Економічні науки/ 12 Економіка сільського господарства

Аспірантка Шута Н.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Організаційно – економічні чинники формування національного ринку плодів

Україна – традиційно аграрна країна, і хоча для зміцнення національної економіки потрібно розвивати й інші галузі, недооцінювати важливість і перспективність ролі сільського господарства також не слід. Спеціалісти стверджують, що таких природних передумов для розвитку сільського господарства не має жодна інша держава у світі. Так, за розумного використання свого природного потенціалу, Україна може «прогодувати» кількість населення, яке у 5 – 7 разів перевищує власне. Родючий чорнозем та сприятливі кліматичні умови дозволяють Україні досягнути результатів, які забезпечать конкурентоспроможність сільськогосподарського експорту нашої держави, значну частину якого могла б складати плодово-ягідна продукція. Дана галузь не є однією з найважливіших у сільському господарстві України та її експорті, але від неї залежить його цілісність і загальна ефективність [1,с. 6 ].

Галузь садівництва – важливий сектор національної економіки країни, метою якого є забезпечення потреб населення недорогою плодоягідною продукцією. Порівняно з іншими галузями, перед садівництвом постають більш складніші завдання, пов’язані з необхідністю не тільки виробляти продукцію, але і зберегти її в повному обсязі, переробити у високоякісні продукти харчування для людини.

Реформування АПК внесло значні зміни в економічні умови функціонування галузі садівництва, що призвело до принципово нових відносин між виробниками і споживачами продукції. Наслідком організаційно-економічних перетворень в садівництві стала збитковість частини садівничих підприємств, зниження рівня споживання населенням плодів і ягід, залежність країни від імпорту плодоягідної продукції [2, с. 345 ].

Питанням формування та розвитку ринку сільськогосподарської продукції присвячені роботи В.Г.Андрійчука, В.І.Бойка, О.М.Оніщенка, П.Т.Саблука, І.І.Червена, О.М.Шпичака, В.В.Юрчишина, а зокрема галузі садівництва – О.М.Єрмакова, Т.А.Маркіної, В.А.Рульєва, О.М.Шестопаля, А.І.Шумейка та ін. Проте, не в повній мірі вирішеними залишаються питання ефективних заходів на рівні держави, що сприяють функціонуванню суб’єктів господарювання на ринку продуктів садівництва, формують реальні ринкові відносини для підвищення ефективності виробництва та збуту плодів та ягід.

Метою роботи є визначення організаційно – економічних засад розвитку та ефективного функціонування національного ринку плодів на основі аналізу деяких кількісних параметрів галузі.

Сучасний стан ринку продовольства характеризується уповільненням процесів формування системи просування виробленої продукції до споживача, яка могла б сприяти скороченню втрат рослинницької продукції, підвищенню її якості, впливати на формування ринкової ціни [3, с.1].

До важливих передумов розвитку сільськогосподарського, зокрема, плодового ринку, необхідно віднести організаційно – економічні фактори, без яких формування і розвиток ринку плодової продукції (як і ринку будь – якого товару) не можливо.

Продовольчий ринок країни залишається ринком з деформованою структурою попиту через низьку платоспроможність населення. Для вітчизняних товаровиробників, ситуація на внутрішньому ринку залишається критичною внаслідок заповнення окремих його сегментів продукцією іноземного походження. В ланцюгу “виробник – торгівельна мережа – споживач”, не налагоджені міцні та довготривалі стосунки між учасниками всього процесу товаропросування. Вітчизняні товаровиробники здійснюють торгівлю продукцією за рахунок особистих контактів учасників, адже в більшості виробників відсутні навички пошуку каналів реалізації власної продукції. Ускладнення процесів її реалізації викликані насамперед функціонуванням чисельних посередницьких структур та відсутністю ринкової інформації [3, с. 13].

