Студент Скляров Р.О.

Харківський Національний Економічний Університет

МІНІМІЗАЦІЯ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ ЗА ДОПОМОГОЮ СЕК’ЮРИТИЗАЦІЇ КРЕДИТНИХ АКИВІВ

Вступ. Сучасний розвиток банківського сектора України потребує використання нових підходів до управління капіталом банку, банківськими ризиками для забезпечення фінансової стійкості та безпеки банку. Така ситуація пов’язана з тим, що банківські установи завжди, а в умовах кризи та посткризового періоду особливо, зацікавлені в диверсифікації джерел фінансування, зменшенні кредитного ризику та збільшенні власної ліквідності.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку банківська система України потребує нових інструментів які дозволять банкам мінімізувати свій кредитний ризик та диверсифікувати джерела фінансування.

Аналіз останніх досліджень. Над дослідженням теоретичних основ сутності сек’юритизації, можливості застосування її українськими банками працювали такі автори, як А. Ковальов [4], Н. Г. Волик [1], О. Дзюблюк [2], Р. С. Квасницька [3] та інші фахівці, серед закордонних авторів слід виділити Д. Трахтмана [6] та Дж. Сінкі

Мета статті. Метою даної статті є дослідження такого інструменту зниження кредитного ризику як сек’юритизація кредитних активів банку, закордонного досвіду його використання, проблем пов’язаних з цим та розробка рекомендацій щодо удосконалення даного методу для застосування  банками України.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд задач:

- дослідити теоретичні основи сек’юритизації кредитних активів банку;

- проаналізувати закордонний досвід застосування сек’юритизації та визначити можливі проблеми;

- запропонувати шляхи вирішення виявлених проблем для українських банків.

Виклад основного матеріалу. В умовах фінансової кризи кредитні установи зацікавлені в диверсифікації джерел фінансування, зменшенні кредитного ризику та збільшенні власної ліквідності. Саме ці завдання є пріоритетними для сучасного ризик-менеджменту фінансового сектору. Одним із інструментів для досягнення цієї мети є сек’юритизація банківських активів. Про її ефективність свідчить позитивний досвід багатьох країн світу, в яких вона успішно використовується.

В науковій думці відсутнє єдине визначення сек’юритизації. Найбільш загальне та універсальне прописано у Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання і оцінка»): сек’юритизація, відповідно до цього визначення, являє собою процес трансформації фінансових активів у цінні папери [5].

Впровадження інструменту сек’юритизації активів наприкінці 80-х років ХХ століття спричинили такі економічні фактори:

1) посилення конкуренції між фінансово-кредитними установами;

2) зростання вартості залучення ресурсів;

3) зниження операційної маржі, що призвело до зменшення доходів банківських установ;

4) погіршення якості кредитних портфелів, унаслідок чого підвищилися вимоги регулюючих органів до розмірів власного капіталу банків.

Про ефективність використання у фінансовій практиці інструменту сек’юритизації свідчить позитивний досвід багатьох країн, у яких він використовується вже понад 10 років і охоплює такі види кредитування, як позики на придбання нерухомості, автомобілів, кредитні картки тощо. Завдяки сек’юритизації банківські активи ефективно працюють, генеруючи нові довгострокові кредити в реальний сектор економіки [4].

Аналіз зарубіжного досвіду провадження даних операцій дозволяє зробити висновок про напрацювання на сьогодні двох основних підходів до проведення сек’юритизації банківських кредитів: балансовий і позабалансовий. Балансова сек’юритизація активів передбачає випуск цінних паперів, забезпечених заставою прав вимоги. Цей підхід означає, що кредити залишаються на балансі банку, котрий емітує забезпечені облігації, які прив'язані до даного пулу кредитів. Дана модель сек’юритизації є характерною передусім для Німеччини і скандинавських країн [3].

У позабалансовій моделі сек’юритизації активи виводяться (продаються) в структуру незалежної компанії SPV (special purpose vehicle), якою є спеціальна юридична особа, тобто юридично незалежна від банка-оригінатора, що і надає відповідні кредити. Відтак під позабалансовою сек’юритизацією слід розуміти такий спосіб управління кредитним ризиком банку, що передбачає передачу прав вимог за наданими банком кредитами спеціальній юридичній особі, яка фінансує придбання активів за допомогою випуску боргових інструментів. Позабалансова сек’юритизація отримала найбільший розвиток у США, Австралії, Великобританії, а також у деяких країнах Азії і Латинської Америки [3].

