Буряк О.П., к.е.н., доц..

Львівська комерційна академія

Досвід Франції щодо посткризової стабілізації фінансового сектору і перспективи для України

Фінансово-економічна криза 2008-2009 рр., охопила увесь світ і активно розорювала компанії, банки, страхові організації, підприємства. Світові втрати, які завдала криза впродовж лише одного 2008 р. визначилися аналітиками на рівні 5 трлн. дол. США, що рівнозначне 160 бюджетам України [1]. Проблема кризи стала найпоширенішою тематикою громадсько-політичних та ділових ЗМІ, багатьох аналітичних і суспільно-наукових видань у світі. Так звана гіпотеза «ефективного ринку» втратила свою актуальність і примусила уряди багатьох країн переглянути свою політику відносно фінансових ринків. Показовою у цьому плані стала Франція, де хвиля кризи розгорнулася чи не найслабше з-поміж усіх європейських держав. Наприкінці 2009 р. дефіцит державного бюджету Франції становив 6% від ВВП, тоді як, наприклад, у Великобританії – 9%, у США – 14%, в Україні – 10%. Спад ВВП Франції становив 1,2%, а по всіх країнах ЄС (27 країн) – 2,4%, в Україні – 15% [2, с. 82]. Економіка і банківництво Франції почали швидко виздоровлюватись. Позитивну динаміку економічного розвитку країни, на наш розсуд, обумовило п’ять груп причин:

- по-перше, країна дуже мало зорієнтована на експорт, тому його скорочення не могло справити суттєвого впливу на її економіку і грошову систему;

- по-друге, економіка Франції є соціально орієнтованою із значним державним сектором, в якому зайнято 20% населення;

- по-третє, в країні надаються допомоги по безробіттю, які становлять 75% від середньої зарплати. Мінімальна зарплата у Франції становить 1321 євро;

- по-четверте, рівень кредитної заборгованості населення Франції у 2 рази менший, аніж у США чи Великобританії. Це зумовлено тим, що умови надання кредитів були завжди жорсткими. Крім того, французьке населення більш схильне до заощадження, ніж до запозичення. Як результат, уряду Франції не довелось націоналізовувати ще жодного банку;

- по-п’яте, уряд Франції дуже швидко розробив і почав реалізовувати план антикризових дій, в якому наголошувалось на стимулюванні попиту, а не інвестицій, як у інших країнах. Одним із найефективніших пунктів французької антикризової програми стала підтримка автомобілебудування як найбільш постраждалої галузі. Програма допомогла не лише автогігантам – за її допомогою вдалося підтримати споживчий попит. За офіційними даними, у ІІ кварталі 2009 року індивідуальне споживання у Франції зросло на 0,4% [3]

Франції не дало розбігтися кризі жорстке регулювання банків. Державний регулятор не рекомендує банкам видавати кредити, процентні виплати за якими будуть перевищувати 1/3 доходів позичальника. Це означає, що у Франції субстандартні кредити, які викликали кризу у США, неможливі. Закон забороняє банкам навантажувати позичальника кредитами, які явно приведуть його до банкрутства. Якщо це стається, то відповідає банк, а не позичальник. Через це банки були дуже обережними у кредитуванні. Зрозуміло, що за таких умов кредитного буму просто не може бути – банківський бізнес ведеться з огляду на пасиви.

Отже, державні програми і державна політика Франції показали свою ефективність і дозволили швидко нейтралізувати вплив кризових явищ на економіку. У передкризові часи фінансовий сектор країни розвивався консервативніше, ніж в інших державах. Банківська система Франції є стійкою, тому що тут діє жорстке державне регулювання, консервативна політика банків, які не залучалися до спекулятивних операцій і купівлі похідних цінних паперів. Важливою є соціальна спрямованість держави. При стабільно високих доходах і соціальних гарантіях зниження споживчого попиту є неможливим. Таким чином, досвід Франції є актуальним і гідним для наслідування Україною.

Література:

1. Швайко М. Світова фінансова криза / М. Швайко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://soskin.info/ea/2008/11-12/200803.html

2. Реверчук С.К. Грошово-банківські системи зарубіжних країн. Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2011, с. 258.

3. Ткачук Т. Шляхи подолання фінансової кризи: міжнародний досвід та перспективи України / Т. ткачук [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dissertacia.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=47:2010-06-06-13-14-19&catid=7:2010-06-06-14-43-36&Itemid=16

ДАНІ ПРО АВТОРА:

Буряк Олег Петрович – к.е.н., доц.., здобувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії.

Адреса для розсилки:

79008

м. Львів

вул. Туган-Барановського, 10

Львівська комерційна академія

кафедра економічної теорії

Башнянину Г. І.