Комплекс чинників, що передбачає формування в Україні високоефективної та конкурентоспроможної галузі садівництва, можна поділити на чотири напрями:

1) Законодавчі: оптимізація системи стандартів на продукцію садівництва та їхнє наближення до міжнародних стандартів; дотримання Законів України «Про продовольчу безпеку» (від 23.12.11р.), «Про органічне виробництво» ( 21.04.11р.), «Про охорону прав на сорти рослин» (від 17.01.02 р.), «Про державну підтримку сільського господарства України» (від 24.07.04 р.), нівелювання негативних наслідків членства України в СОТ [2, с. 346 ].

У створені ринку сільськогосподарської продукції важливу роль відіграє держава. Необхідність державного регулювання садівництва зумовлена особливостями даної галузі, суть яких полягає у великій капіталомісткості і досить тривалих строках створення нових насаджень. Регулювання повинно здійснюватись у формі підтримки товаровиробників плодів та ягід через відповідні програми. На сьогодні основними документами, що регулюють діяльність галузі, є Закони України та нормативно - правові акти [4, с. 2].

Без підтримки держави сільськогосподарським підприємствам складно вести ефективне виробництво, дотримуючись законів ринку, через низьку і менш стійку, ніж у інших галузях, базу доходів, зумовлену мінливим характером сільськогосподарського виробництва. Як наслідок, неприбуткові підприємства закриваються і, тоді, «відчиняються двері» для постачання продукції із закордонних країн. Таке становище, сьогодні, на жаль, є характерним для нашого садівництва [5, с. 107].

2) Адміністративні: створення центрів плодівництва при профільних НДІ; моніторинг ціноутворення, якості продукції, формування гнучкої протекціоністської політики вітчизняних виробників продукції садівництва; формування ефективних організаційних структур промислового садівництва; наукове забезпечення галузі садівництва; розробка та прийняття Стратегії формування продовольчої безпеки України на 2012-2020 рр.; створення умов для залучення інвестицій [2, с. 347].

В цілому, валова продукція сільського господарства України у 2011 році становила 233696,3 млн. грн., що на 20% перевищує показник 2010 року, зокрема, у рослинництві – 162436,4 млн. грн. Серед областей України на першому місці Полтавська область (11877,2 млн. грн.), на останньому – Закарпатська (1968,2 млн. грн.). Валова продукція сільського господарства на одну особу у 2011 році становила в середньому 5113 грн., що на 16,9% вище, порівняно з 2010 роком [6, с.212].

У загальній структурі сільськогосподарських культур України на плоди і ягоди припадає 15,8 % (2411,8 тис. т.), лідером є Вінницька область – 48,8%.

Експорт українських плодів і ягід, поки що, значно поступається імпорту і становить відповідно 239тис. т. та 1163 тис. т., але Україна має усі можливості, особливо природні, значно підвищити і виробництво, і експорт плодоягідної продукції.

Якщо ж проводити міжнародні порівняння, то у світі у 2010 році було вироблено 609,2 млн. т. плодів, ягід і винограду. Частка України у загальносвітовому виробництві становить 0,4% (2,2 млн. т.), найбільшим виробником є Китай – 20% світового виробництва плодів і ягід (122,2 млн. т.), у Європі – Італія – 2,8% (16,9 млн. т.) [6, с. 375].

Виробництво плодів та ягід на одну особу в Україні у 2011 році становило в середньому 52,6 кг ( лідером серед регіонів є Вінницька область – 151 кг/особу), що на 39,5% менше від середньосвітового показника, проте на 8,7% вище, порівняно з 2010 роком. Лідером світового виробництва плодів і ягід на одну особу є Іспанія – 327 кг/о, а найменші показники характерні для Фінляндії – 3 кг/о. та Швеції – 5 кг/о. [6, с. 377].

3) Економічні: підтримка ефективних інноваційних програм; створення пільгових умов оподаткування для державних селекційних установ; надання пільгових кредитів на закладання насаджень шляхом створення кредитної спілки садівників, виноградарів та виноробів; державне фінансування досліджень із створення ділянок з відпрацювання різних технологій садівництва; мотивація людей до праці в сільському господарстві [2, с. 347].

