Студентка групи рЕП-50, Сиром`ятникова А.Г., Білоножко М.М.

Харківський національний університет будівництва та архітектури, Харків

ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВ ТОРГІВЛІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПОКРАЩЕННЯ

Проблема фінансового забезпечення інвестицій, як основна складова, що забезпечує розвиток інноваційного процесу на торговельних підприємствах, залишається однією з найактуальніших для вітчизняної торгівлі. Спад інвестиційної діяльності зумовлений здебільшого недостатньою адаптованістю механізму управління процесом розширеного відтворення торговельного потенціалу до ринкових умов та зростанням значення власних засобів підприємств у фінансуванні капітальних вкладень [2, с. 296].

Погоджуючись з думкою Н.Я. Скірки про те, що інвестиції – це основний інструмент формування макроекономічних пропорцій, які визначають темпи економічного розвитку країни. В умовах командно-адміністративного типу економічної системи зміст терміна ототожнювався із поняттям "капітальні вкладення". Тобто найбільш вагомим чинником розвитку економіки країни визначалась сфера матеріального виробництва. Щодо виділення економічних ресурсів на соціальні об'єкти, то діяв "залишковий принцип" [3, с. 206]. Водночас, світовий досвід доводить, що вкладання у соціальну інфраструктуру є досить ефективними, оскільки саме "людський капітал" та його кінцевий "інтелектуальний продукт" визначають економічне становище країни у світовій ієрархії держав.

Таким чином, можемо зробити висновок про те, що для розвитку торговельних підприємств актуальним є не лише розвиток торговельних мереж шляхом збільшення обсягів капітальних інвестицій в основні фонди, але і скерування інвестиційних ресурсів в "інтелектуальний продукт", що сприятиме підвищенню ефективності господарської діяльності та виходу сфери торгівлі на інноваційний рівень розвитку.

У зарубіжній та вітчизняній практиці використовують методи оцінювання економічної ефективності інвестицій, які об'єднуються у дві групи. До першої зараховано методи, які базуються на використанні концепції дисконтування: метод визначення чистої теперішньої вартості, розрахунок рентабельності інвестицій, внутрішньої норми прибутку. До другої групи зараховують: метод розрахунку терміну окупності, метод середньої норми прибутку, визначення точки беззбитковості, аналіз динамічності та ймовірності.

Узагальнюючи наведені методики оцінювання інвестицій, які, на наш погляд, доцільно застосовувати для оцінювання ефективності інвестиційної діяльності торговельного підприємства, зазначимо таке: метод рентабельності інвестицій дає змогу визначити, якою мірою збільшуються кошти інвестора у розрахунку на 1 грн інвестицій. За норми дисконту, яка менша за внутрішню норму окупності, рентабельність буде більша за одиницю; показник рентабельності проекту має бути більший за одиницю, тоді проект є ефективним і дає додатковий дохід, коли показник рентабельності менший за одиницю, то проект вважається неефективним та до розгляду не приймається; методи оцінювання інвестицій за бухгалтерською звітністю частково використовувались в Україні, але рентабельність розраховувалась тільки балансова, за прибутком або приростом прибутку, що надходить як результат інвестицій. Податок на інвестиції був відсутній та не враховувався при розрахунках. Професори А.А. Пересада та А.Б. Індрісов запропонували при використанні цього методу враховувати ставку оподаткування інвестицій.

Крім розглянутих методів оцінювання ефективності інвестиційних проектів, можуть використовуватися й інші методи, які пропонуються в науковій літературі. Проте жоден з них не є оптимальним. На практиці для оцінювання кожного окремого проекту використовують одночасно декілька методів, що дає змогу отримати найточніші результати щодо їх ефективності [1, с. 68].

Однією з передумов виходу провідних сфер економіки з фінансово-економічної кризи є підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, що потребує спрямування значних обсягів інвестицій на оновлення основних засобів на основі ресурсозбереження, енергозбереження, впровадження інновацій та започаткування нових екологічно безпечних технологій виробництва.

Треба зазначити, що дефіцит інвестиційних ресурсів та відповідне скорочення інвестування, окрім України, відчувають більшість країн світу.

Погіршення фінансового стану підприємств, різке зменшення прибутковості і кредитоспроможності підприємств, скорочення позичкових ресурсів (національних – через кризу ліквідності та підвищення вартості запозичень, зовнішніх – внаслідок розвитку фінансової кризи), а також високий ступінь невизначеності щодо глибини та тривалості кризових явищ позначились не лише на здатності виконувати поточні зобов'язання, а й стали основною причиною пролонгованого згортання інвестиційної діяльності.

Регіональна структура капіталовкладень є одним з індикаторів ділової активності потенційних інвесторів і повинна враховуватись шляхом вирівнювання рівнів розвитку окремих регіонів, надання пріоритетності в регіональному розвитку тим підприємствам та галузям, які мають більшу спроможність до формування інвестиційних ресурсів.

Література:

1. Двоєзерська В.С. Удосконалення методики оцінювання ефективності інвестиційної діяльності / В.С. Двоєзерська // Держава та регіони. – Сер.: Наука та підприємництво. – 2012. – № 5. – С. 65-69.

2. Плугатор І.Я. Інвестиційний ресурс інноваційного розвитку підприємства / І.Я. Плугатор // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2011. – Вип. 18.7. – С. 295-298.

3. Скірка Н.Я. Стимулювання інвестиційної діяльності як чинник оптимізації структури економіки країни: теоретичні та практичні аспекти / Н.Я. Скіра // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2011. – Вип. 18.6. – С. 205-214.