Психология и социология/5. Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях

Міц Катерина

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

Взаємовідносини молодшого школяра зі значущими дорослими та однолітками

У наш час психологічна наука все більше приділяє уваги проблемі взаємодії молодших школярів у групі однолітків та значущих дорослих. Так вивчаючи психологічні особливості молодшого школяра особливу увагу слід приділяти дослідженню соціального кола спілкування дитини.

Над проблемою впливів дітей один на одного працювали такі педагоги та психологи як В.П. Вахтерів, П.А. Реан, Б.С. Волков, Г. Крайг та ін.

У сучасних дослідження взаємозв’язок дитини молодшого шкільного віку зі значущими дорослими та однолітками розглядається як явище, що визначає подальший розвиток особистості в цілому (її успішність, психологічну стійкість, характер).

А. А. Реан [3] відзначає цінність групи однолітків для школяра.

Г.В. Д’яконов зазначав, що дитина у міру свого розвитку більше налаштована на дію і менше звертає увагу на відчуття іншої людини. Головним чином, основна увага дитини сфокусована на її поведінці, що може породжувати прояв негативізму та появу безглуздих примх чи агресивність.

Г. Крайг [2] на основі досліджень своїх колег визначив три особливості батьків, діти яких мають високу успішність у навчанні:

- батьки мають реальне уявлення про успіхи у навчанні своїх дітей;

- ставлення батьків відзначається любов’ю та теплотою;

- підтримка інтересу до пізнання, увага та постійне спілкування з дітьми.

Метою нашого дослідження на даному етапі буде вивчення головних особливостей міжособистісних взаємодій у групі однолітків молодшого шкільного віку, визначенні особливостей відносин «вчитель-учень», «батьки-дитина», виявлення найпоширеніших проблем та їх причин у взаємовідносинах молодших школярів зі значущими дорослими та однолітками.

До участі було залучено 15 учнів ІІІ класу Приазовської РСШ № 1 «Азимут». Вивчення взаємовідносин молодшого школяра у групі однолітків проводилося за методикою соціометрії Дж. Морено [4, c. 476-485], також була задіяна методика вимірювання рівня шкільної тривожності Філліпса [4, c. 69-76]. Для дослідження сфери міжособистісних відносин і його сприймання у внутрішньо сімейному колі виористана методика Рене Жиля [4, c. 418-436], метою якої є вивчення соціальної пристосованості дитини, а також її взаємовідносин з оточуючими.

Аналізуючи результати, отримані при приведенні соціометрії, можна побачити, що вибори учнів розподілені досить нерівномірно. До І групи («зірки») відносяться 5 учнів, що складає 33,3 %. У результаті спостереження було встановлено, що ці діти мають повну сім’ю, вони є успішними у навчанні та їх поведінка наділена якостями комунікабельності, доброти та ввічливості. Двоє з учнів цієї групи займаються спортом, а саме – гімнастикою, що підвищує їх статус серед однолітків. До ІІ групи («бажаних») належить 3 учні – 20 %. Ці діти також комунікабельні, але вони не полюбляють бути у центрі уваги і можуть виконувати примхи «зірок». На запитання «Чому саме ці дівчатка вам подобаються?», «зірки» почали перераховувати позитивні моральні якості «бажаних» учнів. До ІІІ групи («знехтувані») належить 4 учні, а це сягає 26,7 %. Таким дітям властива замкненість та дратівливість. Вони можуть спілкуватися з іншими, але дуже мало, зазвичай мають власні інтереси, що не співпадають з інтересами інших. До ІV групи («ізольовані») належить 3 учні – 20 %. Вони є ізольованими від інших, замкненими, але помічено, що ця група дітей спілкується лише у своєму колі, їм характерна стримана поведінка, більшість з батьків цієї групи є розлученими, навчання не без успішне, але могло бути й кращим.

Для глибшого виявлення особливостей поведінки молодших школярів у будь-якій важливій ситуації його життя, що можуть торкатися його взаємовідносин між людьми була задіяна методика Рене Жиля. Аналізуючи її результати можна зробити висновок, що діти молодшого шкільного віку дуже прив’язані до своїх мам (89 %), у одного учня було виявлено страх до своїх батьків, тому він завжди був схильний до вибору бабусі та дідуся. На уточнююче питання «Чи залишився б ти дома на вихідні?», дитина відповіла, що їй краще поїхати до бабусі. За даною методикою було визначено позитивне відношення до вчителя, як до значущого дорослого у всіх учнів. Що визначення якостей учнів, то у 5 з них була визначена схильність до лідерства. 53,3 % учнів є комунікабельними, в них немає ніяких проблем з оточуючими. Але у 46,7 % було виявлено домінування замкненості. Цей факт свідчить про наявність певних проблем у спілкуванні в колі сім’ї, яке може спричинити у подальшому кризу особистості дитини.

Отже, вивчення взаємовідносин між значущими дорослими та однолітками є надзвичайно важливим дослідженням у галузі психології та педагогіки. Подальше дослідження цієї теми буде спрямоване на поглиблене вивчення взаємовідносин молодших школярів зі значущими дорослими та однолітками та причини виникнення проблем у спілкуванні молодших школярів.

Література:

1. Коломинский Я.Л. Социальная психология школьного класса: науково–метод. пособие для педагогов и психологов / Я.Л. Коломинский. - Минск: ООО «ФУА информ», 2003 - 312 с.

2. Крайг Г. Психология развития / Крайг Г. – Серия «Мастера психологии», 2002. - 992 с.

3. Психология от рождения человека и до смерти / Под ред. А.А. Реана. - СПб: Питер, 2002. - 544 с.

4. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты / Райгородский Д.Я. – М. : Изд – во «Бахрам», 2000. –664 с.