Банківська система є одним з найважливіших чинників розвитку галузі садівництва. На жаль, сьогодні дуже складно сільськогосподарським підприємствам отримати позику. Держава повинна створити такі умови, щоб комерційним банкам було вигідно співпрацювати з селом, мінімізувати пов’язані з цим ризики. На співпрацю з селом потрібно націлити систему кредитування шляхом надання пільгових позик агрофірмам, спонсорованих державою. Необхідно створювати біржі, інвестиційні та інші фонди, що зможуть забезпечити залучення позабюджетних інвестицій у сільське господарство і, зокрема, у плодово-ягідне виробництво. У 2011 році кількість агропромислових бірж в Україні становила 28 або 5,2% від загальної кількості.

Якщо говорити про іноземні інвестиції у економіку України, то на 31.12.11 року вони становили 49362,3 млн. дол., що порівняно з обсягами на 1 січня 1996 року в 55,0 раза більше. В розрахунку на одну особу даний показник склав 1084 дол. Проте безпосередньо у сільське господарство інвестиції становлять 813,4 млн. дол. (1,6% від суми загальних інвестицій).

Кількість країн світу, які інвестують у економіку України, на 1 січня 1996 року становила 94 країни, на кінець 2011 року – 128. Упродовж цих років десятка основних країн-інвесторів України змінювалась. У 2011 році основними країнами-інвесторами були Кіпр (305,1 млн. дол.), Німеччина (61,2 млн.дол.), Нідерланди (19 млн. дол.), Російська Федерація, Австрія, Велика Британія, Франція, Швеція та США, яким належить понад 83% загального обсягу прямих інвестицій в економіці України. Порівняно з 1996 роком зі складу десяти найбільших країн-інвесторів вибули Швейцарія, Ірландія, Бельгія та Польща [7, с. 6]. Інвестиції України в сільське господарство іноземних держав на 31.12.11 року становили 295,3 млн. дол., найбільше – в Кіпр, Росію, Латвію. Таким чином, в Україні існують сприятливі умови для здійснення інвестиційної діяльності, проте, сільське господарство, і, зокрема, плодово-ягідна галузь отримують незначні кошти.

Варто зазначити, що серед усіх економічних чинників, які впливають на формування національного ринку плодів, питання мотивації людей до праці в сільському господарстві залишається відкритим та болючим, оскільки середньомісячна номінальна заробітна плата працівників становить лише 68,5% до середнього рівня по економіці України, що не може позитивно впливати на розвиток галузі і потребує конструктивного вирішення [8, с. 190].

4) Організаційно-технологічні: раціональне розміщення промислових насаджень основних плодових порід; науково обґрунтоване впровадження високоврожайних і швидкоплідних сортів; розвиток розсадницької бази для виробництва оздоровленого садивного матеріалу плодових та ягідних культур; застосування прогресивних технологій виробництва плодів і ягід; удосконалення системи зберігання та переробки плодів і ягід; формування ефективної системи реалізації продукції; розробка і освоєння ефективних, екологічно безпечних технологій; виключення хімічних засобів захисту рослин і мінеральних добрив, запровадження органічного садівництва [2, с. 348 ].

Площа плодоягідних насаджень України в 2011році, порівняно з 2010 роком, залишалась без змін і становила 254,9 тис. га. Урожайність плодів і ягід в середньому 90 ц/га, що на 13,1% вище від показників 2010 року. Найвищу урожайність має Полтавська область (143,1 ц/га), найнижчу – Чернігівська область (36,8 ц/га). Якщо проводити міжнародні порівняння, то середньосвітовий показник урожайності плодів та ягід у 2011 році становив 109,6 ц/га,що лише на 17,8% перевищує показник України. Світовим лідером по врожайності є Нідерланди (310,1 ц/га), найнижчий показник у Фінляндії (24,4 ц/га). Зрозуміло, що наздогнати лідера нам буде складно, проте досягнути і перевищити середньосвітовий показник по врожайності в найближчі роки Україні під силу [6, с. 377].

