«Право»
Криминалистика и судебная
медицина (11)
На теперішній час відбуваються суттєві якісні зміни в загальній структурі
злочинності. Досить високим залишається ступінь злочинності, що пов’язується з
низькою ефективністю профілактичної роботи правоохоронних органів. Суттєву роль
в попередженні злочинів та подоланні злочинної діяльності відіграють
судово-експертні установи України (СЕУ). Активний наступ на злочинність потребує узгоджених
дій від всіх правоохоронних органів, насамперед щодо виявлення ознак злочинів
та інших правопорушень. Основний тягар по виявленню таких ознак зараз полягає
на оперативні та слідчі підрозділи. На нашу думку, СЕУ можуть відіграти суттєву
роль у викритті ознак та попередженні злочинів.
Взаємодії
співробітників СЕУ з працівниками правоохоронних органів приділялося багато
уваги в науковій літературі (Л.Є. Ароцкер, Р.С. Бєлкін,
А.І. Вінберг, А.В. Іщенко, П.П. Іщенко, І.П. Карлін, М.В. Салтєвський, Н.А. Селіванов, С.М. Сирков, В.О. Снєтков, В.Ф. Статкус, І.Я. Фрідман та ін.), однак на сьогодні практичні шляхи
активізації ролі СЕУ в попередженні злочинів не можна вважати досконалими.
На
етапі оцінки висновку експерта слідчому може знадобитися допомога компетентної
особи для роз’яснення використаної при дослідженні методики, обґрунтованості
відповідей на поставлені запитання, в інших випадках. Такі консультації частіше
носять усний характер. Згідно зі ст. 201 КПК України передбачений допит
експерта, в ході якого він може вказувати на факти та обставини, які сприяли
вчиненню злочину, що розслідується, чи свідчать про інший, нерозкритий злочин
чи правопорушення. Однак на практиці слідчі та суд не завжди використовують цю
можливість, що не сприяє зменшенню латентної злочинності. Сучасна судово-експертна
практика, що вивчалася нами на архівних матеріалах Донецького НДІ судових
експертиз МЮ України, свідчить про поширення напрямів експертної профілактики,
яка стає суттєвою складовою судово-експертної діяльності.
Експертна
профілактика, за думкою професора Р.С. Бєлкіна, це діяльність експерта, котрий
виявляє під час проведення експертних досліджень обставини, які сприяли (могли
сприяти) здійсненню злочинів. Ф.Е. Давудов вважає, що
експертно-профілактична діяльність є складовою частиною діяльності органів
юстиції й прокуратури з попередження злочинів. І.А. Алієв стверджує, що
експертна профілактика здійснюється у конкретних експертизах, під час
узагальнення експертної практики, розробки науково-дослідної тематики,
проведення тематичної роботи й правової пропаганди, тобто пов’язана зі всіма
напрямами діяльності експертних установ. Таким чином, суттєвим у цих
визначеннях є власна ініціатива експерта щодо встановлення вказаних обставин, в
тому числі й ознак злочину чи іншого протиправного діяння, та пропонування
певних заходів щодо реагування на ці обставини.
Отже, на наш погляд, найбільш приємним є визначення експертної
профілактики як діяльності експерта з виявлення при проведенні експертного
дослідження обставин, які сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення, і
формулювання змісту заходів, в межах своєї компетенції, щодо усунення
визначених обставин. Метою профілактики може бути й виявлення ознак іншого
злочину чи правопорушення, взагалі, - ознак кримінального походження.
Заслуговує на увагу думка І.Л. Пєтрухіна
щодо предмету експертної профілактики, до якого входять закономірності, які
сприяли скоєнню злочину чи іншого соціально-небезпечного діяння, з приводу
якого ведеться кримінальне розслідування, які утруднюють вчинення злочину й,
природно, будуть утруднювати вчинення інших аналогічних злочинів, якщо їх взяти
до уваги в профілактичній роботі, та закономірності запобігання злочинам (іншим
соціально-небезпечним діянням) шляхом застосування спеціальних знань. Отже,
предмет профілактичної діяльності експерта характеризується певною автономністю
відносно предмету інших експертних досліджень.
