Клюба Ю.Ю. — аспирант

Наук. керівник: Федик О.Ю.

Державне регулювання розвитку відновлювальної енергетики в Україні

Ключові слова: енергія, зелений тариф, інвестори, сонячна енергетика, вітроенергетика, державне регулювання.

Актуальність проблеми. У наш час є досить популярний підвищений інтерес до використання альтернативної енергії. Впровадження альтернатиної енергетики на тереторії України насамперед надасть змогу покращити умови навколишнього середовища. Таке запровадження пов`язане з екологічним станом, а також із переходом на енергоощадні і ресурсоощадні технології, як в енергетиці, в промисловості й у житлово-комунальному господарстві.

Мета. Дослідити особливості, головні аспекти державного регулювання та розвитку і формування альтернативної енергетики на тереторії України.

Виклад основного матеріалу. Відновлювана енергетика — це енергетична галузь, що спеціалізується на отриманні та використанні енергії з відновлюваних джерел енергії. На сьогодні Україна має досить хороші природно-кліматичні умови для розвитку сонячної енергетики. Проте залучення інвестицій і технологій натрапляє на недружній режим ведення бізнесу для іноземних компаній.

Попри це існує велика кількість плюсів щодо використання енергії сонця й вітру:

1. Невичерпність. Розвіданих запасів нафти, газу й урану на 50 років, а енергія вітру та сонця необмежена.

2. Екобезпека. Сонячні та вітроелектростанції не виробляють шкідливих викидів.

3. Дешева експлуатація. Ці електростанції не потребують періодичного ремонту й обслуговування.

4. Автономність. Можна використовувати вдалині від ліній електропередач.

Також можна й зазначити мінуси впровадження й використання такої енергетики:

1. Малі потужності. Установлені потужності та ККД зелених електростанцій не можна порівняти з традиційними.

2. Великі капіталовкладення. Подібні установки потребують значних інвестицій і можуть не окупитися.

3. Залежність від зовнішніх чинників. Якщо вітер рвучкий, а небо - хмарне, ефективність зелених електростанцій зменшується.

4. Значні площі. Системи вітряків і сонячні батареї потребують великих територій.

Відомо, що стратегія України по зниженню витрат паливно-енергетичних ресурсів до 2030 року передбачає виробництво до 30 відсотків енергії за рахунок поновлюваних джерел. Сьогодні українська економіка залишається однією з найенергоємніших в Європі. Причинами такого розвитку стало сприяння держави щодо альтернативної енергетики. Першочергово, слід відмітити прийнятий 25 вересня 2009 року «зелений тариф». Цей тариф держава використовує для стимулювання розвитку «зеленої енергетики». Можна зазначити, що основні переваги полягають в тому, що підприємства по виробництву сонячної і інших видів альтернативної енергії мають першочергове право на оплату електрики, поставленої ними на оптовий ринок країни. В той же час для отримання «зеленого» тарифу підприємство обов'язково повинне мати в розпорядженні готову генераційну установку. А для отримання ліцензії на підключення до енергомережі це устаткування вже повинне виробляти енергію.

«Зелений тариф», який діє в Україні вже третій рік, став імпульсом для розвитку сонячної та вітрової енергетики, малої гідроенергетики, біоенергетики. Оскільки, український «зелений тариф» для сонячної енергетики є сьогодні одним з найвищих у Європі. Цей тариф складає до 0,54 євро за кіловат/годину і прив'язаний до курсу єдиної європейської валюти Ситуація сприятлива ще й тому, що багато європейських компаній інвестують в проекти відновлювальної енергетики на території Україні, де ринок тільки формується і поки немає гострої конкуренції.

Державне законодавство сприяє використанню сонячної і вітряної енергії адже інтерес у інозених інвесторів різко збільшився.

Приклад сприятливого впливу державного регулювання України щодо використання відновлюваної енергетики знаходиться в Криму, де є великі й вигідіні перспективи щодо використання альтернативної енергетики. Наприкінці 2010 року в Криму почала працювати перша в Україні сонячна електростанція, збудована австрійською компанією Activ Solar. Незабаром ще один проект з виробництва енергії за допомогою сонячних батарей має запрацювати в Одесі. Парки вітряків мають з’явитися в Криму та в Донецьку.

У Криму також дуже високий вітропотенціал: площа територій, на яких можна будувати ефективні ВЕС, становить близько 2300 км² — цього достатньо для створення вітроелектростанцій загальною потужністю близько 10 000 МВт. Крим має найбільший в Україні вітровий і сонячний потенціалом, відповідно будівництво вітропарків і сонячних електростанцій в даному регіоні є найбільш економічно доцільним.

Висновки. Дане дослідження уже дає змогу стверджувати, що на даному етапі державою приділена значна увага розвитку альтернативної енергетики в Україні, проте щоб збільшити притік іноземних інвестицій потрібно створити більш сприятливі умови для інвесторів. Для цього необхідно розробляти відповідну нормативно-правову базу, яка б досконаліше регулювала відносини підприємств у сфері відновлюваної енергетики. Це буде шлях до зниження енергетичної залежності на тереторії України. Слід наголосити, що інтенсивніше використання пільг та дотацій з боку держави для підприємств відновлюваної енергетики та стимулювання приватих інвестицій у цій сфері надасть змогу розиватися таким секторам в загальному паливно-енергетичному комплексі країни, як вітроенергетика, сонячна електроенергетика, гідроенергетика.

ЛІТЕРАТУРА

1. http://uk.wikipedia.org

2. http://ibud.ua/ua/novost/nedivlyachis-na-koruptsiyu-ekologichna-energetika-poshiryu-tsya-v-ukrayyni-11322

3. http://esco-ecosys.narod.ru/2003_8/art48.htm