Анохіна Н.Ю.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
РИНОК ФАКТОРИНГОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ:
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Сучасний факторинг –
досить складний фінансовий інструмент, який вітчизняні банки та інші фінансові
установи нашої держави починають поступово освоювати.
Зважаючи на те, що
фінансове ресурсозабезпечення економічного розвитку в умовах переходу до
ринкової економіки неможливе без використання сучасних форм та інструментів
розрахунково-платіжних відносин, аналіз розвитку факторингу в Україні сьогодні
надзвичайно актуальний.
Факторинг
задовольняє попит виробника або продавця продукту на оборотний капітал, який
гостро відчувається в Україні через періодичне збільшення термінів реалізації
товарів чи послуг і є проблемою,
притаманною вітчизняній економіці.
Метою написання
статті є висвітлення передумов і чинників здійснення операцій факторингу у
процесі фінансування господарської діяльності,
страхування ризиків та управління дебіторською заборгованістю.
Прилаштовуючись до
умов ринкової системи, банки створюють нові види послуг або починають надавати
їх на більш лояльних умовах. Одним із
таких найперспективніших видів банківських послуг є факторинг – ризикований, але високоприбутковий бізнес,
ефективне знаряддя фінансового маркетингу, одна з форм інтеграції банківських операцій, які найбільш пристосовані до сучасних
процесів розвитку економіки.
Факторинг є
порівняно новою ефективною системою поліпшення ліквідності і зменшення
фінансового ризику при організації платежів.
Іншими словами, факторинг є
різновидом посередницької діяльності,
при якій фірма-посередник
(факторингова компанія) за певну плату одержує від підприємства право
стягувати і зараховувати на його рахунок ті суми грошей, що належать йому від покупців (право
інкасувати дебіторську заборгованість). Одночасно з цим посередник кредитує
оборотний капітал клієнта і приймає на себе його кредитний і валютний ризики[5].
Зростання
популярності факторингових операцій обумовлене їх економічною сутністю. Остання полягає в наданні фактором клієнту
таких фінансових послуг, завдяки яким клієнт отримує ряд переваг і економічну
вигоду, як от можливість покриття
дефіциту обігових коштів, страхування і
запобігання кредитних і валютних ризиків,
перетворення дебіторської заборгованості у вільні грошові кошти,
можливість безризикового надання контрагентам відстрочки платежу (адже саме там, де підприємства практикують надання товарних кредитів, не обійтися без факторингу); можливість
збільшення об’ємів продажу товарів і надання послуг. Більш того, разом із фінансуванням клієнт може
розраховувати на допомогу фактора в управлінні дебіторською заборгованістю. В
свою чергу фактор має можливість не лише розширити перелік власних фінансових
послуг, а й отримати від факторингових операцій непогані комісійні[1].
Факторингове
обслуговування найбільш ефективне для малих і середніх підприємств, які традиційно зазнають
фінансових труднощів через невчасне погашення боргів дебіторами і обмеженості доступних для них
джерел кредитування. Саме завдяки факторингу прискорюється оборотність
коштів, утворюється більш гнучка форма
задоволення потреб підприємств у коштах, відбувається їх економне й раціональне
використання. До факторингу залучаються компанії, які змушені здійснювати продаж на умовах відстрочки платежів з
метою підтримання ліквідності і аутсорсингу кредитного менеджменту. Це відбувається тоді, коли покупці диктують поставщикам свої умови
чи коли поставщики шляхом надання товарного кредиту хочуть збільшити свої
продажі на високо конкурентних ринках. Найбільшу потребу в факторингу мають
зараз виробничі і оптово-торгівельні компанії продовольчого сектору, які, як
правило, відносяться саме до малого і середнього бізнесу[4].
Основною метою
переходу на факторингове обслуговування є необхідність вивільнення власних
грошових засобів, заморожених в дебіторській заборгованості. Використання
факторингу не веде до збільшення кредиторської заборгованості компанії і,
відповідно, не впливає на зміну показників її балансу. Вивільнені гроші
компанії направляють на реалізацію цілей, які для них актуальні в даний час [3].
Однак стримуючим
чинником розвитку факторингу в Україні є відсутність достатнього досвіду,
технологій і кваліфікації. Факторинг необхідний тільки тим підприємствам, які
працюють в конкурентному середовищі і динамічно розвиваються.
Пік кризи, що
прийшовся на минулий рік, без сумніву пригнітив ріст об’єму факторингових
операцій. За 9 місяців 2011 року відбулося скорочення обсягів надання послуг
фінансовими компаніями факторингу порівняно з відповідним періодом 2010 року на
-0,5% або на -19,4 млн. грн. [6], однак, що суттєво, одночасно і оздоровив
ринок, усунувши економічно слабкі фірми, які проводили агресивну політику і не
приділяли належної уваги оцінці ризиків. Фінансові агенти стали обережніші і
консервативніші у виборі потенційних клієнтів, що в принципі сприятливо
відображається на якості факторингових портфелів. Одночасно більшість факторів «почистили» свої поточні портфелі, прагнучи відійти від
неліквідної, високо ризикової дебіторської заборгованості. Учасники ринку,
боячись втрат, ускладнили вимоги як до клієнтів, так і до якості дебіторської
заборгованості, що неминуче призвело до
системної перебудови внутрішніх бізнес-процесів [2].
Підводячи підсумки
слід зазначити, що факторинг є порівняно новим для України фінансовим
інструментом, актуальність розвитку якого зумовлена станом розрахунків та
наявних боргових зобов’язань в Україні. Водночас розвиток факторингу потребує
створення інституційних умов (насамперед, податкового законодавства і
нормативно-правової бази), що дозволяє стягувати заборгованість за договором
факторингу. Факторинговим операціям, як і класичним операціям з кредитування,
притаманний ризик отримання збитків внаслідок неповернення грошових коштів.
Лише зважена
політика банку стосовно відбору клієнтів для факторингових угод, всебічне
знання бізнесу клієнтів та отримання достовірної інформації для аналізу платоспроможності
дебіторів клієнта дасть можливість зменшити ризик отримання збитків внаслідок
неповернення грошових коштів. Законодавче вирішення юридичних питань стосовно
поступки вимоги, питань оподаткування факторингової операції дасть можливість
банкам розширити спектр банківських послуг та збільшити обсяг банківського
прибутку тощо.
Література:
4.
Унинець-Ходаківська
В.П. Ринок фінансових послуг Теорія і
практика. Вид. 2-ге, доп. і перероб: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури,
2009. – 392 с.