Біологічні
науки / Структурна ботаніка і біохімія
рослин
Студентка IV курсу Куйбіда А.С.
Вінницький державний педагогічний
університет, Україна
Дія
антигіберелінового препарату хлормекватхлориду на продуктивність та якість
продукції рослин маку олійного
Одним
із основних завдань сучасного сільськогосподарського виробництва є пошук нових
шляхів та способів підвищення урожайності та якості продукції [1]. Більш
ефективно управляти продуктивністю рослин дають можливість синтетичні
регулятори росту та розвитку, які є або аналогами фітогормонів, або
модифікаторами їх дії.
Одним із компонентів інтенсивних
технологій рослинництва є регулятори росту рослин, серед яких чільне місце
займають ретарданти – синтетичні інгібітори росту рослин з антигібереліновим
механізмом дії [1]. Використання регуляторів росту стало важливою складовою
комплексу заходів, що зменшують витрати ручної праці та забезпечують
механізацію догляду і збирання продукції, стабільний урожай та його високу
якість. Інтерес до даної групи сполук зумовлений можливістю спрямовано впливати
на донорно-акцепторну систему рослин, змінюючи характер розподілу асимілятів
між органами [4]. Таким чином, порівняно доступним і вагомим
заходом підвищення врожайності маку олійного може бути широке впровадження
нових регуляторів росту рослин.
Відсутність даних про
вплив інгібітора росту хлормекватхлориду на фізіолого-біохімічні процеси рослин
маку стримує розробку і впровадження нових технологій із застосуванням даного
препарату при вирощуванні сучасних сортів культури. Вплив препарату на
продуктивність та вміст ліпідів у насінні маку олійного практично не вивчався.
Саме тому метою нашої
роботи було вивчити вплив антигіберелінового препарату хлормекватхлориду на
продуктивність та структуру врожаю маку олійного.
Мікропольові досліди проводили y Чернівецькому
районі с. Борівка Вінницької області в 2010 році та Красилівському районі с.
Кузьмин Хмельницької області в 2011 році. Площі ділянок по 10 м2,
повторність п’ятикратна. Експерементальне дослідження з вивчення впливу хлормекватхлориду
(ХМХ) в 2 варіантах: обробка 0,5%-вим та 0,25%-вим ХМХ в фазу бутонізації.
Рослини обробляли сумішшю
одноразово 18.06.10. та 16.06.11 в фазу бутонізації за допомогою ранцевого обприскувача.
Контрольні рослини обприскували водопровідною водою.
Загальний вміст олії в
насінні визначали шляхом екстракції в апараті Сокслета. В якості органічного
розчинника використовували петролейний ефір з температурою кипіння 40-650С.
У зразках виділеної олії визначали її якісні характеристики: кислотне число –
індикаторним методом для темних олій, йодне число – методом Генграновича, число
омилення, ефірне число і вміст гліцерину за загально прийнятими методиками [2, 3].
Результати досліджень обробляли статистично. В
таблицях подані середньоарифметичні значення та їх стандартні похибки.
В літературі
представлені роботи, в яких вивчається можливість застосування ретардантів для
регуляції швидкості росту і зміни коефіцієнтів розподілу мас сухої речовини між
органами рослин. Однак системного вивчення впливу різних типів ретардантів на
морфогенез, насіннєву продуктивність маку, очевидно, не проводилося.
Вивчення особливостей росту і розвитку маку при обробці в фазу
бутонізації рослин інгібітором росту свідчить про суттєві зміни у морфогенезі.
Результати наших досліджень свідчать, що обробка рослин хлормекватхлоридом
впливає на утворення плодів, призводить до достовірного збільшення кількості
плодів на рослині – коробочок (Табл. 1).
Одночасно зростає маса тисячі насінин і маса насіння в коробочці. Наслідком
цього є суттєве підвищення урожайності культури маку.
Таблиця 1
Характеристика врожайності маку олійного
|
Варіант
досліду |
Кількість
коробочок на рослині (шт) |
Маса
насіння в
коробочці (г) |
Маса
1000 насінин
(г) |
Врожайність кг/га |
|
2010 рік |
||||
|
Контроль |
1,45±0,061 |
2,04±0,096 |
0,453±0,017 |
886,50±31,81 |
|
0,5%-ний
ХМХ |
*1,82+0,099 |
*2,67+0,09 |
0,464+0,022 |
*1020,85±30,91 |
|
0,25%-ний
ХМХ |
*1,93+0,101 |
*2,48+0,15 |
0,452+0,013 |
*1085,62±30,38 |
|
2011 рік |
||||
|
Контроль |
4,00±0,126 |
2,95±0,109 |
0,488±0,013 |
710,12±40,61 |
|
0,5%-ний
ХМХ |
*4,63±0,125 |
3,21±0,12 |
*0,542±0,012 |
772,59±28,33 |
|
0,25%-ний
ХМХ |
*4,35±0,12 |
*3,34±0,102 |
*0,538±0,014 |
769,04±30,18 |
Примітка:
1.
