єкти, які можуть принести дохід. Під ліквідністю розуміємо наявність на фондовому ринку, включаючи організований ринок цінних паперів, попиту на цінні папери, які входять до складу пенсійних резервів.

Зазначимо, що передумовою ефективного управління інвестиційною діяльністю НПФ є збереження обсягів пенсійних резервів, що мінімально потрібні для здійснення майбутніх виплат в повному обсязі. В іншому випадку, для покриття збитків і виконання прийнятих на себе зобов’язань НПФ потрібно використовувати резервний (страховий) фонд, створення якого є обов’язковим. За умови повного виконання вкладниками своїх зобов’язань інвестування активів забезпечує накопичення потрібних обсягів пенсійних резервів.

Нині не має вимог щодо мінімального гарантованого рівня доходності. Разом з тим, встановлення і досягнення мінімального рівня дохідності надасть змогу утримати учасників в пенсійному фонді та запобігти відтік грошових коштів з сфери НПФ. За умови забезпечення перевищення доходності над запланованим рівнем спостерігається приріст кількості пенсійних угод. У зв’язку з тим, що видатки на забезпечення статутної діяльності фонду складають до 15% інвестиційного доходу, має місце матеріальна зацікавленість пенсійного фонду в досягненні високого рівня доходності інвестицій. Гарантована норма доходності є як цільовим критерієм інвестиційної політики так і рівнем обмеження, який визначає мінімальну межу доходності.

Таким чином, інвестиційна політика визначає принципи розвитку НПФ та особливості його організаційно-функціонального механізму, що реалізує ці принципи на практиці, зокрема: планування фінансових джерел (доходів); контроль накопичень та розміщень пенсійних коштів; інвестування; поточні витрати та пенсійні виплати [3].

Поточні фінансові плани розробляються з урахуванням прогнозних тенденцій і в результаті приймають форму балансу доходів та витрат НПФ, в якому відображені всі аспекти його фінансово-господарської діяльності, визначаються напрями забезпечення рентабельності, сфери найбільш ефективного вкладення ресурсів, джерела фінансування інвестицій та ін.

Основними функціями поточного планування є: визначення обсягу фінансових ресурсів і та їх джерел для здійснення інвестиційної діяльності; планування витрат при розміщенні фінансових ресурсів; планування грошових потоків; планування доходності інвестицій.

Зазначимо, що незважаючи на всі складності і обмеження щодо управління фінансовими ресурсами НПФ потрібно враховувати, що інвестування пенсійних активів повинно забезпечити майбутнє виконання зобов’язань з пенсійного забезпечення в достатньому обсязі. Отже, управління фінансовими ресурсами НПФ має на меті вибір найбільш ефективних напрямів використання пенсійних резервів та власного майна з метою отримання найбільшого інвестиційного прибутку для виконання зобов’язань перед вкладниками та учасниками. Зокрема, зростання активів фонду, тобто зростання балансової вартості залучених згідно угод недержавного пенсійного забезпечення коштів на розмір інвестиційного доходу є важливим чинником його стратегічного розвитку.

Економічний та соціальний ефекти від раціональної побудови системи накопичень пенсій та інвестування пенсійних ресурсів може проявитись не тільки в оздоровленні пенсійної системи, але і в якості чинника стабілізації економіки, зміцнення фінансових ринків.

Література:

1. Пенсійна реформа в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pension.kiev.ua/index.php?option=com_content&task=blogcategory&id=25&Itemid=109

2. Лук’яненко Д.Г. Перспективи роботи недержавних пенсійних фондів / Д.Г. Лук’яненко // Цінні папери України. – 2010. – № 18. – 378 с.

3. Подшиваленко Г.П., Лахметкина Н.И. - Инвестиции // Финансовая Академия при Правительстве Российской Федерации// Москва, -2006.