Іваненко Анатолій Павлович
Оцінка макроекономічних передумов
розгортання в Україні ефективної екологізації та сталого розвитку-зростання
Широко відомою є гостра
актуальність для України розбудови сталого соціально-економічного та
еколого-економічного розвитку-зростання (ССЕЕЕЗ) та "екологізація"
економіки як його складова. В рамках вказаного актуальним є – оцінити за яких
умов можуть розпочатися ефективні вказані – "екологізація" та ССЕЕЕЗ,
цьому власне і присвячено дану роботу.
Основна ідея та відповідна
концепція "екологізації" економіки випливає з приведеного нижче.
Світовий досвід говорить, що хоча і
існують лише тільки два напрями "екологізації": а) зростання-обмежувальний (рестрикційний); та б) зростання-еко-оптимізаційний; втім, просуваючись саме за другим
напрямом суспільство спроможне достатньо-ефективно розв'язувати
еколого-економічні проблеми та протиріччя, що виникають. Це випливає з
нижчезазначеного.
а) Як для окремих суб'єктів, що господарюють, так і з
народногосподарської точки зору вирішення екологічних проблем шляхом
рестрикційних дій є неефективним, тому що в результаті негативні наслідки
забруднень тільки обмежуються (локалізуються), але цілком не усуваються.
Подібний підхід, хоча і з деяким уповільненням, продовжив би нагромадження
екологічних протиріч в народному господарстві[1,с.168].
б) Проведене останніми роками узагальнення по результатах
дослідження світового досвіду від розвинутих до відсталих економік показало, що
існує і позитивний, і негативний зв'язок між рівнем доходів у суспільстві та
рівнем техногенного тиску на довкілля[2]. Головний висновок цього дослідження
полягає в наступному[2]: "уровни
множества видов загрязнений повышаются с ростом ВНП при низких доходах,
проходят через максимум при каком то определенном уровне дохода, а затем
снижаются, в то время как ВНП продолжает расти". Пояснюється даний феномен таким чином:
збільшення доходів суспільства створює необхідні (насамперед – фінансові)
передумови для реалізації ефективної політики з охорони довкілля[2]. Тобто,
вказана "екологізація" забезпечується позитивною роботою зворотного
зв'язку між факторами стану (збільшення національного доходу та ВВП, приріст
продуктивності праці і т.п.) та факторами впливу (концентрація, кількість,
токсичність шкідливих речовин у регіоні): збільшення продуктивності праці та
зростання національного доходу (фактори стану) сприяють посиленню
природоохоронної діяльності, що спричиняє зниження кількості та рівня
концентрації шкідливих речовин в регіоні (фактори впливу)[3,с.99], сприяє
зменшенню техногенного тиску на довкілля. Важливим у вказаному дослідженні є
також наступне:
а) точка з
якої починається покращання стану довкілля найчастіше знаходиться в межах
доходу, що є типовим для країн з середнім його рівнем. Середнім за світовими
стандартами "ВВП / особу населення" вважається діапазон 766-9385
$/особу[4,с.18-19]. "Типовим" (за статистичним підходом) вважається
середнє значення діапазону варіант, тобто: (766 – 9385) : 2 = 4309,5 $/особу
(на 2006р. це напевно вже – не менше 4,5 тис.$/особу);
б) більшість показників якості довкілля,
які покращуються з економічним зростанням, не потребують надто високих
фінансових витрат на реалізацію відповідних заходів[2].
Приведене вище дозволяє зробити низку
приведених нижче висновків, принципово-важливих з позицій ССЕЕЕЗ та
"екологізації" (в контексті: сутності, особливостей, закономірностей
процесу їхнього розгортання).
1) У п."б)"
фактично говориться, що існує позитивна, ефективна "запорогова дія"
зв'язку "Соціально-економічне зростання → Екологізація
(еколого-економічне зростання)", котра полягає у в цілому позитивному і
зростаючому впливі "соціально-економічного зростання" на
"екологізацію", причому, лише починаючи з певної "порогової"
("ВВП / особу населення" – біля 4,5 тис.$/особу) величини першого та
у переважно негативному впливі (контрекологізації) – до досягнення такого
"порогу".
