Економічні науки / 1. Банки та банківська система

Думенко О.П.

Харківський національний економічний університет, Україна

Структурно-функціональне моделювання процесу управління кредитуванням в банку

Сучасний стан банківської системи України характеризується нестабільністю та наявністю значної кількості проблем. Однією з найважливіших з них є збитковість банків, що значною мірою спричинена падінням доходів від активних, та зокрема, від кредитних операцій. Оскільки кредити займають найбільшу частку активів у банківській системі України, то актуальним уявляється впровадження в діяльність банків нових методів та інструментів управління кредитними операціями, використання яких надасть можливість покращити їх якість та, відповідно, підвищити дохідність від їх здійснення [2]. До таких інструментів слід віднести структурно-функціональне моделювання процесу управління кредитуванням в банку.

Мета дослідження полягає в удосконаленні управління кредитуванням в банку на базі застосування методу структурно-функціонального моделювання.

Бізнес-процес - це цілеспрямована послідовність процедур, котра необхідна для отримання заданого кінцевого результату. Сьогодні для зображення бізнес-процесів використовують бізнес-моделі - опис системи з визначеним рівнем деталізації, який дозволяє із заданою точністю розуміти й імітувати процес керування банком.

Формування моделі відбувається у програмному продукті BPwin за стандартом IDEF0, що передбачає опис етапів модельованого процесу. Особливостями стандарту IDEF0 є те, що він дозволяє подати алгоритм удосконалення у вигляді діаграми, наочно представити послідовність етапів модельованого процесу.

Будь-яка система має межу, яка відокремлює її від зовнішнього світу (інших систем). Взаємодія системи з навколишнім світом описується як вхід (ресурс, який переробляється системою – показується з лівої сторони блоку), вихід (результат діяльності системи – показується з правої сторони блоку), управління (стратегії і процедури, під управлінням яких проводиться робота – показується з верхньої сторони блоку) і механізм (ресурси, необхідні для проведення роботи – показується з нижньої сторони блоку). Перебуваючи під управлінням, система перетворить входи у виходи, використовуючи механізми перетворення. У IDEF0 система представлена як сукупність взаємодіючих робіт або функцій. Така функціональна орієнтація є принциповою – функції системи аналізуються незалежно від об'єктів, якими вони оперують. Це дозволяє чіткіше моделювати логіку і взаємодію процесів організації.

Процес моделювання системи починається з побудування контекстної діаграми, тобто найбільш абстрактного рівня опису системи у цілому. Контекстну діаграму управління кредитуванням в банку наведено на рис. 1. На контекстній діаграмі по центру знаходиться блок головної задачі, який відображає сутність моделі, мету її побудування та передбачає сукупність запитань, на які має відповідати модель. З усіх боків до головного блоку надходять інтерфейсі дуги, які визначають: вхідну інформацію, необхідну для здійснення удосконалення фінансової стратегії; назву модельованого процесу; ініціатора – особу, під управлінням якої проводиться робота по удосконаленню управління, із застосуванням якого реалізується модельований процес ; вихідний документ, тобто результат, який необхідно отримати (в нашому випадку - звіт про ефективність кредитних операцій банку) [4].

На рис. 1. наведено контекстну діаграму удосконалення процесу управління кредитуванням в банку. На даній діаграмі наявні наступні елементи:

вхід бізнес-процесу - об’єкт бізнес-процесу (процедура, операція), котрий взаємодіє з зовнішніми бізнес-процесами та отримує від них інформацію (ресурси). У даному випадку входом є фінансова звітність банку та статистичні показники кредитної діяльності банків України;

вихід бізнес-процесу - об’єкт бізнес-процесу, котрий взаємодіє з зовнішніми бізнес-процесами та передає їм інформацію (ресурси), які є результатом виконання бізнес-процесу. Для даної моделі на виході буде отримано звіт про ефективність кредитних операцій банку;

управління – статут банку, Положення про НБУ «Про кредитування», методика оцінки кредитоспроможності, методика аналізу фінансової звітності та методика прогнозування;

механізм - здійснення управлінських впливів, у якості якого виступають кредитний департамент, регіональний менеджер та програмне забезпечення.

Рис. 1. Контекстна діаграма моделі «Управління кредитуванням в банку»

Безпосередньо послідовність етапів управління кредитуванням в банку та його взаємозв’язок подано на рис. 2.

Формалізація даного процесу є ретельною підготовкою до майбутнього з урахуванням впливу факторів внутрішнього за зовнішнього середовища.

Логіка проведення процесу оптимізації управління кредитуванням в банку полягає у: розробці кредитної політики банку; організації заходів щодо залучення кредитних ресурсів; організації процесу видачі кредитів; оцінці ефективності кредитування в банку.

 Реалізація усіх зазначених на рис. 2. етапів моделюючого процесу має відбуватися кредитним департаментом, регіональним менеджером та програмним забезпеченням.

