УДК 330.342 Проф. Башнянин Г.І., докт. екон. наук – Львівська комерційна академія

проф.Кульчицький Б.В., докт. екон. наук – Львівський національний університет імені Івана Франка

Гончарук Л.Я. – Львівська комерційна академія

Тесля А. І. – Львівський національний університет імені Івана Франка

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ: ФОРМАЦІЙНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Соціалізація як процес посилення соціальної спрямованості економічного розвитку досліджується в економічній літературі впродовж усього періоду становлення та розвитку економічної теорії (політичної економії) як науки. Однак в економічній літературі соціалізація аналізувалася здебільшого з позицій її впливу на соціальні результати функціонування та розвитку тих чи інших економічних систем, тобто на людину як основний соціальний результат будь-якої господарської діяльності. Соціалізація економіки – з методологічної точки зору позначає кінцевий стан економічної системи, що припускає на практиці жорстку детермінованість соціально-економічних процесів та їх орієнтацію на реалізацію певних змістовних цінностей. Соціалізація економіки упорядковує і структурує економічні відносини за допомогою правил і норм, сприяє підвищенню стійкості економічної системи та формує довгострокові чинники її стабільного розвитку [3, с.17-18].

Дослідження та аналіз природи соціалізаційних процесів в економіці дозволяє сформулювати висновок про багатомірність поняття «соціалізація». Вона інтерпретується потрійно: як процес посилення соціальної орієнтації економічного розвитку, як процес усуспільнення і як процес розширення суспільного сектору національної мікроекономічної системи. Відповідно до вказаних трьох інтерпретацій соціалізації можна виділити їх відповідні типи: по-перше, це соціально-економічна соціалізація; по-друге, це функціональна соціалізація; по-третє, це формаційна соціалізація.

Згідно з формаційною інтерпретацією, соціалізація – це певний процес розширення суспільного сектору національної економіки і відповідного звуження приватного сектору. Формаційне тлумачення соціалізації частіше використовується тоді, коли аналізуються макроекономічні системи, саме вони “пульсують” то в бік розширення суспільного, то в бік розширення приватного сектору економіки.

Досліджуючи формаційну соціалізацію, слід мати на увазі дві важливі обставини. По-перше, це те, що суспільний сектор економіки має тенденцію до розширення з підвищенням рівня суспільно-економічного розвитку. З цього погляду, соціалізованішими є постіндустріальні економіки, ніж, скажімо, власне індустріальні чи доіндустріальні. З цього приводу витікає, що доіндустріальні економіки – гіпосоціалізовані (з указаних вище формаційних позицій), а індустріальні і постіндустріальні – відповідно, соціалізовані (квазісоціалізовані) і гіперсоціалізовані. Перехідні економіки з указаних позицій, швидше квазісоціалізовані, хоча в суто соціально-економічному плані вони можуть бути на перших етапах свого формування не лише гіперсоціалізовані, а й навіть тотально соціалізовані.

Другою важливою особливістю формаційної соціалізації є те, що вона змінюється за своєю інтенсивністю в межах певного економічного циклу, тобто “пульсує” – то розширюється, то звужується (хоча в широкому історичному коридорі часу вона, зазвичай, має тенденцію до розширення). Це дає підставу стверджувати про формування своєрідного соціалізаційного циклу, який формується і розвивається «в такт» з власне економічним циклом.

Формаційна соціалізація диференціюється залежно від особливостей її формування впродовж певного економічного циклу, а тому можна виділити такі її види як субциклічна, циклічна і гіперциклічна соціалізація.

Соціалізаційний цикл, який формується і розвивається «в такт» з власне економічним циклом, пов'язаний з інтенсивністю формаційної соціалізації, яка змінюється в межах певного економічного циклу, тобто “пульсує” – то розширюється, то звужується (хоча в широкому історичному коридорі часу вона, зазвичай, має тенденцію до розширення). Залежно від того, як співвідносяться суспільний і приватний сектори національної економіки, матимемо різни типи цієї економіки. За переважання суспільного сектору економіка є більше “соціалістичною”, ніж “капіталістичною”, а за переважання приватного – навпаки. З цих позицій можна виділити, з одного боку, гіпосоціалістичні, в яких суспільний сектор незначний, квазісоціалістичні, в яких він уже значний, але ще не переважаючий, власне соціалістичні економіки, коли суспільний сектор домінує. Можна, звичайно, стверджувати про формування у більш-менш віддаленій перспективі і гіперсоціалістичних економік. Однак жодна з нині існуючих країн світу ще не досягла такого високого рівня свого розвитку, щоб її можна було би кваліфікувати як гіперсоціалістичну. Можна стверджувати, що гіперсоціалістичні економіки формуватимуться лише на достатньо високому рівні постіндустріального економічного розвитку.

