Сорока Марія, група ОА-О9-А

Науковий керівник: Давиденко Е.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Гендерні стереотипи в суспільстві

Гендерна політика та стереотипи її у суспільстві є надзвичайно актуальними і найбільш обговорюваними у наш час, так як кожна людина хоче мати власні права, які допоможуть їй повноціно жити,та мріяти про щасливе майбутнє.

Ґендерна соціологія охоплює велике коло проблем – осмислення соціальних аспектів статі і взаємовідносин між представниками різних статей, аналіз соціальних і культурних відмінностей у житті чоловіків і жінок, вплив ґендерних аспектів на соціалізацію особистості на різних етапах її становлення та життєдіяльності, зміни статевих відносин в умовах соціальних трансформацій. У рамках однієї статті неможливо розкрити зазначене коло питань, тому ми торкнемося лише деяких з них.

Метою дослідження, на мій погляд, є питання про те, яким чином ґендерні стереотипи впливають не лише на особисте життя тієї чи іншої людини, але й на життя суспільства.

Дослідити цю залежність необхідно розглянути процес соціалізації особистості з точки зору ґендерного підходу. Ґендерна соціологія орієнтована на вивчення психологічних, соціальних, культурних відмінностей між чоловіками та жінками, тобто тих відмінностей, які не мають біологічної основи. Ґендерну соціологію цікавлять саме соціальні аспекти статі.

Як відомо, соціалізація особистості починається з раннього дитинства. Ґендерна соціалізація розпочинається з моменту народження дитини та встановлення її біологічної статі. Саме біологічна стать дає напрямок у вихованні дитини.

Ґендерна “нормативна” система функціонує через ряд стереотипів – стандартних моделей поведінки, які напрацьовані у суспільстві і базуються на відповідному тлумаченні понять “чоловіче” і “жіноче”. Ґендерні стереотипи справляють великий вплив на процес соціалізації як дитини, так і дорослої людини, визначають напрямок соціалізації.

Цією проблемою займались і займаються багато відомих західних, російських та українських психологів і соціологів, таких як Л.Колберг, Е.Маккобі, К.Джеклін, А.Ерхард, С.Бем, Н.Смелзер, І.Кленіна, М.Арутунян, М.Баскова, Н.Лавриненко, Т.Гурко та інші. Вчені виділяють три умовні групи ґендерних стереотипів. Перша група стереотипів базується на відповідних уявленнях про психологічні риси та якості особистості чоловіків та жінок - стереотипи “maschile – feminnile”. Згідно з цими стереотипами чоловіки та жінки є протилежностями. Чоловікам приписуються риси активності, творчості, здатності вирішувати проблеми, застосовувати розвинуте логічне мислення та власну компетентність. Жіночі риси – природно-репродуктивні, і тому жінка повинна бути покірною, залежною, емоційною.

В основу виокремлення другої групи стереотипів покладені соціальні якості. Дана група стереотипів закріплює професійні ролі чоловіків і жінок. Для жінки головними є сімейні якості (жінка, мати, господарка), а для чоловіків – якості професійні.

До третьої групи ґендерних стереотипів вчені відносять стандартизовані уявлення, які пов’язані з відмінностями у змісті праці – жіночої та чоловічої. Місце жінки - у сфері виконавчої та обслуговуючої праці, чоловіка - у сфері інструментальної праці.{1, c.67]

Яким же чином зазначені вище стереотипи можуть впливати на різноманітні сфери життєдіяльності суспільства? Розглянемо деякі аспекти такого впливу.

Як відомо, сім’я – соціальний осередок суспільства. Крім того, сім’я – це ще й перший плацдарм соціалізації особистості. Саме у рамках сім’ї здійснюється перший етап ідентифікації особистості, у тому числі ґендерної. Саме у сім’ї дитина отримує перші уявлення про себе, про суспільство. Саме у сім’ї дитині починають прищеплювати перші навички, а також і перші стереотипи. Ґендерні ж стереотипи як соціальні норми мають надзвичайну стійкість і відтворюються з покоління в покоління. Найстійкіші ґендерні стереотипи засвоюються саме у дитинстві: у сімейному колі, у дитячих садках та в школі. Засвоєні стереотипи дитина “бере” з собою у доросле життя, “приносить” їх у свою власну родину. При цьому ґендерні стереотипи нерівності між чоловіками та жінками більш притаманні чоловікам , ніж жінкам. Як засвідчує В. Бондаровська, 70% юнаків віком 15-17 років і лише 21% дівчат вважають, що домашнє господарство - справа жінки. Жоден з респондентів, які брали участь у соціологічному дослідженні не відповів, що в сім’ї має бути паритет. [2, c.34]