Рис. 2. Декомпозиція контекстної діаграми «Управління кредитуванням в банку»

Актуальним питанням є поглиблена оцінка ефективності кредитування в банку, проведення якої в практичній діяльності дасть змогу визначати пріоритети формування стратегії та політики банків на кредитному ринку з метою підвищення дохідності кредитного портфеля (рис. 3.) [5].

Потенційний дохід банку залежить від форми, за допомогою якої проводяться розрахунки, і неправильний вибір форми може привести до серйозних втрат. Тому процес ефективності кредитування банку в цілому повинний базуватися на аналізі зовнішнього та внутрішнього середовища діяльності банку, розробці основних принципів та положень кредитної політики та на розробці цільових орієнтирів кредитної політики.

Подальше побудування моделі передбачає декомпозицію етапу «Розробка цільових орієнтирів кредитної політики» – блок А3 на рис. 4.

Рис. 3. Декомпозиція етапу «Розробка цільових орієнтирів кредитної політики»

Рис. 4. Декомпозиція етапу «Розробка цільових орієнтирів кредитної політики»

Декомпозиція контекстної діаграми на рис. 4. дозволяє визначити логіку проведення підвищення ефективності банківського кредитування, яка полягає у проведенні вибору напрямів реалізації кредитної політики щодо залучення кредитних ресурсів, розробці та реалізації комплексу заходів щодо залучення кредитних ресурсів, визначенні прогнозного обсягу кредитних ресурсів, за результатом якого формуються рекомендації по удосконаленню кредитної політики.

З огляду на те, що організація видачі кредиту є найбільш дієвим інструментом підвищення ефективності банківського кредитування, доцільно провести декомпозицію цього процесу (рис. 5.) [1].

Згідно з наведеною на рис. 5. діаграмою, процес кредитування базується на формуванні пакету кредитних заявок, оцінки кредитоспроможності позичальника, ухваленні рішення щодо надання кредиту та формуванні кредитного портфелю. Ці етапи є достатньо трудомісткими та потребують значної підготовки особи, яка приймає рішення щодо відхилення кредитного договору, а тим більше про його видачу.

Рис. 5. Декомпозиція етапу «Визначення прогнозного обсягу кредитних ресурсів»

Як видно з рис. 6., структурна побудова цієї діаграми передбачає виконання послідовності таких процесів: оцінити структуру кредитного портфелю; оцінити прибутковість кредитного портфелю; сформувати звіт про ефективність кредитування в банку.

Рис. 6. Декомпозиція етапу «Формування кредитного портфеля»

Виконання першої складової дає підстави для ранжування показників структури кредитного портфелю, результатом другої є аналіз показників прибутковості кредитного портфелю, а результатом третьої – звіт про ефективність кредитних операцій банку.

Реалізація всіх зазначених етапів моделюючого процесу має відбуватися під наглядом виконуючих механізмів з урахуванням вхідної інформації та елементів управління, при цьому вихідна інформація з кожного етапу буде вхідної для іншого.

Слід відзначити, що всі етапи модельованого процесу виконуються із застосуванням кредитного департаменту, що сприяє підвищенню якості прийняття управлінських рішень щодо означеної предметної області.

Отже запропоноване управління кредитуванням в банку та розроблена з урахуванням цього структурно-функціональна модель дозволяє регіональному кредитному менеджеру уявити логіку проведення підвищення ефективності кредитування, що сприятиме підвищенню якості прийняття управлінських рішень щодо зазначеної предметної області.

Саме побудова структурно-функціональних моделей дозволяє виявляти недоліки в організації тих чи інших бізнес-процесів в організаціях та знаходити шляхи удосконалення даних процесів з метою більш ефективного їх функціонування. Банк як організаційно складна система дій та взаємодій потребує подальшого моделювання процесів, які є невід’ємними складовими у її життєдіяльності [3]. Таким чином, кожен процес, кожна операція банку може бути змодельована з використанням сучасних СASE – технологій, та вдосконалена шляхом проведення реінжинірингу.

Література:

1. Аналіз банківської діяльності: Підручник / За ред. А.М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2003.— 599 с.

2. Воробйова О.І. Особливості становлення та розвитку банківського кредитування в Україні // Науковий вісник. Фінанси, банки, інвестиції., 2010. - №1. – 2010. – С. 50-64

3. Довгань Ж. М. Управління кредитними ризиками банків в умовах економічної кризи / Ж. М. Довгань // Вісник НБУ. – 2010. – № 8. – С. 51 – 55.

4. Міщенко В. Удосконалення управління проблемними активами банків / В. Міщенко, А. Граділь //Фінанси України. – 2009. – № 10. – С. 43–54.

5. Коршикова, Т. Контроль та управління ризиками в кредитній діяльності банків [Текст] / Т. Коршикова // Вісник НБУ. – 2003. - № 1. - С. 24-25.