Переваги використання сек’юритизації наступні: забезпечення адекватного управління кредитним ризиком не лише окремих позичкових операцій комерційного банку, а й усієї сукупності його кредитних вкладень, підвищення рівня конкурентоспроможності комерційних банків на ринку кредитних вкладень, вирішення проблеми недостатності капіталу банку для проведення активних операцій, диверсифікація ресурсної бази банку та зниження вартості залучених ресурсів, підвищення дохідності власного капіталу комерційного банку і забезпечення дотримання нормативних вимог щодо його достатності [3].

Однак, використання сек’юритизації також пов’язано з певними ризиками. Так, є підстави стверджувати, що нинішнє складне економічне становище у світі певною мірою стало наслідком неконтрольованого процесу сек’юритизації банківських кредитів (особливо на фінансовому ринку США). Більшість фінансових установ не змогла за допомогою стрес-тестування та інших інструментів управління банківськими ризиками ефективно оцінити портфельний кредитний та стратегічний ризики за наданими кредитами на довгострокову перспективу. Пули активів, сформовані із сумнівних кредитів, одержали високі рейтинги. Емітовані під ці пули цінні папери відповідно були віднесені до низькоризикових. На думку закордонних економістів, рейтингові агентства у конкурентній боротьбі не враховували тривожні тенденції розвитку економіки, що зрештою спричинило переоцінку кредитоспроможності таких пулів [6].

Розпочавшись у США, криза набула глобального характеру, оскільки глобальною є сама фінансова система. До того ж у більшості країн використовувалися такі моделі оцінки ризиків, які не забезпечували адекватного прогнозування розвитку ситуації. Все це ускладнило залучення додаткового капіталу і збільшило ймовірність негативних взаємозв'язків між корекцією в банківській системі й реальною економікою [1].

Для запобігання таким ситуаціям, які можуть негативно вплинути не лише на стан банку, а і на економіку держави вцілому необхідно в першу чергу законодавчо регламентувати процес сек’юритизації в Україні, оскільки на даний момент не існує нормативної бази з даного питання. Необхідно також розробити єдині стандарти щодо формування кредитних пулів та державний контроль щодо дотримання цих стандартів з боку НБУ.

На даний момент банками України була здійснена одна транскордонна сек’юритизація згідно законодавства Великобританії, яку провів ПАТ «Приватбанк», та випуск на території України іпотечних облігацій ПАТ АБ «Укргазбанк», Державною іпотечною установою та Ощадбанком відповідно до Закону України «Про іпотечні облігації» [2].

Висновок. В результаті дослідження сек’юритизації було визначено, що даний інструмент зниження кредитного ризику має дві найбільш розповсюджені форми, що мають свої переваги та можуть бути використані банками за певних обставин. Їх вибір може базуватися на характеристиках кредитів, що входять у портфель банку. Однак, крім переваг сек’юритизація має і певні недоліки. Зокрема, це ризик повторення кризи американського банківського сектору 2008 року. Для запобігання цьому було запропоновано розробити для України законодавство щодо сек’юритизації з урахуванням зарубіжного досвіду, що допоможе уникнути подібних проблем в нашій країні, зокрема, за рахунок контролю з боку НБУ.

 

Перелік використаної літератури

1.                Волик Н. Г. Сек’юритизація банківських активів як метод управління портфельним кредитним ризиком / Н. Г. Волик, А. І. Ісаєнко // Держава та регіони. Сер.: Економіка та підприємництво. - 2011. - № 2. - С. 214-219. 

2.                Дзюблюк О. Особливості сек’юритизації у механізмі управління кредитним ризиком банківської діяльності / О. Дзюблюк //  Вісник ТНЕУ. – 2009. – № 2. – С. 45-55.

3.                Квасницька Р. С. Використання механізму сек’юритизації для забезпечення фінансової стійкості та безпеки банків / Р.С. Квасницька // Сталий розвиток економіки. Серія: Фінансово-кредитна система. - 2009. - С. 145-148.

4.                Ковалев А. Секьюритизация - финансовая инновация в Украине /  А. Ковалев // Финансовый директор. - 2006. - № 11 (51). - С. 46-53.

5.                Річний звіт МВФ за 2009 р. // Електронний ресурс. – [Режим доступу]:  http://www.imf.Org/external/russian/pubs/ft/ar/2009/pdf/ar09_rus.pdf.

6.                Трахтман Д. Мировой финансовый кризис: причины, профилактика, дальней­шие меры / Д. Трахтман // Електронний ресурс. – [Режим доступу]:  http://www.america.gov/st/econ- russian/2009/June/20090508162301na- neerg0.5007898.html.