*-
різниця достовірна при Р≤0,05
Обробка 0,5% та
0,25%-вим ХМХ впливала на якісні характеристики олії (табл. 2). Зокрема під
впливом ХМХ зростало йодне число. Разом з тим спостерігається зменшення
кислотного числа. Таким чином,
якість олії в оброблених регуляторами росту рослин маку є більш високою у
порівнянні з контролем.
Таблиця 2
Вміст і
якісні характеристики олії маку олійного (2010 р.)
|
Варіант Показник |
Контроль |
ХМХ 0,5% |
ХМХ 0,25% |
|
Кислотне
число (мг КОН
на 1 г олії) |
13,80±0,16 |
*11,5±0,15 |
13,19±0,13 |
|
Число омилення (мг КОН
на 1 г олії) |
181,19±3,78 |
*160,41±0,17 |
173,86±0,79 |
|
Ефірне число (мг КОН
на 1 г олії) |
167,38±4,05 |
*184,88±0,09 |
160,67±0,6 |
|
Гліцерин
% |
9,15±0,22 |
*8,13±0,01 |
8,78±0,03 |
|
Йодне число (г І на
100 г олії) |
125,37±1,55 |
*136,14±1,11 |
*136,74±1,72 |
Пимітка:
1. *- різниця достовірна при Р≤0,05
Харчова цінність макової олії значною мірою
визначається профілем жирних кислот. В олії насіння маку сорту Беркут була
встановлена присутність пальмітинової, пальмітолеїнової, стеаринової,
олеїнової, лінолевої, ліноленової, арахінової α-ліноленової кислот,
харчова цінність і значення яких для організму людини і тварин різні (Табл. 3).
Таблиця 3
Вплив
регуляторів росту на вміст вищих жирних
кислот у маковій олії
|
Варіант ВЖК |
Контроль |
ХМХ 0,5% |
ХМХ 0,25% |
|
Пальмітинова |
7,93±0,025 |
8,03±0,01 |
*8,09±0,01 |
|
Пальмітолеїнова |
0,11±0,001 |
0,115±0,005 |
0,11±0,01 |
|
Стеаринова |
1,81±0,005 |
1,84 ±0,01 |
1,88±0,02 |
|
Олеїнова |
18,13±0,02 |
17,59±0,155 |
17,87±0,085 |
|
Лінолева |
71,37±0,015 |
71,5±0,17 |
71,29±0,11 |
|
α-Ліноленова |
0,55±0,005 |
*0,725±0,025 |
0,605±0,025 |
|
Арахінова |
0,13±0,001 |
*0,165±0,005 |
*0,155±0,005 |
Примітки:
1.
*- різниця достовірна при Р≤0,05
2.
2010 рік вегетації
Отже, використання
0,5%-го та 0,25-го хлормекватхлориду
призводило до підвищення урожайності культури за рахунок збільшення кількості
коробочок на рослині, збільшення маси насіння у плодах.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кур’ята В.Г.
Ретарданти – модифікатори гормонального статусу рослин // Фізіологія рослин :
проблеми та перспективи розвитку. Т. 1./ НАН України, Ін-т фізіології рослин і
генетики, українське т-во рослин;
голов. ред. В.В. Моргун. – К.: Логос, 2009. – С. 565-589. 3(3)
2. Методы биохимического иследования растений /
под ред. А.И. Ермакова. – Л. : Агропромиздат, Ленингр. Отделение, 1987. – 430
с. 5 (7)
3.
Починок
Х.Н. Методы биохимического анализа растений.- Киев: Наукова думка, 1976. - 334
с. 7 (6)
4.
Шевчук О.А.,
Ткачук О.О., Голунова Л.А., Кур’ята І.В., Рогальська Л.М., Рогач В.В.
Екологічні аспекти застосування ретардантів та етиленпродуцентів у рослинництві
// Наукові записки. Серія: Географія. – 2005. – №12. – С. 31-35. (5)