2) Вказане означає, що у типової країни лише тільки після
досягнення її НТП та економікою продуктивності праці – "ВВП / особу населення"
≈ 4,5 (тис.$/особу), починає вистачати насамперед фінансових ресурсів для
запуску поступального розвитку економіки і країни в цілому в бік ССЕЕЕЗ та
"екологізації" за рахунок відповідного мінімально-необхідного
фінансування різних важливих для ССЕЕЕЗ та "екологізації" напрямів
розвитку. Тому "точку економічного розвитку" – "ВВП / особу
населення" ≈ 4,5 (тис.$/особу) можна точніше вважати – "точкою
біфуркації ССЕЕЕЗ", в котрій траєкторія розвитку економіки і країни в
цілому може спрямуватися як в бік ССЕЕЕЗ, так і у зворотному напрямі, бо
вказаний "біфуркаційний (для ССЕЕЕЗ) рівень "ВВП / особу""
є приблизним середньостатистичним і не є гарантовано-надійним (для початку
розвитку в бік ССЕЕЕЗ) для всіх 100% країн.
3) Саме через зазначене, вказаний критично-мінімальний
(гранично-біфуркаційний) рівень – "ВВП / особу населення" ≈ 4,5
(тис.$/особу), є дуже важливим вузловим показником і саме з позицій ССЕЕЕЗ та
"екологізації", бо дозволяє визначити типові критично-мінімальні (гранично-біфуркаційні)
абсолютні значення цілого букетного
комплексу принципово-важливих для ефективного ССЕЕЕЗ та
"екологізації" показників, достатньо-оптимальні значення котрих
відомі (з прикладу достатньо успішних у розбудові ССЕЕЕЗ країн), але лише у
відносному (у % до ВВП) вимірі. Йдеться зокрема і насамперед про вказані нижче
ключові для ефективного ССЕЕЕЗ показники та їхні критично-мінімальні
(гранично-біфуркаційні для ССЕЕЕЗ) значення, обраховані за базовим для них
показником – "ВВП / особу населення" ≈ 4,5 (тис.$/особу),
економічною сутністю (з позицій ССЕЕЕЗ) котрого та прив'язаних до нього ін.
нижчезазначених показників є таке: в загальному типовому випадку, для початку
розгортання ефективної екологізації (зниження еколого-економічного збитку
народному господарству) – зрушення зростання в бік "(еко-)сталого", в
середній країні мають бути – досягнута продуктивність праці – не менше 4,5
(тис.$ доданої вартості / особу населення), а також дотриманні типові (у %ВВП)
величини ряду ключових для ССЕЕЕЗ видатків-витрат економіки при одночасних
їхніх абсолютних значеннях, не менших за наступні критично-мінімальні: а) на
сферу НДДКР – 2-3%ВВП (90-130 $/особу населення); б) на виробничі капвкладення
– біля 20%ВВП (900-1000 $/особу); в) на боротьбу з забрудненням довкілля – біля
2%ВВП (90-100 $/особу); г) на охорону здоров'я – мінімум 5-6%ВВП (225-270
$/особу); д) на освіту – біля 6%ВВП (270 $/особу); та деякі ін.
4) Чим більшими (насамперед в абсолютному вимірі на особу
населення) за щойно зазначені мінімально-необхідні є відповідні показники в
певній країні, тим кращим і сталішим є її соціально-економічний та
еколого-економічний розвиток, навіть якщо тимчасово немає зростання. Сьогодні і
тим більш в майбутньому для типової індустріальної країни (економіка якої не
базується, наприклад, на великих запасах високоліквідної сировини) єдиним
засобом забезпечення стійкого власного "соціально-економічного
розвитку" вище середньосвітового ("ВВП / особу населення" >
4,5 тис.$/особу) є НТП відповідного (вище середньосвітового) рівня, цьому в
загальному випадку відповідатиме пропорційно ефективніший, стійкіший та кращий
(еко-якісніший) "розвиток еколого-економічний".
1. Никитин
С.М., Осадчая И.М., Рехтциглер Э. Научно-технический прогресс и
капиталистическое воспроизводство. –М.: Мысль, 1987.
–207с.
2. Мельник
Л., Маслова С. Существует ли взаимосвязь между доходами в обществе и
загрязнением среды ? // Экономика Украины. –№8. –1999.
–С.62-64.
3. Балацкий О.Ф., Мельник Л.Г., Яковлев А.Ф. Экономика и
качество окружающей природной среды. –Л.:
Гидрометеоиздат, 1984. -190с.
4. Лисицький В. Складові економічного піднесення в Україні // Вісник НБУ.
–№9. –1997. –С.18-20.