Технічні науки. Транспорт

К.т.н. Степанов О.В.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, Україна

Вплив людського фактора на безпеку

транспортних засобів

Інформаційна насиченість сучасного дорожнього руху та високі швидкості автомобілів значно підвищують вимоги до своєчасного й правильного сприйняття обстановки. У вітчизняній і закордонній літературі, що присвячена аналізу аварійності на дорогах, неодноразово вказувалося на необхідність прямого вивчення процесу сприйняття водієм дорожніх умов і більше повного обліку його психофізіологічних особливостей.

Необхідність проведення комплексних досліджень сприйняття водієм дорожніх умов, оцінки психофізіологічного стану водія – людського фактора під час руху автомобіля, тобто емоційної напруженості й функціонального стану центральної нервової системи викликала появу досліджень, що дозволяють у процесі руху фіксувати режим руху транспортних засобів й цілий ряд психофізіологічних показників водія [1].

Дуже часто реакція водія на який-небудь елемент дорожньої обстановки спрямована не на зниження швидкості руху, а на посилення емоційної напруженості, вплив якої позначається не в момент появи її перших ознак, а в міру поширення порушення в корі головного мозку. Тому водії часто допускають помилки не в момент виникнення аварійної ситуації, а через якийсь час, після, здавалося б, благополучного виходу з її. Цим, зокрема, пояснюється концентрація дорожньо-транспортних подій (ДТП) не на самій небезпечній ділянці дороги, а на деякому видаленні від нього.

Проблема безпеки дорожнього руху вимагає знань зв’язку між психофізіологічними показниками роботи водія під час руху й дорожніми умовами руху автомобіля. Схема взаємодії окремих факторів на психофізіологічний стан водія досить складний і зв’язки між ними, як правило, замикаються на головній ланці комплексу – водію, який виступає в ролі оператора всієї системи «автомобіль – водій – дорога» (рис.1.).

Рис. 1. Схема взаємодії основних факторів

у системі «автомобіль – водій – дорога»

Багатьма дослідженнями доказано, що зміна умов руху супроводжується рядом зовнішніх проявів нервово-психічних процесів, що виникають в організмі водія – зміною частоти пульсу й подиху, частотою переміщення погляду водія з одних об’єктів на інші, зміною нервово-емоційної напруженості й ін. Це викликається ускладненням управління автомобіля, необхідністю подолання «психологічної інерції» при зміні стереотипу ритму руху, що виробився на попередніх ділянках, впливом несподіваних маневрів інших автомобілів, зменшенням відстані видимості. Особливо небезпечний перехідний період, коли водій змінює швидкість свого автомобіля, пристосовуючись до умов руху на новій ділянці дороги. При цьому обриси й розміри поля концентрації уваги визначаються в основному двома факторами: швидкістю руху й трасою дороги.

Припущення про існування такої зони в поле зору водія вперше було висловлено Я. Габбельсом у 1938 р. [2]. Їм було висловлено також припущення про те, що розміри цього поля скорочуються в міру збільшення швидкості руху. Автором ця гіпотеза була перевірена на практиці, що знайшло своє експериментальне підтвердження.

Було встановлено, що розміри поля концентрації уваги водія змінюються відповідно до швидкості руху автомобіля, а положення центра ваги поля концентрації уваги водія зміщається у міру збільшення інтенсивності руху й нагромадження відомостей про маршрут. Обриси поля концентрації уваги водія можуть змінюватися, якщо якась частина простору буде закрита від водія посадками дерев, предметами на узбіччі або конструктивних деталях автомобіля. У цих випадках найбільша щільність фіксацій спостерігається на лінії обмеження поля зору.

Дослідження, проведені автором на водіях, показали, що на психофізіологічну напруженість, яка визначає здатність сприймати й переробляти інформацію сучасного дорожнього руху, впливає вік, ступінь стомлення, тип нервової системи, вібрації, швидкості руху, світлотехнічні умови сприйняття тощо. Основними постійно діючими факторами, що викликають інформаційне перевантаження водія й надмірно високий рівень емоційної напруги є інтенсивність транспортного потоку, швидкість руху автомобіля та стан дороги. Крім них, стресові ситуації можуть створюватися помилками сприйняття й об’єктами дорожньої обстановки, поводження або поява яких важко прогнозовано.

Література:

1. Лобанов Е. М. Методика оценки эмоционального состояния водителей с использованием психофизиологических показателей / Е. М. Лобанов, В. В. Новизенцев // Тр. МАДИ. – 1975. Вып. 95. – С. 110–132.

2. Микк Я. А. Факторы, определяющие время прочтения слова в связном тексте / Я. А. Микк // Вопросы психологии. – 1972. – № 3. – С. 125–129.