До традиційних слід віднести родини, у яких згідно з їх ґендерними установками всі господарські обов’язки строго поділяються на жіночі та чоловічі. При цьому жіночих обов’язків набагато більше, ніж чоловічих. Жінка виконує у такій родині функції обслуговування, а це є одним з найстійкіших ґендерних стереотипів. До того ж переважна більшість жінок з таких сімей виконують традиційно чоловічі ролі, котрі пов’язані з відповідальністю за життя та забезпечення родини.

Таким чином, змінюється роль жінки у родині. Жінка змушена брати на себе роль лідера у сім’ї , а це є додатковим навантаженням на неї. Тобто у такій сім’ї існує лише міф про рівність чоловіка та жінки. [2, c.110]

Необхідно підкреслити і той факт, що лідерство жінки у сім’ї найчастіше обумовлено не лише пасивністю чоловіків, але й впливом ґендерних стереотипів на цьому рівні.

Як бачимо, ґендерні стереотипи мають великий резонанс і суттєво впливають як на життєдіяльність сім’ї, так і на особистісну самореалізацію жінки та чоловіка. Крім того, вони призводять до негативних явищ у суспільстві.

Щодо горизонтальної сегрегації, то в Україні є чіткий розподіл галузей економіки на жіночі та чоловічі. Традиційно жіночими є обслуговуючі галузі – педагогіка, охорона здоров’я, торгівля, громадське харчування, культура. Але зараз помітні значні структурні зміни і в промислових галузях, зростає вага жінок в будівництві, транспорті, промисловості. Але причиною таких змін у горизонтальній професійній сегрегації є не ґендерна рівність чоловіків і жінок, а добровільний вихід з вказаних галузей чоловічою половини внаслідок низьких заробітків, боргів по заробітній платні.

Аналіз чинного законодавства України свідчить, що воно є антидискримінаційним щодо жінок, створює певні передумови для рівноправності, але не забезпечує. Розвиток ринкових економічних відносин в Україні тісно пов’язаний з ґендерною проблемою. Приватному роботодавцю, враховуючи існуючу податкову систему, часто буває невигідно брати на роботу жінку, яка має дітей або потенційно може стати матір’ю. Більшість пільг для працюючих жінок роботодавцем розглядаються як обтяжливі. А це породжує зростання дискримінації.[3, c. 99]

Однак, якщо не діють конституційні норми, необхідно розробити і впровадити політичні та економічні механізми реалізації цих норм. Насамперед, необхідна розробка програми сприяння зайнятості жінок, однією з складових якої має стати програма сприяння самозайнятості, програма впровадження неповного робочого тижня, неповного робочого дня, гнучкого графіку роботи. Вирішенню жіночих проблем на ринку праці допомогла б і нова система організації догляду за дітьми.

Висновки. Отже, ґендерні стереотипи є досить живучими і суттєво впливають на суспільство в цілому та на його окремі сфери. Тож саме наше покоління повинне зруйнувати гендерні стереотипи та збудувати нове, красиве,а головне, рівноправне суспільство.

Література

1. Гендерні стереотипи та ставлення громадськості до гендерних проблем в українському суспільстві – К.: Інститут соціології НАН України, 2007. – с. 104-105.

2.Оксамитна С. Гендерні відносини крізь призму громадської думки // Гендерна перспектива/ Упор. В. Агеєва. – К.: Факт, 2004. – с. 135-146

3. Ґендерний розвиток у суспільстві (конспект лекцій)/ Відп. ред. К.М.Левківський. – 2-е видання. – К.: ПЦ «Фантаст», 2005. - 351с.