Секція: Державне управління

Підсекція 2. Сучасні технології державного управління

Єпішенкова Г.О.

Донецький державний університет управління

Організаційні механізми державного управління інноваційними проектами у вугільній галузі

Розвиток ринкових відносин, реалізація курсу стабілізації й економічного підйому в Україні вимагають нарощування потенціалу й ефективного функціонування всіх сфер і секторів багатоукладної економіки.

Сучасний етап розвитку вугільної галузі характеризується відповідним рівнем організації гірського господарства, інтенсифікацією технологічних процесів у вибоях, ростом енергооснащеності праці, збільшенням одиничної потужності виїмкових, прохідницьких і транспортних машин. Ріст впливу енергетичного фактору на економічну ситуацію в галузі пояснюється не тільки збільшенням тарифів на електроенергію, але й зниженням обсягу видобутку вугілля.

Все це обумовлює необхідність розробки нових підходів до вирішення проблем електропостачання шахти, підвищенню ефективності використання енергії. В умовах безперервного подорожчання паливно-енергетичних ресурсів основним завданням є раціональне використання засобів виробництва з метою зниження кількості енергії, що доводиться на 1 т видобутки вугілля. Енергозбереження стає пріоритетним видом господарської діяльності, а також одним з головних напрямків значного скорочення витрат і зниження собівартості вугілля.

Адаптація вугледобувних підприємств до ринкових умов проходить за рахунок структурних перетворень самого комплексу підприємств промисловості. Це вимагає створення дієвих правових умов для залучення недержавних інвестицій у розвиток галузі, проведення приватизації підприємств.

З огляду на стан національної економіки й перспективи її розвитку, для висновку із кризи вугільної промисловості нереально розраховувати тільки на централізовані державні кошти. Тому особливу актуальність здобуває проблема залучення в галузь недержавних інвестицій. Для подолання кризових явищ і підйому галузі був прийнятий ряд директивних і програмних документів, але результати їхньої реалізації дуже низькі. І причина одна - у держави немає коштів для повного фінансування такої капіталомісткої й витратної галузі, якою є вугільна. У результаті «вугілля» у бюджетах останнього років фінансувався на 30-32% параметрів, закладених у затверджених державних програмах.

Кошти держбюджету, які виділяються для капітальних вкладень на розвиток діючих вуглевидобувних підприємств, необхідно надавати на конкурсній основі з умовою їхнього повернення. Критеріями відбору інвестиційних проектів для бюджетного фінансування повинні стати строки їхнього виконання й строки повернення бюджетних коштів, певні із запланованої ефективності їхнього використання.

Бюджетні витрати варто відшкодовувати після реалізації проектів в обов'язковому порядку незалежно від фактично досягнутих результатів: рентабельними підприємствами - шляхом систематичних відрахувань (у спеціальний фонд) заздалегідь установленої частки доходу від продажу вугільної продукції протягом заздалегідь певного строку; збитковим - шляхом зниження поточних дотацій на заздалегідь передбачену величину або ліквідації дотацій. Такий порядок державного фінансування створює діючу конкуренцію за одержання бюджетних коштів, буде стимулювати їхнє ефективне використання, сприяти розширенню інвестиційного потенціалу галузі.

Реалізація проектів з використання шахтного метану в підрозділах виробничої інфраструктури шахт вимагає значних довгострокових капітальних вкладень. В залежності від обсягів та завдань такі проекти можуть передбачати як застосування державних коштів, так і залучення інвестиційних засобів, в тому числі іноземних.

У випадку реалізації проектів з утилізації метану для зменшення енергомісткості основної продукції за рахунок зменшення витрат на придбання теплової та електроенергії, що стає особливо важливим в умовах збільшення електропотужності гірничошахтного устаткування, то найбільш прийнятними заходами державного регулювання будуть бюджетні програми, податковий режим, спеціальне кредитування, проведення гнучкої амортизаційної політики та відповідного регулювання фондового ринку.

В умовах залучення до проектів недержавних джерел фінансування особливо актуальними стають наступні державні заходи: міжнародне співробітництво та забезпечення державних гарантій інвестицій, проведення державної експертизи інвестиційних проектів та законодавчої підтримки їх реалізації.

Основні напрями державного регулювання інвестиційних проектів у виробничу інфраструктуру вугільної галузі за сферами впливу можна згрупувати наступним чином: забезпечення законодавчих умов здійснення інвестиційної діяльності – умови залучення іноземних інвестицій, забезпечення захисту інвестицій, регулювання фондового ринку та участі інвесторів у приватизації; забезпечення фінансування інвестиційних проектів – податкове регулювання, бюджетне та кредитне регулювання, проведення гнучкої амортизаційної політики.

Реалізація подібних проектів вимагає державних гарантій на весь термін проведення інвестиційного проекту. Основним джерелом власних коштів для здійснення проектів для вугільних підприємств є амортизаційні відрахування, тому проведення державою гнучкої амортизаційної політики в поєднанні з застосуванням податкових та кредитних пільг дозволить акумулювати та використати власні кошти на оновлення основних фондів. В рамках інвестиційного проекту прискорена амортизації нового устаткування дозволить повернути кошти ще до наставання морального старіння. Для цього необхідно застосувати інвестиційний податковий кредит та цільовий кредит з Інноваційного фонду України з відтермінуванням платежів. Прискорену амортизацію по проекту потрібно підтримати зменшенням частини амортизаційних сум до бюджету.

Корпоратизація і приватизація підприємств (перетворення в акціонерні товариства) відкривають можливості для залучення недержавних коштів у розвиток виробництва шляхом додаткової емісії й продажу акцій, а також шляхом випуску облігацій.

Недержавні інвестиції можуть також залучатися підприємствами у вигляді майнових й інтелектуальних цінностей, переважно у вигляді цільових грошових вкладів, устаткування, технічної документації.

Недержавні інвестиції для здійснення інвестиційного проекту можуть використовуватися підприємствами як єдине джерело фінансування проекту або як додаткове джерело разом із власними ресурсами (прибутком, амортизаційними відрахуваннями) і (або) разом з відповідними коштами цільової державної підтримки. Для обґрунтування доцільності інвестиційного проекту із залученням недержавних інвестицій підприємству необхідно розробити бізнес план, що повинен включати джерела й порядок фінансового забезпечення, а так само оцінку соціально-економічної ефективності проекту, щорічні або щоквартальні баланси надходжень і витрат виробництва за період здійснення й окупності інвестицій.