Психологія та соціологія / 7. Загальна психологія

К. п. н. Кравчук С.Л.

Київський національний лінгвістичний університет, Україна

Особливості соціально-психологічних детермінант конфліктності в родині

Однією з важливих та актуальних проблем є проблема агресії, насилля, конфліктності в родині. Тому особливо важливо приділити увагу аналізу соціально-психологічних факторів, що обумовлюють розвиток конфліктності в сімейних стосунках.

Родина може одночасно демонструвати моделі агресивної поведінки та забезпечувати її підкріплення. Ймовірність агресивної, конфліктної поведінки дітей залежить від того, чи зіштовхуються вони з проявами агресії та конфліктності у себе вдома.

В багатьох випадках культурний досвід батьків є основним ресурсом при вихованні дітей. М.А. Строс сформулював теорію культурного розпаду. Основна думка цієї теорії полягає в тому, що насилля в одній сфері життя має тенденцію породжувати насилля в інших сферах. Цей процес переносу порушує межі між законним і кримінальним застосуванням сили.

Тому, чим більше в суспільстві існує легітимних можливостей застосування сили, тим сильніше буде проявлятись тенденція використання батьками насилля у відношенні до дітей для досягнення виховних цілей.

Дитина може бути постійним свідком конфліктів, бійок в родині. Ці приклади поведінки «записуються» в її свідомості і стають її власними.

Подружжя в родині може виступати одним з додаткових стресогенних факторів, що посилює різні погляди на виховання та підвищує ймовірність використання насилля і між подружжям, і між батьками та дітьми [1].

Суперечки в подружніх відношеннях часто розглядаються як самостійний фактор стресу, що провокує насилля над дітьми. Дослідження показують, що в повних родинах насилля використовується набагато частіше, ніж в неповних. А присутність в родині проблемного партнера більше впливає на застосування насилля, ніж його повна відсутність [2].

Дослідження Г. Нобіса та М. Сміта свідчать, що самотні матері рідше використовують фізичні покарання, ніж заміжні матері, і проявляють більшу м’якість у відношеннях зі своїми дітьми.

Як зазначає І.О. Фурманов, створюється враження, що матері проявляють тенденцію до покарання дітей тільки за наявності батька в родині [4]. Якщо це так, то у випадку несприятливого положення родини відсутність батька може розглядатись як захисний фактор, що попереджує насилля по відношенню до дитини.

Дослідники підкреслюють важливість взаємовідношень між братами і сестрами для розвитку агресії: наявність насилля у взаємовідношеннях між дітьми в одній родині здійснює більший, ніж інші сімейні відношення, вплив на соціалізацію індивіда, результатом якої стає засвоєння силових моделей поведінки [2].

Олуейз працював над проблемою причинності, використовуючи статистичний метод, що розкриває причинний зв’язок змінних (регресійний аналіз), щоб виявити специфіку впливу дитини на поведінку батьків, так і впливу батьків на поведінку дитини. Було встановлено, що негативне відношення матері до дитини корелює із застосуванням силових дисциплінарних мір впливу, які провокують агресивні прояви дитини. В цілому, збудливі хлопчики, що виросли в жорстких та несприятливих сімейних обставинах, відносно частіше оцінювались однолітками як агресивні. Негативне відношення матері до дитини пов’язане із застосуванням силових дисциплінарних методів, які в свою чергу викликали агресивну поведінку дитини.

Схожим чином темперамент дитини був пов’язаний з поблажливим відношенням матері до проявів агресії. Було виявлено, що негативізм матері та її терплячість до агресії мають найбільший каузальний ефект [3]. В той же час дослідження показують, що більшість порушень поведінки визначаються не стільки недоліками реально існуючих систем та стиля сімейного виховання дитини, скільки особливостями сприймання та інтерпретації дитиною тих чи інших дій батьків. В тому випадку, коли впливи одного чи двох батьків оцінюються дитиною в якості перешкоди до задоволення актуальних потреб, будуть виникати «порушення поведінки» як реакція протидії чи боротьби за збереження самоідентичності.

Як свідчать результати досліджень, ризик насилля дорослої людини над дитиною зростає, якщо батьки мають такі психологічні характеристики: ригідність, прагнення до домінування, тривожність, швидке роздратування, низьку самооцінку, депресивність, імпульсивність, залежність, низький рівень емпатії, низьку стресостійкість, емоційну лабільність, агресивність, замкненість, підозрілість, порушення самоідентифікації.

Сильніші емоційні зв’язки з батьками пов’язані з заохоченням членів родини в вираженні власних почуттів; з допомогою, підтримкою членів родини один одного; з наявністю акценту в родині на етичні, релігійні питання та цінності. Чим більше існують в родині відкрито виражені гнів, агресія та конфлікти серед членів родини, тим менш теплі стосунки дитини з батьками.

Отже, дійсно, родина виступає одним з важливих факторів соціалізації. Внутрішня атмосфера родини впливає на розвиток дитини, формує структуру особистості.

Література:

1. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль / Л. Берковиц. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. – 512 с.

2. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия / Р. Бэрон, Д. Ричардсон. – СПб.: Питер, 2001. – 352 с.

3. Можгинский Ю.Б. Агрессивность детей и подростков: распознавание, лечение, профілактика / Ю.Б. Можгинский. – М.: Когито-Центр, 2008. – 181 с.

4. Фурманов И.А. Агрессия и насилие: диагностика, профилактика и коррекция / И.А. Фурманов. – СПб.: Речь, 2007. – 479 с.