Економічні науки /10. Економіка підприємства.

Кислинська В.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

РЕАЛІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ І ФІНАНСОВИХ ІННОВАЦІЙ

В економічній літературі інновації традиційно розглядаються з погляду матеріально-речовинного процесу: як створити новий продукт, як розробити нову технологію виробництва. В останні роки предметом розгляду все частіше стають управлінські й фінансові інновації, які звичайно залишалися в тіні проблематики інноваційного менеджменту. Ця зміна, в першу чергу, пов'язана зі змінами самого інноваційного процесу, що усе в більшій мірі зачіпає не тільки матеріально-речовинні, але й організаційно-управлінські й інформаційні об'єкти.

У словосполученні "інноваційний менеджмент" поняття "менеджмент" представляється, щонайменше, настільки ж важливим, що й "інновація". Справа в тому, що інноваційний менеджмент - це не просто застосування менеджменту до "матеріальних" інноваційних процесів, але особливий тип організаційно-управлінських систем, органічно пов'язаний із процесами постійного відновлення тих або інших об'єктів не тільки в економіці, але в усіх без винятку соціальних сферах. Тому напрошується розмежування між "нематеріальним" інноваційним менеджментом, об'єкт якого - як такий інноваційний процес - і "матеріальним", чиїм об'єктом є процеси розробки нових виробів і технологічних процесів.

У цей час особливість інноваційного менеджменту полягає в тому, що об'єктом інновацій стають самі організаційно-управлінські системи, причому обновлювані з тією метою і у тому напрямку, щоб створити й підтримати міцну мотивацію для розгортання. У феномені інноваційного менеджменту саме і виявляється самостійна значимість менеджменту поряд з інновацією: менеджмент у його звичайному значенні організаційно-управлінського механізму прийняття рішень виявляється об'єктом інновацій.

Інноваційний менеджмент у своєму "нематеріальному" аспекті міцно пов’язаний із становленням ринкової економіки нового типу, підприємств нового типу, суть яких виражається поняттям підприємництво в змісті такої поведінки підприємства на ринку, що істотно відрізняється елементом інноваційності, "упереджених дій" , різного роду винахідництва, пошуку нестандартних рішень тощо.

Наприклад, одні дослідження, перераховуючи риси, які властиві підприємцям у самих різних країнах, на перше місце ставить таку рису, як "пошук можливостей". Індикатором її прояву є те, що підприємець "бачить і використовує нові або незвичайні ділові можливості", а також "діє до того, як його змусять до цього обставини". Інші, таким чином, прямо визначають підприємницьке поводження як, по-перше, інноваційність і, по-друге, „попереджуючі дії”.

Дослідник, А.Хаджимуратов, стверджує, що в повсякденному житті до підприємців відносять усіх, хто зайнятий бізнесом. Але в точному значенні цього слова ними є тільки ті ділові люди, чия поведінка на ринку відрізняється пошуковим характером. При цьому не можна вважати підприємцем, наприклад власника підприємства, що рік у рік робить той самий товар або надає ті самі послуги. Він здійснює не підприємницькі, а репродуктивні функції. В А.Хаджимуратова тут чітко читається: сам по собі мотив одержання прибутку зовсім не є підприємницьким. В.Хруцкий у свою чергу вважає, що "головна риса, властива підприємцю, - потреба постійно починати щось нове, його готовність до реалізації нових ідей... саме підприємці є джерелом нововведень". Відповідно до видатного австрійського дослідника Й.Шумпетеру," ...своєрідність поведінки підприємців полягає у двох моментах. По-перше, бути підприємцем - значить робити не те, що роблять інші, або, в іншому аспекті: бути підприємцем – значить робити не так, як роблять інші".

У цьому зауваженні Й.Шумпетера в сутності дана дуже коротка і містка формула інноваційного менеджменту, що:

• являє собою підприємництво як економічну категорію;

• включає у свою систему "матеріальну" підсистему
інноваційного менеджменту ("робити не те, що роблять інші") - обслуговуючу безпосередньо інноваційний процес;

• включає у свою систему "нематеріальну" підсистему інноваційного менеджменту ("робити не так, як роблять інші") - перетворюючу в об'єкт інновацій саме керування.

Отже, можна зробити наступні попередні висновки:

· інноваційний менеджмент як організаційно-управлінська парадигма є системою в тому розумінні, що в ній можна виділити дві взаємозалежних, хоча й щодо самостійні підсистеми: "нематеріальна" підсистема, коли об'єктом інновацій стають самі організаційно-управлінські механізми прийняття рішень, і "матеріальна" підсистема, коли об'єктом інновацій стають безпосередньо результати матеріальної людської діяльності;

· "нематеріальна" підсистема є базовою, а "матеріальна" - лише похідною у системі інноваційного менеджменту.

Таким чином, у системі інноваційного менеджменту можна виділити дві щодо самостійних, але в реальності нероздільні підсистеми менеджмент «матеріальних» інновацій (виробничо-технологічний) і менеджмент інновацій в області самого менеджменту, або організаційно-управлінських систем («нематеріальний»). Гарантії гарного фінансово-економічного й технологічного стану формує не стільки менеджмент «матеріальних» інновацій, скільки менеджмент інновацій в області самого менеджменту.

Підприємство будь-якого виробничого профілю значно поліпшить свій фінансово-економічний і технологічний стан, якщо в рамках менеджменту інновацій в області самого менеджменту буде:

(а) перебудовувати свої організаційні форми з метою їхньої
оптимізації в умовах підвищених ризиків високозмінюючого (нестабільного) середовища;

(б) управляти підвищеними ризиками, опираючись у своїй
поведінці на стратегію «упереджених дій»;

(в) формувати й підтримувати свою відкритість самої
широкої актуальної інформації і передових інформаційних
технологій.

Особливо яскраво це видно на прикладі торговельних підприємств, де основні інновації концентруються не стільки в матеріально-речовинній сфері, скільки в сфері керування і фінансів.

Література:

1. Агеев А.И. Предпринимательство: проблемы собственности и культуры. – М., 1991. – 112 с.

2. Хаджимуратов А.А. Психология предпринимателя. – Спб., 1995. – 22 с.

3. Шумпетер И. Теория экономического развития. / Пер. с нем. – М., 1982. – 456 с.

ЗАЯВКА НА УЧАСТЬ В КОНФЕРЕНЦІЇ

„НОВОСТИ НАУЧНОЙ МЫСЛИ - 2006”

1-15 ЛИСТОПАДА 2006 р.

П.І.П. студента Кислинська Вікторія Олексіївна.

П.І.П. науковий ступінь, вчене звання наукового керівника Окоркова Ірина Василівна, кандидат економічних наук, доцент.

Навчальний заклад Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету.

Місто Вінниця.

Курс, спеціальність ІУ, Державний фінансовий контроль.

Адреса (з індексом) 21022, м. Вінниця, вул. Станіславського 3, кв. 51.

Телефон 8(0432)53-75-51

Назва тез Реалізація управлінських і фінансових інновацій.

Тільки друк тез.

Секція Економічні науки/10. Економіка підприємства.

24.10.2006 р. Кислинська В.О.