К.п.н. Дементьева В.В., к.п.н. Кваша О.П.

Донбаська державна машинобудівна академія

Філософська модель світобудови в уявленнях і віруваннях українського народу

Українська міфологія багата космогонічними міфами, в яких мова йде про створення світу. Їх зразки, безперечно, не відображають цілісної картини походження Всесвіту, зате у них вчуваємо відгомін далеких сонцепоклонницьких світоглядних уявлень і вірувань у переплетенні з християнськими, з них дізнаємося про здобуту досвідом систему знань народу.

Одним з таких є міф про створення світу з яйця. Сонце у цьому міфі представлене в образі Жар-птиці, яка своїм пером може освітити весь сад. А Зимовий Холод - змій-чарівник - хоче викрасти Жар-птицю. Проте вона встигає знести золоте яйце, з якого навесні знову народжується (воскресає) джерело світла й тепла. Сонце-яйце своїм гарячим промінням зігріває землю, розганяє туман, примушує хмари лити дощові потоки. Так, з уявленням про яйце змальовується початок всього живого, того, що народжується. Звідси - звичай писати писанки, які дарували люди одне одному з побажанням здоров'я й довгого життя. Таким чином, сакральність яйця, писанки була визначена ще до впровадження християнства, до тієї обрядності, яка пов'язана з Великоднем.

Людина в давніх уявленнях українців - частина загального цілого, природи, космосу, її життя не можна відокремити від космосу. Людська спроможність упорядкувати космос привела до визначення семи координат світу, за якими можлива орієнтація у виборі сторін чи напрямків: верх - середина - низ – схід - південь - захід - північ.

Питання про світобудову цікавили людей ще в сиву давнину. Одним з найархаїчніших є міф про створення світу, який зберігся в дохристиянській молитві — колядці: серед моря ріс явір, на якому три голуби радилися, як світ «сновати». З піску хотіли створити Землю, а з золотого каменю - «ясне небонько», на якому засяє і «світле сонінько», і «ясен місячик», і «дрібні звіздочки». Подібні сюжети є і в інших варіантах колядок. З них ми бачимо, що з самісінького початку світу було лише одне синє море, посеред якого стояло дерево — зелений явір. «Отже, йдеться не про створення першобуття - невидимого світу, що почуває в Бозі, а про створення саме видимого буття, яке уособлюється тут образами неба і землі. Значить потойбічний світ, світ невидимого буття, створений далеко раніше. Уособленням його є дерево, що стоїть посередині моря», - робить висновок М.Ткач.

З часів Трипільської культури дійшов до нас образ світового дерева як символу космосу, впорядкованого світу. Це своєрідна модель Всесвіту, в основі якої лежить ідея троїстості, що превалює в способі мислення індоєвропейців. За нею, таке дерево у вертикальному розрізі членується на 3 частини: 1) нижню - коріння (підземний світ); 2) середню - стовбур (земний світ); 3) верхню (крону) - небесний світ. Основою основ світобачення українців є спрощена модифікація дерева світового - «золота гілка», яка символізує 3 світи: 1) назви, 2) яви; 3) прави (порівняйте відповідно з попередніми) [4, с. 158]. Втіленням дохристиянських уявлень про Всесвіт з його 3-ма світами є Збруцький ідол (ІХ ст.), якого детально дослідив Б.Рибаков.

У дохристиянських антропогонічних міфах, в яких мова йде про створення людини, частіше всього згадується дерево як матеріал, з якого створено людство. Це міг бути дуб, ясен або просто пеньок. Але в цей матеріал потрібно було вдихнути живий вогонь. Тому оживлення людини частіше всього пов'язувалось з небесним вогнем-блискавкою.

В основі тотемічних міфів лежить уявлення про фантастичний, надприродний зв'язок між певною групою людей і певним видом матеріальних предметів («тотемів»). Тотемами могли виступати різні тварини, рослини, предмети або явища природи, які служили об'єктом вшанування первісних людей.

Система тотемічних міфів відображала все життя первісної людини, її уявлення про світ, про природу, про всі речі, предмети, які оточували людину. Весь цей живий і неживий світ разом з людиною ототожнювався в її тотемічних уявленнях.

Отже, міфологія стала основою філософської системи знань про будову світу і місце людини в ній.

Міфи – продукт колективної творчості багатьох поколінь, вони постійно трансформуються. Аналізуючи міфи, можна бачити, як розвивалося суспільство.

Міфологія – це твір народної фантазії, у якому факти реального світу уособлюються міфічними істотами. Але на відміну від народної легенди міф не зв'язаний з конкретною історичною подією, а дає пояснення якомусь загальному явищу природи або соціального життя.

В народних уявленнях і віруваннях українців накреслюється чітка схема світобудови з трьох названих частин. З таких же частин складається і світове дерево, яке є універсальною моделлю Всесвіту, космосу, впорядкованого світу. Людство сьогодні свого спасіння від духовного зубожіння належить через молитву підноситися вгору, до сфери небесної, яка є верхнім ярусом Всесвіту, де панує злагода і любов.

Література:

1. Бичко І.В. Філософія: курс лекцій. - К.: Основи, 1991.

2. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та вірування. - К.: Фірма «Довіра», 1993.

3. Волинка Г.І, Гусєв В.І. Вступ до філософії. - К.: Вища школа, 1999.

4. Горський П.С. Історія української філософії. Навчальний посібник. - К.: Наукова думка, 2001.

5. Космос Древньої України. Трипілля. Троянь. Міфологія. Філософія. Етногенез. - К., 1992.

6. Надольний І.Ф. Філософія: курс лекцій. - К.: Вища школа, 2000

7. Ткач М. Дерево роду. - К.: МПП «Анфас», 1995.