Экономические науки/1. Банки и банковская система

Котлярова С.В.

Донецький національний університет

економіки й торгівлі ім. М.І. Туган-Барановського

Сучасні тенденції та проблеми присутності іноземного капіталу в банківському секторі України

На сьогоднішній день географічна експансія та консолідація банків вийшли далеко за межі окремих країн і охопили весь світ. Банки стають потужними фінансовими конгломератами, які ведуть один з одним конкурентну боротьбу за надання кредитів кор­пораціям та підприємствам різних країн.

Останнім часом, у контексті намірів вступу України до СОТ, тема присутності іноземного банківського капіталу в країні набуває ще більшої актуальності. Серед політиків та науковців ведеться дискусія щодо переваг та недоліків розширення такої присутності. Сторони дискусії часто досить категоричні у своїх позиціях – одні схвально оцінюють перспективи збільшення іноземного капіталу в українсько­му банківському секторі, інші відстоюють інтереси українських банків, виступаючи за жорстке обмеження присутності іноземного банківського капіталу в Україні. Водночас неможливо не звертати уваги на те, що однією з обов’язкових умов вступу України до СОТ є лібералізація доступу іноземного капіталу на внутріш­ній ринок банківських послуг.

Перші представництва іноземних банків зявилися в Україні на початку 1990-х років. Активний прихід банків з іноземним капіталом відбувся у 1994 ро­ці – упродовж року в Україні розпочали свою діяльність 12 банків.

На сьогоднішній день іноземні банки в Україні можуть функціонувати у вигляді:

1)     представництв (територіально відокремлений структурний підрозділ банку, що не здійснює банківської діяльності);

2)     дочірніх банків (банк, 50% і більше акціонерного чи пайового капіталу якого належить материнському бан­ку, який відповідає за зобовязаннями дочірнього банку лише в межах свого внеску);

3)     банку з іноземними інвестиціями, які не перевищують 50%.

Представництва в Україні мають Собінбанк (Росія), Тураналем (Казахстан), Deutsche Bank, Commerzbank (Німеччина), Multibanka, Parex Bank (Латвія) та інші. У плані дослідження представництва цікаві тим, що вони репрезенту­ють інтереси тих іноземних банків, які потенційно мають намір працювати в Ук­раїні через філійну мережу, оскільки основною функцією представництва є дос­лідження регіональних ринків як з точки зору формування, так і використання ресурсної бази.

Основними проблемами, які можуть виникнути у зв’язку з відкриттям вітчизняного банківського ринку філіям іноземних банків, вважаються такі:

-       філії є не самостійними юридичними особами, а підрозділами юридичних осіб, які перебувають за кордоном, і діяльність їх регулюється іноземним законодавством;

-       НБУ не може вимагати від філій виконання економічних нормативів, насамперед, нормативу адекватності капіталу;

-       небезпека приходу в Україну банків країн із невисоким рейтингом;

-       можливість захоплення банками-іноземцями банківського ринку України, як це сталося у Чехії та країнах Балтики.

Розглянувши проблеми відкриття філій іноземними банками, не можна не зупинитися на аналізі переваг цього процесу, до яких можна віднести:

-       зниження процентних ставок за кредитами внаслідок припливу дешевого іноземного капіталу та, відповідно, поступовий перехід до надання довгострокових кредитів;

-       нарощення більш швидкими темпами капітальної бази вітчизняних комерційних банків для підвищення надійності банківської системи, в тому числі через реорганізаційні процеси шляхом злиття чи приєднання невеликих банків;

-       поліпшення як організаційного, так і фінансового менеджменту банку;

-       розширення асортименту банківських продуктів і в сфері оптимізації обслуговування підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, і, особливо, у сфері так званих нетрадиційних банківських послуг (факторинг, лізинг, управління майном тощо);

-       формування передумов для прозорого функціонування банківських установ.

Що стосується банків з іноземними інвестиціями, то нині в Україні діють 23 такі банки. Іноземний капітал об’єднується з потужним вітчизняним капіталом таких банків, як “Аваль”, “УкрСиббанк”, “Укрсоцбанк”, “Мрія”, “Ва-банк”, “Ажіо” тощо. Поза сумнівом, купівля українських банків західними структурами приведе до підвищення прозорості та безпеки банківського сектору України, поліпшення якості банківських послуг та їхнього здешевлення. Втім, щоб наблизити роботу куплених установ до європейських стандартів, іно­земним партнерам знадобиться чимало часу. Слабкі місця українсь­ких банків – це технологічна відсталість, низький рівень кваліфікації персоналу, погано налагоджений продаж у відділеннях.

Стратегічною метою банківської діяльності на сучасному етапі має стати за­безпечення системної стабільності і створення необхідних умов для розвитку ринку банківських послуг на засадах добросовісної конкуренції. Для України це означає:

1)     необхідність відмови від практики створення захисних барєрів для збереження слабких банків;

2)     необхідність зосередитися на по­казниках ефективності банківської діяльності з метою створення банків, здатних до стабільного розвитку, до розвитку в міжнародному масштабі.

Можливим шля­хом вирішення цього завдання є додаткове вкладення капіталу як з боку акціоне­рів, так і через обєднання з іншими фінансовими установами.