Одеський регіональний
інститут державного управління
Національної академії державного управління при Президентові України
Місце символічного ресурсу у системі соціальних ресурсів
державного управління
Потенціал соціальних ресурсів державного
управління розкривається через реалізацію можливостей, яким володіє держава.
У широкому розумінні соціальні ресурси –
це реальні та потенційні можливості, засоби, резерви, якими володіє
суспільство, у яких може виникнути
потреба для забезпечення різних сфер соціального життя и діяльності.
Іншими словами, соціальні ресурси – це духовні та матеріальні цінності та
блага, тісно пов’язані з життєвими інтересами людей.
Серед соціальних ресурсів виділяють
такі.
Ресурси державної влади й управління,
які суб’єкт управління (носій влади) використовує для забезпечення керованості
інших учасників владно-управлінських
відносин (об’єктів влади та управління). Визначальними у даній групі ресурсів
виступають кадрові ресурси державної влади та управління. Значення ресурсів
влади розкриває теорія “соціального
обміну”, згідно з якою в основі влади, а отже й державного управління, лежить
нерівномірний розподіл дефіцитних ресурсів. Той, хто не має ресурсів, отримує
їх в обмін на виконання наказів і доручень їх розпорядників. А розподіл та
перерозподіл соціальних ресурсів відбувається
саме у процесі державного управління.
Отже
фундаментальним джерелом управління є ресурси влади, які забезпечують
доступ до розподілу інших категорій ресурсів, а саме: утилітарних, примусових,
нормативних.
Розглянемо кожну з названих груп
ресурсів в аспекті їхнього використання у державному управлінні.
За допомогою утилітарних ресурсів
(матеріальних та інших соціальних благ, пов’язаних з повсякденними інтересами і
побутовими потребами людей) органи державного управління регулюють матеріальну сферу суспільних інтересів. Це,
наприклад торкається діяльності держави
у сфері політики приватизації та
націоналізації , встановлення експортно-імпортних квот, видання ліцензій на
економічну діяльність тощо. Відзначимо, що через роздачу пільг та привиліів, що
безумовно належить до сфери символічного виробництва, відбувається забезпечення
лояльності не тільки окремих фінансово-промислових та політичних груп, але й
цілих прошарків населення.
Під примусовими ресурсами розуміють
заходи державного примусу, які застосовують у випадках, коли не спрацьовують
інші ресурси (встановлення державних цін на певні категорії товарів,
застосування засобів карного покарання
тощо).
Нормативні ресурси включають засоби
впливу на ціннісні орієнтації на норми поведінки людини, яка вступає у
відносини, що регулюються державою. Нормативні ресурси (правові норми,
норми суспільної моралі, звичаї,
традиції, норми культури поведінки, спілкування, державний етикет тощо) використовуються з метою переконання людей у
кінцевій спільності інтересів суб’єктів та об’єктів державного управління та сприяють упорядкуванню взаємин держави та суспільства.
Окрім вище приведеної класифікації,
згідно з найважливішими сферами життєдіяльності суспільства відокремлюють такі
групи ресурсів державного управління:
політичні, правові, економічні, мотиваційні, культурно-інформаційні,
силові, демографічні тощо.
Політичні ресурси розкриваються у відносинах між суб’єктами політики. Це
політичні регулятори відносин між
громадянським суспільством та державою.
Правові ресурси засновані на
правосвідомості громадян і характеризуються якістю законів та підзаконних
актів, їх виконанням, дотриманням режиму законності.
Економічні ресурси містяться і
використовуються в процесі матеріального виробництва товарів та послуг,
необхідних для суспільного і особистого споживання. Це сукупність матеріальних
та фінансових ресурсів, які під контролем держави планомірно виробляються,
розподіляються та використовуються для
забезпечення динамічного в пропорційного розвитку економіки.
Мотиваційні ресурси характеризує
здатність до підвищення або зниження соціального статусу як суспільно значущої
ролі людини відповідно до соціальної стратифікації.
До культурно-інформаційних ресурсів відносять
духовні цінності, знання й інформацію, а також засоби їхнього виробництва.
Силові ресурси включають зброю та апарат
фізичного впливу (армія, міліція (поліція), служба безпеки, суд, прокуратура та
їхня матеріальні атрибути). Монополія на використання даного типу ресурсів
належить державі.
Люди, як універсальне джерело інших
видів ресурсів, є демографічним ресурсом державного управління.
Отже у
загальноприйнятій типології символічний ресурс як окрема категорія ресурсів
державного управління не представлений. Однак, виходячи з того, що символічний ресурс визначається спроможністю забезпечити належне
місце суб’єкту державного управління у ієрархії соціального простору, відзначимо наступне. Чинником зміцнення символічного капіталу
агента суспільно-владних відносин виступає доступ до певного типу ресурсів (кадрових, нормативних,
політичних, мотиваційних та культурно-інформаційних), які забезпечують процес символічного виробництва
та координують розподіл владних позицій у суспільстві.
Відомості про автора:
Мамонтова Елла Вікторівна
Докторант Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Кандидат політичних наук, доцент
Адреса для листування:
Мамонтова Е.В.
вул. Сегедська, 1 / 2, кв. 105,
м. Одеса,
65063
Контактні телефони:
8-048-2-723-87-05;
8-050-336-25-54;