Зосимова Ж. С.

викладач

Харківський національний економічний університет

САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

В умовах нестабільності економіки, зумовлених світовою фінансовою кризою, нестабільності ринку в Україні, різких коливань валютних курсів, високих темпів інфляції для багатьох підприємств особливо актуальною є задача ефективного оздоровлення за рахунок мобілізації фінансових ресурсів та грамотного управління діяльністю підприємств.

Саме процес прийняття виважених та ефективних управлінських рішень виступає найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи та надійним механізмом соціально-економічних перетворень, яких неможливо досягти без здійснення ефективної процедури контролінгу та моніторингу підприємства.

Розгортання фінансової кризи на підприємстві може призвести навіть до його банкрутства. Найефективнішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація.

Економічно розвинені країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств. Цілісний погляд на етапи проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства являє собою так звана “класична модель санації”, яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації суб’єктів господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Процедура банкрутства є досить ефективним інструментом для відновлення платоспроможності підприємства, що дозволяє успішно позбутися боргів і фактично почати роботу з початку, не втрачаючи активи підприємства після проведення кредиторами виконавчого впровадження проти боржника, а також зберігаючи за собою контроль над підприємством.
Проведення процедури банкрутства є вигідним як для кредиторів, так і для держави.

Як свідчить статистика розгляду справ про банкрутство, у випадку ліквідації підприємства держава одержує близько 15-30 % належних їй податків [2].

Вимоги кредиторів задовольняються у меншому обсязі у зв’язку з відсутністю попиту на застаріле устаткування і виробничі активи. План фінансового оздоровлення розробляють, як правило, фінансові і контролінгові служби підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представники потенційного санатора, незалежні аудиторські і консалтингові фірми.

Однієї з причин виникнення кризової ситуації на більшості українських підприємств є низький рівень менеджменту. Саме некваліфіковані і помилкові дії керівництва привели більшість суб’єктів господарювання до банкрутства. Істотним фактором, що обумовлює прийняття неправильних управлінських рішень, є відсутність на вітчизняних підприємствах системи контролінгу.

Більшість фахівців [2-4] у галузі керування і фінансового менеджменту під контролінгом розуміють функціональну систему планування, контролю, аналізу відхилень, координації, внутрішнього консалтінгу і загального інформаційного забезпечення керівництва підприємством.

У реалізації плану санації важливу роль відіграє оперативний санаційний контролінг, який координує діяльність різних підрозділів, контролює якість реалізації запланованих заходів, аналізує відхилення, ідентифікує і нейтралізує ризики, а також виявляє додаткові шанси і можливості.

Санація вважається успішною, якщо за допомогою зовнішніх і внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних і виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить із кризи: нормалізує виробничу діяльність, уникає оголошення банкрутства та забезпечує свою

прибутковість і конкурентноздатність у довгостроковому періоді [2-7].

На сьогодні у законодавстві нашої держави закладено певні підвалини для урегулювання процесів банкрутства і санації, але деякі важливі механізми не виписані із достатньою чіткістю. Однак, потрібно констатувати той факт, що у Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом” [1], знайшли своє відображення дійсно нові для України підходи до банкрутства та санації боржників, кардинально змінено фінансовий механізм санації підприємств у ході провадження справи про банкрутство.

Головними нововведеннями щодо фінансового оздоровлення боржника є запровадження інституту арбітражного керуючого, можливість реалізувати план санації та укласти мирову угоду в ході провадження справи про банкрутство.

Таким чином, відповідне законодавство України розвивається, що дає надії на швидке його удосконалення і приведення до світових стандартів. Хоча основною проблемою, що виникає при здійснені аналізу процедури санації, залишається низький рівень менеджменту, а саме некваліфіковані і

помилкові дії керівництва, що і призводять в більшості випадків до банкрутства підприємства, та відсутність на підприємствах системи контролінгу.

Проте менеджмент підприємств має своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об’єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод при здійсненні оздоровчих заходів.

У реалізації плану санації важливу роль грає оперативний санаційний

контролінг, що за допомогою свого методичного і функціонального інструментарію координує діяльність різних підрозділів, контролює якість реалізації запланованих заходів, аналізує відхилення, ідентифікує і нейтралізує ризики, а також виявляє додаткові шанси і можливості.

Можна зробити висновок, що в умовах фінансової кризи проведення санації підприємства займає вагоме місце в забезпеченні його ефективного функціонування та підвищенні прибутковості.

Розкритий порядок проведення санації та здійснення процедур контролінгу свідчать про необхідність моніторингу аналізу санації для зменшення ризиків при оздоровлені неплатоспроможного підприємства, здійснення ефективного контролю за реалізацією санації підприємства та забезпечення результативності процесу.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом”, від 14.05.1992, N 2343-XII, внесення змін від

04.06.2009 № 1442-VI /1442-17

2. Контроллинг как иструмент управления предприятием / Под. ред.

Н.Г. Данилочкиной. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 2008. – 297 с.

3. Лишиленко О.М. Напрями вдосконалення обліку та аудиту фінансових результатів.//Бухгалтерський облік та аудит. – 2005. – № 6. – с. 16-23.

4. Петрусевич Н.Ю. Застосування контролінгу у сфері управління оборотним капіталом // Матеріали VII Міжнародних наук конф. “Наука і освіта”2004”. – Том 15.- Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2004. – С. 33-34.

5. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. Посібник. –К.:КНЕУ, 2008. – 412 с .

6. Титов М.І. Банкрутство: Матеріально-правові та процесуальні аспекти / За наук. ред. В. М. Гайворонського. – Х.: Консум, 2005. – С. 49.

7. N. Zdrowomyslоw, C. Spies, M. Gellink: Sanierung in Krisenzeiten // Der

Betribswirtschaft. – 2004. – № 2. – S. 25.