Біологічні науки / Структурна ботаніка і біохімія рослин

к.б.н., доц. Шевчук О.А., к.б.н.,ст.викладач Ткачук О.О,

студентка 4-го курсу Петрук Я. Л.

Вінницький державний педагогічний університет, Україна

ВПЛИВ ПАКЛОБУТРАЗОЛУ НА МЕЗОСТРУКТУРНУ ОРГАНІЗАЦІЮ ЛИСТКІВ РОСЛИН ЦУКРОВОГО БУРЯКА

Тривалість вегетації цукрового буряка 5-6 місяців (травень – кінець жовтня), або 150-180 днів. Хід росту коренеплоду та листків цукрових буряків в окремі періоди вегетації різний, що пов’язано з особливостями формування листкового апарату, а також погодними умовами (вологістю грунту та повітря, середньодобовою температурою повітря) та режимом живлення рослин. Дослідженнями ряду авторів встановлено, що найбільший приріст маси коренеплодів відбувається у липні – серпні (5-10 г/добу), а найменьший – у вересні – жовтні (4-2 г/добу) [1].

Слід зауважити, що надмірне наростання маси листя при великій загущеності не завжди сприяє формуванню високої урожайності коренеплодів. Як показали дослідження В. О. Гоменюка [1] при таких умовах асимілюють інтенсивно лише верзні яруси листків, середні і нижні яруси слабкіші, оскільки вонги отримують розсіяне світло. В той же час листки цих ярусів інтенсивно випаровують вологу, яка в цей період може бути в дефіциті.

Таким чином, одним із перспективних напрямків може стати корекція регуляторами росту співвідношення між гичкою і коренем, шляхом зведення до мінімуму листкової маси, необхідної для забезпечення росту коренеплоду.

Серед відомих регуляторів росту рослин найбільшу ціннісну у практиці сільського господарства отримали синтетичні інгібітори росту – ретарданти [2].

Метою нашої роботи було з'ясувати вплив паклобутразолу (0,025 %) на мезоструктурну організацію листків рослин цукрового буряка гібриду Роберта.

Мезоструктурні характеристики листка визначали на фіксованому матеріалі за загальноприйнятою методикою [2].

Вивчення мезоструктурних характеристик свідчить, що у оброблених ретардантом рослин цукрового буряка достовірно збільшувалась товщина листків за рахунок асиміляційної тканини (табл. 1).

Таблиця 1

Вплив паклобутразолу на мезоструктурні показники листків цукрового буряка гібриду Роберта

Показники	Контроль	0,025%-ий паклобутразол
Товщина листка, мк	169 ± 2,0	*221 ± 6,2
Парціальний об’єм тканини на поперечному зрізі листка, % :
епідерміс	22,5 ± 0,92	*14,4 ± 1,80
хлоренхіма	77,5 ± 2,14	*85,6 ± 2,43
Об’єм клітини стовпчастої паренхіми, мк^3	6069 ± 137	*7840 ± 207
Довжина клітини губчастої паренхіми, мк	26,9 ± 0,50	27,3 ± 0,70
Ширина клітини губчастої паренхіми, мк	23,6 ± 0,50	22,5 ± 0,43
Кількість продихів на 1 мм^2абаксіальної поверхні листка	350 ± 2,5	*400 ± 5,2
Площа одного продиху, мк^2	267 ± 6,0	280 ± 7,0
Площа однієї клітини епідермісу, мк^2	505 ± 5,2	*415 ± 5,2

Примітка: 1. Обробку рослин здійснювали у період утворення 28 листка. 2. Мезоструктурні характеристики визначали на 30-ий день після обробки. 3.* - різниця достовірна при Р=0,05

Отже, зменшення площі асиміляційної поверхні рослин дослідного варіанту частково компенсувалося потовщенням листка і розростанням асиміляційної тканини, насамперед стовпчастої. Об’єм клітин губчастої паренхіми не розраховували, в зв’язку з тим, що клітини мають неправильну форму.

Оскільки зменшення площі листкової поверхні у рослин дослідного варіанту супроводжувалося збільшенням основної маси клітин листка, одержані результати свідчать про зменшення меристематичної активності маргінальних меристем під впливом ретарданту.

Суттєві зміни відбувалися під впливом ретарданту і в епідермісі: зменшувалися розміри окремих клітин, однак зростала кількість продихів та їх площа у рослин дослідних варіантів. На нашу думку, це важлива анатомічна складова функціонування фотосинтетичного апарату, оскільки збільшення числа продихів та їх розмірів сприяє посиленню газообміну листка.

Провертає увагу той факт, що при загальному збільшенні площі одного продиху у рослин дослідного варіанту зменшувались розміри основних клітин епідермісу (див. табл. 1).

Візуально відмічалося зменшення міжклітинного простору у хлоренхімі листків дослідного варіанту. Відомо, що ріст клітин епідермісу при нормальному розвитку листка продовжується довше, ніж ріст клітин хлоренхіми. За рахунок цього утворюються міжклітинники і збільшується відстань між сформованими клітини хлоренхіми. Тому відмічена закономірність, на наш погляд, свідчить про більш раннє припинення росту клітин епідермісу під впливом ретарданту.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гоменюк В. О. Буряківництво : навч. посібник / В. О. Гоменюк. – Вінниця : Континент-Прим, 1999. – 274 с.
2. Мокроносов А. Т. Методика количественной оценки структуры и функциональной активности фотосинтезирующих тканей и органов / А. Т. Мокроносов, Р. А. Борзенкова // Тр. по прикл. ботанике, генетике и селекции. – 1978. – Вып. 61, № 3. – С. 119-131.
3. Шевелуха В. С. Регуляторы роста растений в сельском хозяйстве / В. С. Шевелуха, В. М. Ковалев, Л. М. Груздев, И. К. Блиновский // Вестник с.-х. растений. – 1985. – № 9, (348). – С. 57-61.