Экономические науки/10.Экономика предприятия.

Г. Д. Козлюк

Науковий керівник к.е.н., доцент, А. О. Недрянко,

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган-Барановского

Місце діагностики банкрутства в антикризовому управлінні підприємством

Розвиток ринкових відносин в Україні відродив інститут банкрутства. Банкрутство - це зворотний бік медалі успішного підприємництва, об'єктивний процес при ринковій економіці. Навіть крупні підприємства не завжди можуть уникнути ризику банкрутства. Приклад тому - банкрутство відомих як українських, так і зарубіжних холдингів.

Одним з найважливіших елементів роботи при здійсненні процедур банкротства є аналіз фінансово-господарської діяльності і фінансового стану підприємства-боржника. Якісно проведений аналіз дозволяє виявити причини, по яких суб'єкт підприємницької діяльності опиняється в кризисному стані, встановити їх об'єктивний (суб'єктивний) характер, а також дає необхідну інформацію для розробки плану фінансового оздоровлення боржника.

Можливими причинами кризи можуть бути загострення конкурентної боротьби, організаційна складність, соціально-психологічні моменти, інноваційна заспокоєність.

Виходячи з цього, управління підприємством повинне носити антикризову спрямованість. Крайнім проявом кризисного розвитку є банкрутство.

Як перші сигнали банкрутства, що насувається, можна розглядати невчасне надання фінансовій звітності; різкі зміни в структурі балансу і звіту про прибутки і збитки.

До ранніх ознак банкрутства відносяться наступні: різке зменшення грошових коштів на розрахункових рахунках; збільшення дебіторської заборгованості; порушення балансу дебіторської і кредиторської заборгованості, що веде до зниження ліквідності; збільшення кредиторської заборгованості; зниження об'ємів продажів.

Таким чином, діагностика банкрутства підприємства вимагає проведення фундаментальної діагностики фінансового стану підприємства; виявлення симптомів причин і основних чинників, сприяючих розвитку кризисної ситуації; прогнозування масштабів кризисного і розробки заходів по антикризовому управлінню.

Всі види діагностики, не дивлячись на їх множинність, в процесі діагностування вірогідності банкрутства як загальна точка зіткнення мають предмет дослідження — це результати діяльності підприємства, які знаходять своє віддзеркалення в системі взаємозв'язаних формалізованих і неформалізованих показників.

В той же час по цільовій орієнтації процесу діагностування, діагностику вірогідності банкрутства підприємства доцільно класифікувати на антикризову і кризову діагностику. Причому в цілях своєчасності передбачення кризових ситуацій особливо значимим є перший напрям — антикризова діагностика, яка є дослідницьким процесом регулярного і досудового моніторингу стану підприємства з метою своєчасного виявлення вірогідності формування кризи на ранніх його стадіях, тобто в цілях його передбачення, а значить, і своєчасного запобігання. Завданнями, які вирішує антикризова діагностика є: своєчасне розпізнавання симптомів кризової ситуації і їх кількісний вимір; оцінка діяльності підприємства як цілісної системи для визначення орієнтирів; виявлення причин утворення положення, що склалося, і виробітку найбільш доцільних заходів по нівеляції їх негативної дії на результати діяльності організації.

Основний результат процесу діагностування в цьому випадку — це формування виводу про наявність загрози вірогідності банкротства і доцільності або необхідності проведення більш поглибленого і детального аналізу по певних напрямах.

Інший вид діагностики, здійснення якого, за нашим переконанням, можливо при оцінці вірогідності банкрутства господарюючих суб'єктів на стадії судового розгляду справи про банкрутство, - це кризова діагностика. Вона є дослідженням кризового стану підприємства в цілях виявлення можливостей його подолання, що сформувався. Кризова діагностика вирішує завдання, зміст яких відображає її приналежність до реактивного управління: оцінка масштабності кризи; вивчення причин його освіти по бізнес-процесах для виділення точок розриву життєвою циклу підприємства: вибір варіанту вживання найбільш ефективних процедур банкрутства з точки зору законодавства (зовнішнє управління, фінансове оздоровлення, конкурсне виробництво, світова угода).

В даний час в теорії і практиці економічних досліджень сформувалося безліч методів діагностики кризового стану підприємств і вірогідності їх банкрутства. Ці методи розрізняються сферою застосування, складом показників, точністю діагностування та ін.. Але головним завданням антикризової діагностики є передбачення кризових ситуацій і своєчасна реалізація антикризових заходів для оздоровлення підприємства і виведення їх із стану банкрутства.

Література:

1.Давидова Г.В., Беліков А.Ю. Методика кількісної оцінки риски банкротства підприємств // Управління ризиком. - 2004. - № 3. – с.46-47.

2.Киперман Г. Новий закон про банкротство // Фінансова газета. - 2006.- №47. – с. 83-85.

3.Свіріденко О.М. Призначення і цілі інституту банкротства в господарському звороті // Право і економіка. - 2007. - №3. – с. 34.

4.Худолєєв В.В. Особливості порядку визнання неспроможності (банкротства) підприємств і організацій // Консультант бухгалтера. - 2007. - № 2. – с. 19-20