Реалізація плодів та ягід України у 2011 році становила 230,1 тис. т., середня ціна реалізації - 3175,9 грн./т., що на 23,8% дорожче порівняно з 2010 роком. Якщо характеризувати по регіонах, то найвища ціна у Волинській області - 8157 грн./т., а найнижча у Житомирській області – 270,3 грн./т. Основними напрямками реалізації плодів та ягід в Україні є переробні підприємства та ринок, які відповідно реалізували 27,9 % і 20 % плодів та ягід від загального обсягу основних видів сільськогосподарської продукції. Індекс цін на плоди та ягоди за усіма напрямками реалізації у 2011 році порівняно з 2010 роком зріс на 131,7% [6, с. 144].

Загалом, від реалізації сільськогосподарської продукції, Україна у 2011 році отримала 19926,0 млн. грн. (на 36% більше від 2010 року), в тому числі 3,7% суми доходу становили плоди і ягоди. Рівень рентабельності аграрних підприємств по Україні в середньому 27 % (найвищий у Кіровоградській області – 42,9 %). Збитки отримала Закарпатська область – -0,6 млн. грн. (- 0,5%). [6, с. 228].

Серед усіх сільськогосподарських культур України індекс виробництва плодів та ягід 2011 року у порівнянні з 2010 роком був найнижчим і становив 108,6 % [9, с. 86].

Головним резервом насичення внутрішнього ринку продуктами садівництва та розширення їх експорту є поліпшення використання наявних виробничих ресурсів садівничих підприємств і біокліматичного потенціалу України за рахунок впровадження інтенсивних ресурсозберігаючих технологій, поглиблення спеціалізації виробництва плодів і ягід, удосконалення розміщення плодових і ягідних культур, поліпшення породно-сортового складу насаджень, розширення переробки та зберігання продукції в місцях її виробництва.

Перспективним є запровадження таких технологій, які забезпечують енерго - і ресурсозбереження, скорочують втрати продукції та затрати живої праці, запобігають забрудненню навколишнього середовища, підвищують родючість ґрунтів. При цьому необхідно враховувати природні умови певних регіонів України й вимоги до них плодоягідних культур[2, с. 349].

Україна має значний потенціал для розвитку потужного, ефективного ринку плодів, який буде забезпечувати високоякісною продукцією не лише українців, а й впевнено завойовувати іноземні ринки. Перші кроки в цьому напрямку Україна уже робить, проте важливий системний підхід, що здійснюється через реалізацію організаційно – економічних основ функціонування ринку. Необхідно розробити взаємообумовлену і взаємодоповнюючу стратегію розвитку галузі садівництва на всіх рівнях господарювання, в основі якої є налагодження партнерських відносин між державою та приватними суб’єктами господарювання, взаємодія уряду та суспільства.

Література

1. Єрмаков О., Рибакова Е., Шумейко А. Формування ринку плодів в Україні // Економіка АПК. – 2001. – № 7. – С. 6 – 12.

2. Шерстюк С.В. Напрями поліпшення функціонування ринку плодоягідної продукції / Вісник ХНАУ: зб. наук. пр. – Харків. – 2011. – № 8. –– С. 345 – 355.

3. Рибакова О.В. Формування і функціонування регіонального ринку плодів / : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. е.н. : Дніпропетровськ. – 2002. – С. 18.

4. Пилипинець Л.Ф. Економічні засади діяльності садівницьких підприємств Закарпаття / : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. е.н.: Київ. – 2008. – С. 19.

5. Болтянська Л.О. Методи цінової оцінки та ціноутворення продукції садівництва // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. – 2004. – №11(1). – С.106 – 112.

6. Статистичний збірник «Сільське господарство України» за 2011 рік / Держкомстат України; за ред. Н.С. Власенко. – Київ, 2012. – 386 с.

7. Статистичний збірник "Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності" / Держкомстат України; за ред. Л.М. Овденко. – Київ, 2012. – 67 с.

8. Статистичний збірник «Україна у цифрах у 2011 році» / Державний комітет статистики України; за ред. О.Г. Осауленка. – Київ, 2012. – 250 с.

9. Статистичний збірник «Рослинництво України у 2011 році» / Державний комітет статистики України. Департамент сільського господарства і навколишнього середовища; за ред. Ю.М.Остапчука. – Київ, 2012. – 108 с.