Державне управління / 2.Сучасні технології управління

к. держ. упр. Мартиненко В.О.

ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», Україна

екологічний менеджмент в контексті муніципального управління

З введенням у 1997 році в дію державного стандарту України ДСТУ ISO 14001-97 “Системи управління навколишнім середовищем”, який є точним перекладом міжнародного стандарту ISO 14001:1996 і широко застосовується в розвинених країнах світу, почалося його впровадження в різних сферах економіки та управління. Не винятком є і муніципальне управління, як важлива складова управління охороною довкілля та забезпечення екологічної безпеки в місті.

Впровадження систем екологічного менеджменту в муніципальне управління дозволяє ліквідувати формалізм адміністративно регульованої природоохоронної діяльності, заощаджувати природні ресурси і знижувати витрати, підвищує імідж організації та довіру до неї з боку інших організацій і громадськості в цілому. Про це вже тривалий період часу говорять вітчизняні науковці, серед яких: О.Ф. Балацький, Г.О. Білявський, Р.В.Єфремова, В.Г. Ігнатов, О.А. Лук’яніхіна, Л.Г. Мельник, В.Я. Шевчук, В.О. Мартиненко, А.Є. Хачапуров та ін.

Необхідність впровадження системи екологічного менеджменту в управління містом визначається не тільки різким погіршенням його екологічного стану та кризою навколишнього середовища, але й закономірними тенденціями розвитку сучасного міста, такими, як зростання кількості автотранспорту; диференціація розміщення виробництва; збільшення виробничих потужностей по потребах нових технологій; загострення впливу виробництва на природне середовище міста; збільшення виробників небезпечних відходів й їхніх поглиначів та ін. Це порушує права кожного городянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля, ставить під сумнів існування цілісної системи екологічного управління в містах. Звідси випливає об’єктивна необхідність диференціації управлінських рішень та практичних дій, спрямованих на стабілізацію і поліпшення екологічної ситуації та збереження безпечного для життя і здоров’я населення навколишнього природного середовища. Виходом з даної ситуації може стати впровадження системи екологічного менеджменту в муніципальне управління.

Як відомо, система екологічного менеджменту – це система, за допомогою якої здійснюється управління тими видами діяльності, які завдають або потенційно можуть завдати шкоди навколишньому середовищу; це тип управління, принципово орієнтований на формування й розвиток екологічного виробництва і екологічної культури життєдіяльності людини, який побудований на соціально-економічному й соціально-психологічному мотивуванні гармонії взаємин людини із природою[2].

Його основні завдання:

- налагодження екологічно безпечних виробничих процесів, ефективного ресурсоспоживання та низьких показників енергоємності та ін.;

- забезпечення екологічної сумісності всіх виробничих підрозділів;

- досягнення оптимальних еколого-економічних співвідношень (мінімальна собівартість або максимальний обсяг випуску продукції при найменшому збитку для навколишнього середовища);

- попередження негативного антропогенного впливу на природу в процесі виробництва, споживання або утилізації продукції, що виробляється;

- перетворення екологічних обмежень у нові можливості росту виробничої діяльності (утилізація відходів, впровадження маловідходних технологій і т.д.);

- створення “зеленого” іміджу в очах громадськості (вибір постачальників з врахуванням їх відношення до навколишнього середовища, передбачливість відносно ресурсів, які постачаються, заохочення свідомості та екологічної споживчої поінформованості співробітників);

- відновлення продукції, виходячи із соціальної відповідальності перед споживачами й створення привабливого іміджу в очах громадськості;

- стимулювання природоохоронних ініціатив, що вивільняють додаткові фінансові кошти внаслідок зниження витрат і зростання доходів (за рахунок продажу поліпшених або більше дорогих “зелених” товарів і створення принципово нової продукції).

Першим кроком до створення системи екологічного менеджменту в сфері муніципального управління має стати чітко сформульована і послідовна екологічна політика, яка має бути задокументованою, відомою і зрозумілою не тільки персоналу міськвиконкому, але й усім зацікавленим сторонам міської громади. При цьому проголошена екологічна політика не повинна суперечити національним стандартам природоохоронної діяльності і базуватись на загальновизнаних європейських стандартах і засадах: децентралізації державного управління, деконцентрації владних повноважень, партнерства і кооперації зусиль місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, концентрації і раціонального використання ресурсного забезпечення, субсидіарності щодо надання державних і громадських послуг населенню [1].

Це дасть змогу значно поліпшити управління містом, дозволить ліквідувати формалізм адміністративно регульованої природоохоронної діяльності, заощаджувати природні ресурси і знижувати витрати, підвищити імідж організації та довіру до неї з боку інших організацій і громадськості в цілому.

Враховуючи вищезазначене, цілком можна прогнозувати, що для того, щоб забезпечити ефективність екологічного менеджменту в муніципальному управлінні в Україні, потрібно удосконалити законодавство в цій царині. Це можна зробити або шляхом кодифікації норм законодавства про екологічний менеджмент, або шляхом його інкорпорації, або прийняття закону “Про екологічний менеджмент”, який би встановив загальні вимоги до екологічного менеджменту (як системного, так і несистемного характеру).

Література

1. ДСТУ ІСО 14001-97 Системи управління навколишнім середовищем. [Бібліографічний опис]. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування. – К.: Держстандарт, 1998. – 30 с.

2. Мартиненко В.О. Екологічний менеджмент як нова парадигма муніципального управління / В.О. Мартиненко // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2009. – № 2 (36). – С. 181-186.