Студ., Бахчева І. Л.

Науковий керівник – Роменська К. М.

Дніпропетровська державна фінансова академія, Україна

Вдосконалення місцевого самоврядування в Україні на основі підвищення дохідності бюджетів

На сучасному етапі розвитку Україна стоїть перед потребою вдосконалення системи функціонування місцевого самоврядування, адже воно має важливий вплив на соціально-економічні та політичні процеси в нашій державі, сприяє оптимізації державного управління та прискорює процес децентралізації влади, активізації населення та залучення його до участі в політико-правових процесах, зокрема у вирішенні питань місцевого значення.

Місцеве самоврядування - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України [1].

Сьогодні місцеве самоврядування є жорстко регламентованою ланкою державного управління, яке в Україні регулюється як ратифікованими міжнародними правовими актами, так і державним законодавством. Основними юридичними документами у даній сфері є Європейська Хартія про місцеве самоврядування, Конституція України, Бюджетний кодекс, Закон України «Про місцеве самоврядування», Закон України «Про місцеві державні адміністрації» тощо.

Проте, наявність законодавчого підґрунтя не вирішує основну, на наш погляд, проблему обмеження прав органів місцевої влади, яка в свою чергу породжує такі проблеми, як відсутність достатньої фінансової забезпеченості для виконання власних і делегованих завдань та функцій і проблему нечіткого розмежування повноважень у вітчизняному законодавстві. Саме тому першочерговим кроком для усунення перелічених вище проблем є підвищення рівня незалежності місцевої влади від загальнодержавної із відповідними змінами в законодавстві.

Важливою частиною реформи є аспект фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування. Завданням місцевих рад є забезпечення задоволення основних життєвих потреб населення у тих сферах, які віднесені до їх кола повноважень. Виконання даних обов’язків гарантується державою шляхом закріплення серед доходів місцевих бюджетів відрахувань від державних податків і зборів. За статистикою [3], близько 16% доходної частини державного бюджету на 2012 рік складають саме міжбюджетні трансферти, більшу частину яких складають дотації вирівнювання. Тоді як місцеві податки та збори становлять незначне джерело поповнення місцевих бюджетів. На наш погляд, система місцевого оподаткування повинна бути побудована таким чином, щоб надходження від місцевих податків і зборів покривали основні витрати територіальної громади, пов’язані з її функціонуванням. Проте реально у сумі місцеві податки до введення в дію Податкового кодексу давали 1-2% надходжень до місцевого бюджету від загальної суми і потребували на своє обслуговування великих адміністративних витрат. На відміну від України, у США за рахунок місцевих податків забезпечується 65 % доходів місцевих бюджетів, у Великобританії – 36 %, Франції – 45 %, в Японії – 33 %. Унаслідок розвитку податкової системи на Заході створено розгалужену систему місцевих податків і зборів: у Бельгії – 100 місцевих податків і зборів; в Італії – 70; у Франції – понад 50 [2]. Зворотною стороною медалі є те, що податки є доходом для держави, проте витратами для громадян та підприємств, тому підвищення податкового тиску може призвести до збіднішання населення.

За чинним законодавством органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень можуть вводити місцеві податки і збори, проте дана свобода є досить ефемерною, адже вона обмежена п’ятьма податками з Податкового кодексу. На нашу думку, дане положення є нераціональним, адже надання права органам місцевого самоврядування запроваджувати на своїй території власні податки та збори з відповідним економічним обґрунтуванням необхідності та наслідків їх введення може вирішити певні проблеми наповнення місцевих бюджетів. Це є доцільнім через існування на місцях особливих об'єктів оподаткування, які можуть мати реальне фіскальне значення саме на території даної адміністративної одиниці, що може стати ефективним інструментом підвищення доходної бази депресивних регіонів.

Крім того, поки місцеві бюджети будуть формуватися переважно за рахунок загальнодержавних податків та зборів, немає об’єктивних підстав розмежовувати місцеві доходи від державних, розглядаючи їх як незалежне одне від одного поняття. Проте реалії сьогодення показують, що органи місцевого самоврядування не мають достатньої власної фінансової бази, яка б дозволила їм самостійно (тобто без залучення загальнодержавних фінансових ресурсів) вирішувати питання місцевого значення.

Проте щоб заходи вдосконалення дали результати, потрібно прагнути до позитивних змін на кожному рівні управління і в кожній сфері. Невдачі чи недоопрацювання в одній з них призводять до погіршення загального результату. І для того, щоб були гарні результати, кожен громадянин має прикласти зусиль. Адже як казав Густав Хайнеман, перший президент Федеративної республіки Німеччина: "Держава — це ми всі і кожний з нас окремо".

Література:

1. Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР.

2. Бурлуцька Ю.М. Місцеві податки як основа формування доходів органів місцевого самоврядування [Електронний ресурс]. ‑ Режим доступу: http://www.rusnauka.com/10_NPE_2010/Economics/62998.doc.htm

3. Хто кого "годує" серед українських регіонів [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://vidomo.if.ua/index.php/review/1176-regions.