Секція “Економічні науки”

Підсекція 7 “Облік і аудит”

 

Мошковська О.А.,

канд. екон. наук, доцент

Київський національний торговельно – економічний університет

 

 

Проблеми і перспективи виокремлення і застосування центрів відповідальності в системі управлінського обліку на вітчизняних молокопереробних підприємствах

 

З урахуванням проведених досліджень можна стверджувати, що для підприємств молочної промисловості доцільним і перспективним є впровадження і ведення управлінського обліку, який передбачає необхідність виокремлення всередині підприємства центрів затрат і центрів відповідальності. Організація вищезазначеного підготовчого процесу передбачає використання міжнародного досвіду, до основних положень якого слід віднести:

·        кожному центру затрат повинна відповідати своя сфера відповідальності. При цьому відповідальна особа повинна нести відповідальність тільки за ті затрати, які вона може контролювати і на величину яких може здійснювати вплив;

·        для кожного місця виникнення затрат повинна бути встановлена одиниця виміру. Вищезазначена одиниця є базою розподілу затрат, та повинна забезпечувати точність і повноту їх обліку і контролю;

·        в процесі організації обліку за центрами відповідальності необхідно визначити статті затрат, які контролюються; на етапі розробки внутрішньої звітності за центрами відповідальності у складі реквізитів слід передбачити наведення інформації щодо прізвища працівника, який відповідає за конкретні статті затрат. У складі професійних обов’язків працівників, які несуть відповідальність за певний центр відповідальності, повинна бути передбачена їх обов’язкова участь у формуванні кошторису (бюджету на відповідний період), розробці внутрішніх форм звітності, складанні графіка подання звітності. Суворе дотримання затвердженого графіка дасть можливість створити умови для того, щоб звітність була максимально суттєвою і оперативною. Кошториси і звіти щодо їх виконання формують перший рівень внутрішньогосподарської звітності;

·        місця виникнення затрат повинні бути визначені таким чином, щоб максимально спростити процес розподілу непрямих затрат.

На практиці майже неможливо втілити всі вищезазначені принципи, у зв’язку з чим, необхідно обирати між ступенем точності результатів обліку затрат за місцями їх виникнення та складністю їх обліку. Ступінь деталізації центрів затрат є різною і залежить від цілей і завдань, які висунуті керівництвом для контролю за затратами, що закріплені за центрами відповідальності, тобто чим вагомішими є розмір центру затрат, тим вищим є рівень відповідальності керівника.

Як свідчать проведені дослідження, на більшості підприємств молочної промисловості використовують лінійно – функціональну структуру управління. Її суть полягає в тому, що весь апарат управління по вертикалі розподіляється на ступені, а по горизонталі на кожній ступені створюються відповідні ланки управління.  

В основу організації ступенів управління покладений виробничо – територіальний принцип. Рівень управління передбачає відтворення  послідовності підпорядкування органів управління знизу догори. Кожний рівень очолює лінійний керівник. Він є єдиним керівником на конкретній ділянці, підпорядковується вищому керівництву та отримує завдання і розпорядження тільки від нього. Ланки управління на кожному рівні мають відповідні функціональні підрозділи – відділи, бюро або окремих виконавців. Виконуючи окремі функції управлінської роботи, функціональні підрозділи не мають права віддавати розпорядження і накази нижчим органам. Основне завдання, яке вони повинні виконувати, – це розробка і підготовка рішень, які набирають чинності після затвердження їх лінійним керівником.

На підприємствах молочної промисловості традиційно виокремлюють наступні функції управління: загальне керівництво, технічна підготовка виробництва, техніко – економічне планування, організація праці і заробітної плати, енергетичне і ремонтне обслуговування, бухгалтерський  облік та складання різновидів звітності, сировинне та матеріально – технічне постачання, збут готової продукції, контроль якості сировини і готової продукції, загальне діловодство та господарське обслуговування.

Аналіз проведених досліджень на молокопереробних підприємствах дав можливість дійти висновку, що місця виникнення затрат можна класифікувати залежно від процедур обліку або функцій, які виконуються в цих місцях. Виділення різновидів місць виникнення затрат є необхідним і важливим для ведення ефективного обліку і відтворення реальної ситуації на підприємстві. Метою обліку за центрами відповідальності є накопичення інформації щодо затрат і доходів в розрізі кожного центру таким чином, щоб відхилення від кошторису могли бути віднесені на відповідальну особу, і було прийнято рішення щодо їх врегулювання (усунення).

Для керівників центрів відповідальності повинні складатись детальні звіти щодо виконання кошторису. При цьому внутрішні звіти підрозділів повинні містити тільки ті статті, на величину яких може впливати керівник центру відповідальності.

В системі управління затратами виробництва внутрішня звітність підрозділу являє собою узагальнену облікову інформацію в обсязі, необхідному користувачам для прийняття своєчасних управлінських рішень на різних рівнях виробничої діяльності.

Головною особливістю внутрішньої звітності є “розшарування” зведеної бухгалтерської звітності. Система узагальнення облікових даних в процесі формування внутрішнього звіту може містити певну сукупність аналітичних облікових регістрів. Форма звітності буде визначатись складом і змістом необхідних показників.

В практиці формування звітності на підприємствах молочної промисловості розповсюджений, як правило, табличний варіант. Основною звітною формою є звіт за підсумками роботи за день. Він має форму відомості, його показники не потребують додаткового супроводжувального тексту. Така форма подання економічної інформації надає можливість швидко її сприйняти та оперативно прийняти управлінське рішення. Проте майже не використовуються графіки, схеми та діаграми, які завдяки своїй наочності надають  більше можливостей для порівняння і аналізу затрат в розрізі періодів та місць їх виникнення.

В процесі розробки форм внутрішньої звітності окремих підрозділів необхідно дотримуватись принципу взаємозв’язку показників бухгалтерського і управлінського обліку на основі постійного документування використаних ресурсів. Крім того, внутрішня звітність підрозділів повинна уточнювати рівень витрат шляхом співставлення фактичних показників з плановими або нормативними та виявляти відхилення на всіх етапах технологічного циклу. У зв’язку з вищезазначеним, внутрішня звітність і система її показників є основним інструментом контролю за затратами виробництва на підприємствах молочної промисловості.

 

Список використаної літератури

 

1.      Аткинсон Э.А., Банкер Р.Д., Каплан Р.С. и др. Управленческий учет: Пер. с  англ. – 3 – е изд. – М.: ИД Вильямс, 2005. – 878 с.

2.      Аверчев И.В. Управленческий учет и отчетность. Постановка и внедрение/Игорь Аверчев. – М.: Вершина, 2006. – 512 с.

3.      Воронова Е.Ю., Улина Г.В. Управленческий учет на предприятии: учеб. пособие. – М.: ТК Велби, Изд – во Проспект, 2006. – 248 с.

4.      Глушков И.Е. Управленческий учет на современном предприятии. Настольное компактное пособие по управленческому учету. М.: “КноРус”; Новосибирск: “ЭКОР – книга”, 2004. – 160 с.

5.      Друри К. Введение в управленческий и производственный учет: учебн. пособие для вузов/Пер. с англ. под ред. Н.Д. Эриашвили. – 3 – е из., перераб. и доп. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 783 с. 

6.      Нападовська Л.В. Управлінський облік: Підручник для студентів вищ. навч. закл. – К.: Книга, 2004. – 544 с.

7.      Энтони Ф., Рис Дж. Учет: ситуации и примеры: Пер. с англ./Под ред. и с предисл. А. М. Петрачкова. – 2 – е изд., стереотип. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 560 с.