Важливим також вважається й питання щодо об’єкта експертної профілактики.
Більшість учених, в основному, дотримуються однакової думки, що безпосередніми
об’єктами експертної профілактики є обставини, чи в загальному розумінні -
явища (недоліки, порушення, дефекти тощо), які сприяють вчиненню чи
приховуванню злочинів чи інших протиправних дій.
Таким чином, сталі зміни в структурі правоохоронної діяльності вимагають
відповідного розширення арсеналу методів експертної роботи з участі в розкритті
злочинів. На нашу думку, розширення профілактичної складової функціонування СЕУ
відповідає вимогам наступального впливу на злочинність. У зв’язку з цим
потребує уточнення поняття об’єкту експертизи, в якому слід передбачити й
поширення завдань профілактичної діяльності експерта.
На думку В.Д. Арсентьєва, значно
поширюється зміст поняття об’єкту судової
експертизи - це реально існуючі (або які існували в минулому) явища, на
встановлення яких об’єктивно спрямована
експертиза (обставини смерті, виконання тексту документа або підпису в ньому
визначеною особою і т.п.). Матеріальні носії інформації про ці явища (труп,
документи й ін.) - їхня складова частина (дійсна або передбачувана). Головною відмінністю
останнього визначення є те, що об’єкт експертизи розглядається як динамічна
структура, комплекс інформативних елементів, що постійно змінюються і який
тісно пов’язаний із подією злочину.
Щоб остаточно визначитись в цьому понятті, слід уявити, що об’єкти експертизи як системні утворення є різними за
складністю своєї структури, відповідно до складності структури процесів
матеріального закріплення інформації про злочин чи інші протиправні діяння. Цю
думку можна проілюструвати наступними прикладами.
На нашу думку, сьогодні суттєвим в роботі експерта стає його здатність
розглядати об’єкт дослідження як єдиний інформативно-матеріальний комплекс
явищ, пов’язаних із подією злочину чи іншого правопорушення, і інформація про
які закріплена в різноманітних ознаках. Ці елементи об’єкту дослідження можна
визначити як ознаки кримінального походження, (сліди злочинного впливу).
Поширення змісту об’єкту експертного дослідження тягне за собою і зміну його
задач. Відповідно, головне завдання можна сформулювати як встановлення
визначених розбіжностей досліджуваного об’єкту з еталоном, що повинен бути
аналогом цього об’єкту, який не піддавався видозміні в результаті
правопорушення.
Таким чином, в ході профілактичної роботи експерт
встановлює різноманітні ознаки протиправної діяльності, з приводу яких замовник
проведення експертного дослідження не завжди взмозі, внаслідок відсутності
спеціальних пізнань, сформулювати відповідні запитання. Враховуючи вимоги
поширення участі експерта в розкритті злочинів, таке визначення об’єкта експертизи як сукупності
явищ, які виникли внаслідок злочину, та такі, які сприяли чи могли сприяти йому
буде стимулювати ініціативу експерта. Отже, можна погодитись з визначенням В.Д.
Арсєнт’євим поняття об’єкту експертного дослідження
як такого, що відповідає вимогам активізації профілактичної діяльності
експерта, та доповнити його вказівкою на явища, які сприяли чи могли сприяти
вчиненню злочину чи інших протиправних дій. Таке уточнене визначення більш
чітко враховує й профілактичні завдання в судовій експертизі.
Виходячи з цього,
можна запропонувати новий вид експертного дослідження – профілактичний, якому
відповідає певна складова частина уточненого визначення об’єкту судової
експертизи. Відповідно, додаткове завдання на вирішення профілактичної
експертизи може бути таким: «Які відміни від еталону має представлений об’єкт,
і який механізм їх походження? За еталон вважати аналогічний об’єкт, який не
піддавався злочинному впливу.».