З указаних вище позицій національна економіка України є, на нашу думку, лише проміжною між гіперсоціалістичною і квазісоціалістичною. В ній суспільний сектор економіки дещо ширший, ніж у слаборозвинених країнах, але значно вужчий (у відносному, звичайно, розумінні), ніж у розвинених країнах Заходу. Із формаційних позицій національна економіка України не може сьогодні бути інакше кваліфікована, як гіпо- або квазісоціалістична, оскільки суспільний сектор в ній недостатньо розвинений. В Україні, як і в інших країнах світу формаційна соціалізація в процесі історичного розвитку розширюється чи посилюється, тому економіка набуває дедалі «соціалістичнішого» характеру (у вказаному, звичайно, вище трактуванні поняття «соціалізм»).

З іншого боку, розширення суспільного сектору національної економіки з її історичним розвитком означає, що вона поступово втрачає (якщо
йдеться про західні розвинені економіки) свій капіталістичний характер: із
власне капіталістичної стає квазікапіталістичною чи навіть гіпокапіталістичною. Саме в цьому напрямі еволюціонують економіки найрозвиненіших країн Заходу. Вони поступово виходять за межі власне капіталістичного розвитку. В сучасній економічній літературі такі економіки кваліфікують як посткапіталістичні, що вказує на те, що вони розвиваються в напрямі розширення суспільного сектору економіки. У перехідній економіці України розширення суспільного сектору економіки ледве помітне, ця тенденція дуже незначно проявилася в період 1991-2011 рр. (якщо взагалі проявилася), проте посилено капіталізується державний сектор економіки. Однак ця капіталізація суто соціально-економічна, а тому в соціально-економічному плані (а не зазначеному вище формаційному) національна економічна система України еволюціонує від гіпокапіталістичної до квазікапіталістичної і, нарешті, власне капіталістичної. Отже, розвинені західні економіки соціалізуються (у формаційному плані), то перехідні (в тому числі і вітчизняна українська), навпаки, капіталізуються, однак, вже в соціально-економічному значенні. У формаційному плані вони також соціалізуються, однак на разі цей процес їх соціалізації слабо помітний, слабо “зазначений”. Крім того, він «прихований» і «прикритий» процесами соціально-економічної капіталізації, що створює ілюзію повної відсутності в перехідних економіках будь-яких зародків розвитку соціалізаційних явищ.

Література

1. Башнянин Г. І. Метрологічні економічні системи: Вступ у загальну теорію і методологію формування економічних параметрів / Г.І. Башнянин. – Львів: Новий Світ – 2000, 2005. – 1083 с.

2. Башнянин Г.І., Ефективність капіталізації і лібералізації економічних систем в умовах ринкової транзиції: методологічні проблеми метрологічного аналізу/ Г.І. Башнянин, Ю.І. Турянський. – Львів: ЛКА, 2008. – 480 с.

3. Гринчук Н. Сутність поняття «соціалізація економіки» / Н. Гринчук // Управління сучасним містом. – 2003. – № 7-9. – С.17-23.

ДАНІ ПРО АВТОРІВ

Прізвище, ім’я, по батькові - Башнянин Григорій Іванович

доктор економічних наук, професор, завідувач кафедрою економічної теорії Львівської комерційної академії

Кульчицький Богдан Володимирович,

доктор економічних наук, професор,

Львівський національний університет імені Івана Франка

Гончарук Лілія Яківна,

здобувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії

Тесля Алла Ігорівна

аспірантка кафедри економічної теорії та маркетингу

Львівський національний університет імені Івана Франка

Адреса для розсилки – 79008, м. Львів,

вул. Туган-Барановського, 10,

Львівська комерційна академія,

кафедра економічної теорії

Башнянину Григорію Григоровичу

Телефон – 0322-95-81-37