Потравка Л.О. к.е.н., доцент ХДАУ

ПЕРЕДУМОВИ СТРУКТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ЕКОНОМІКИ  УКРАЇНІ

 

Науково-методичною основою структурного аналізу є роботи економіста К. Кларка. Актуальними є результати досліджень російських економістів А. Акаєва та В. Садовничого, які відзначили закономірності, що пов’язують довготривалі технологічні і галузеві структурні зрушення з економічним зростанням. В цьому контексті ними була створена модель для прогнозування економічного розвитку, що здійснюється на основі структурних зрушень.

Структуру економіки можна аналізувати як з боку виробництва, так і з боку розподілу, обміну й споживання створеного продукту; з точки зору підприємств, галузей, регіонів і інших господарських елементів; окремих структуроутворюючих факторів та процесів. При цьому галузева структура економіки характеризує співвідношення внесків окремих галузей у створення ВВП; відтворювальна структура – оборот і кругообіг факторів виробництва; технологічна – співвідношення функціонуючих технологічних укладів і т.п.

До початку світової фінансово-економічної кризи 2008 р. вважалося, що збалансованій галузевій структурі відповідає таке структурне ядро: переробні галузі промисловості (20 %), сфера фінансів (25 %), сфера послуг (22 %). В Україні загальна частка переробної промисловості в цілому відповідає цим нормативам, однак, слід враховувати внутрішню галузеву структуру обробляючої промисловості, яка обтяжена значною часткою чорної металургії та паливно-енергетичного комплекса. Економіка України не має збалансованої технологічної структури, а частка високотехнологічних виробництв складає 25 %. Дослідженням галузевої структури економіки різних країн світу доведено, що найбільшу питому вагу в розвинутих країнах має сфера послуг, яка забезпечує економічне зростання, оскільки одночасно відбувається нарощування людського капіталу та економія природних ресурсів (табл.1). 

Таблиця 1. Галузева структура ВВП країн світу, % 

Країна

2002 р.

2005 р.

2008 р.

Промисловість

Сільське господарство

Сфера  послуг

Промисловість

Сільське господарство

Сфера  послуг

Промисловість

Сільське господарство

Сфера  послуг

Росія

63

10

27

35

5

60

41,1

4,1

54,8

Лівія

55

5

40

49,9

7,6

42,5

61,7

1,5

36,8

Україна

20

25

55

33,2

22,5

44,3

31,7

9,3

58,9

Китай

49

19

32

53,1

14,4

32,5

49,2

10,6

40,2

Корея

43

3

54

40,1

3,6

56,3

39,4

3

57,6

Японія

38

2

60

25,2

1,3

73,5

26,4

1,4

72,1

Єгипет

32

17

51

32,1

15,5

52,4

37,6

13,4

48,9

ПАР

32

4

64

31,5

3,4

65,1

31,3

3,4

65,3

Канада

31

3

66

28,4

2

69,6

28,4

2

69,6

Мексика

29

5

66

26,5

4

69,5

34,1

3,7

62,2

Франція

26

3

71

21,4

2,5

76,1

20,3

2,2

77,4

США

23

2

75

20,7

1

78,3

19,6

1,2

79,2

Польща

32

4

64

31,7

2,8

65,5

31,3

4

64,7

Джерело: адаптовано [1,2,4].

 

З цієї точки зору, можливості розширення сфери послуг у країн, що розвиваються, обмежені, оскільки існуючий рівень економічного розвитку, в першу чергу, вимагає задоволення потреб населення у продуктах харчування та предметах побуту. Збільшення обсягів виробництва сільського господарства і промислового виробництва має вирішальне значення у формуванні політики цих країн.

Важливе значення також мають специфічні умови етапу трансформаційної кризи. Зокрема, в країнах Центральної та Східної Європи період кризового падіння склав 3,8 роки і характеризувався зменшенням ВВП до 22,6 %. В цих країнах докризовий рівень ВВП було досягнуто протягом 4-х років. Криза в країнах СНД сягнула 9 років з падінням ВВП більш ніж на 50 % але попереднього його рівня так і не було досягнуто. Кумулятивне падіння виробництва в Україні у 90-х роках минулого століття склало 59 %, оскільки посилювалося негативним впливом політичних та інституційних факторів.

Таким чином, вибір шляхів подальшого розвитку економічної системи України потребує, в першу чергу, дослідження власної практики системних економічних трансформацій, детального вивчення напрямів розвитку світового господарства, узагальнення досвіду адаптації індустріально розвинених країн до реалій сучасного світового ринку. У руслі глобальних тенденцій економіка України переживає складний період радикальних трансформацій, що характеризуються зниженням загальної системної стійкості економічної системи країни. Ускладнення трансформаційних процесів в Україні зумовлено загальносвітовими тенденціями, відсутністю політичних, соціальних, інституційних основ економіки країни. Сьогодні вибір шляхів подальшого розвитку економічної системи України потребує дослідження власної практики системних економічних трансформацій, детального вивчення напрямів розвитку світового господарства, узагальнення досвіду адаптації індустріально розвинених країн до реалій сучасного світового ринку.

Література

1.     Белорус О. Г. Глобальные трансформации и стратегии развития / О. Г. Белорус, Д. Г. Лукьяненко. – К. : Орион, 2000.

2.     Булеев И. П. Трансформация общества и экономика: опыт и перспективы / Булеев И. П. – Донецк, 2006. – 336 с. (Труды / Ин-т экономики промышленности НАН Украины).

3.     Геєць В. М. Нестабільність та економічне зростання / В. М. Геєць. – К. : Ін-т економ. прогнозування, 2000. – 344 с. (Праці / Ін-т економ. прогнозування НАН України).

4.     Геєць В. М. Трансформаційні перетворення. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / В. М. Геєць, Б. Є. Кваснюк [ред. акад. НАН України В. М.Гейць]. – К. : Фенікс, 2003. (Ін-т економ. прогнозування НАН Ураїни).