Економічні науки / 2. Банки та банківська система

 

к.е.н., доц. Смоляк В.А., Вишнякова О.А.

              Харківський національний економічний університет, Україна

                                                               

Визначення тенденцій розвитку операцій банків

з платіжними картками

 

Банківські безготівкові розрахунки в Україні, в тому числі з використанням платіжних карток, досягли високого рівня розвит­ку за останні 10 років. Цьому сприяла діяльність Національного банку України, як регулятора системи масових електронних пла­тежів, у сфері впровадження інформаційних технологій у діяль­ність вітчизняних банків, розробки і впровадження реально дію­чих, сучасних нормативних документів, які відповідають вимо­гам часу для розвитку вітчизняного карткового бізнесу. Поло­ження про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням № 137 від 19 квітня 2005 року, Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21 січня 2004 року, Інструкція про міжбанківський переказ кош­тів в Україні в національній валюті № 320 від 16 серпня 2006 ро­ку є тими регуляторними актами, що виважено сприяють підви­щенню ефективності операцій з платіжними картками україн­ських банків.

Саме Національний банк України ініціював створення в Україні Національної системи масових електронних платежів (далі НСМЕП). Держателі платіжних карток НСМЕП мають змогу, крім традиційних банківських послуг з платіжними картками, ви­користовувати додаткові сервісні можливості: платежі за кому­нальні послуги, послуги телефонного зв'язку, поповнення рахун­ків мобільних операторів, використання знижок у торговельних мережах, використання мережі надання Інтернет — послуг, що передбачають значно менші комісійні платежі, ніж по картках міжнародних платіжних систем [1, с. 38].

Незважаючи на швидкі темпи розвитку карткового бізнесу в Україні останніми роками, обсяги безготівкових карткових роз­рахунків у складі загального обсягу безготівкових розрахунків українських споживачів складають близько 8 %. Тоді як безготів­кові карткові розрахунки громадян європейських економічно розвинених країн складають 80—90 % [2, с. 27]. Однак значні до­сягнення у сфері розвитку карткового бізнесу європейських еко­номічно розвинених країн не позбавили їх від суттєвих проблем у цьому бізнесі. Процеси глобалізації та глибока взаємодія націо­нальних фінансових систем між собою змушують розвинені краї­ни Європи створити суверенну пан-європейську систему банків­ських платіжних карток, яка б давала змогу не сплачувати іноземним американським монополістам VISA та MasterCard надзвичайно високі комісійні за обслуговування операцій у ме­жах Євросоюзу, забезпечити зручність, ефективність і надійність здійснення транскордонних платежів на рівні внутрішніх плате­жів у країнах-учасницях Євросоюзу, забезпечити права і захист усіх користувачів платіжних послуг, ліквідувати розмежування європейського платіжного ринку національними кордонами. Для створення такої платіжної системи були об'єднані зусилля Єврокомісії, найбільших європейських банків та національних банків­ських союзів. Починаючи з 2008 року всі банки в Євросоюзі зо­бов'язані емітувати платіжні картки з чіпами у зв'язку з їх значними перевагами перед платіжними картками з магнітною смугою. Платіжні картки із магнітною смугою після 2010 року будуть визнані такими, що не відповідають вимогам нової загаль­ноєвропейської карткової системи [3, с. 32].

Дослідження тенденцій розвитку карткового бізнесу в євро­пейських економічно розвинених країнах дозволить попередити виникнення аналогічних проблем на українському картковому ринку і підвищити ефективність розвитку банківських операцій з платіжними картками.

Перешкодами на шляху подальшого розвитку безготівкових розрахунків та карткового бізнесу в Україні є те, що [4, с. 43]:

1)       світова фінансово-економічна криза призвела до зменшення кількості емітованих платіжних карток, зменшення кількості пла­тіжних терміналів внаслідок припинення діяльності окремих тор­говців;

2)       переважна більшість емітованих українськими банками платіжних карток належить до карток міжнародних платіжних систем УІ8Л та МазІегСаггі. Близько 98 % платіжних карток, емі­тованих українськими банками, використовуються на внутріш­ньому ринку. Однак за здійснення внутрідержавних операцій у національній валюті українські банки та опосередковано держа­телі платіжних карток повинні сплачувати на адресу міжнарод­них платіжних систем комісійні в іноземній валюті (євро, дола­рах США, англійських фунтах);

3)       міжнародні платіжні системи вимагають від українських банків — членів цих систем перераховувати значні суми гаран­тійних депозитів в іноземній валюті, які виводяться з грошового обігу України та перераховуються міжнародним платіжним системам [3, с. 36];

4)       міжнародні платіжні системи своїми правилами та числен­ними вимогами щодо ліцензування та сертифікації продукту, які потребують значних фінансових вкладень і часу, не дозволяють суміщувати національні та міжнародні платіжні технології на платіжних картках українських банків-членів, поєднувати дані технології з неплатіжними додатками, насамперед соціальними, студентськими, транспортними, бонусними тощо [3, с. 37];

5)       існування низького рівня купівельної спроможності насе­лення;

6)       відсутність знань щодо технології розрахунків платіжними картками і незацікавленість економічних суб'єктів у безготівко­вих розрахунках картками;

7)       недостатньо розвинена інфраструктура обслуговування платіжних карток;

8)       необхідність значних капіталовкладень для впровадження систем карткових розрахунків;

9)       незацікавленість торговців у впровадженні безготівкових форм розрахунків через необхідність сплати комісійних еквайрин- говим установам, додаткові витрати на придбання обладнання та навчання персоналу;

10)   відсутність кредитних історій у фізичних осіб, що стримує впровадження кредитних схем розрахунків за платіжними карт­ками [5, с. 126];

11)   пасивність банків — членів НСМЕП щодо впровадження новітніх технологій обслуговування платіжних карток, що про­понуються даною платіжною системою [4, с. 43].

З огляду на зазначені вище проблеми розвитку банківських операцій із платіжними картками в Україні, доцільно врахувати досвід розв'язання аналогічних проблем економічно розвинени­ми країнами світу та врахувати власні приховані можливості ви­рішення задачі. Впровадження Єдиного платіжного простору в Україні на базі НСМЕП дасть змогу зменшити комі­сійні платежі банків-членів міжнародних платіжних систем до цих систем, скоротити гарантійні депозити цих банків, створити сучасну платіжну та розрахункову інфраструктуру, а також під­вищити надійність виконання внутрідержавних операцій, запро­вадити національну систему моніторингу шахрайських операцій та контролю ризиків.

 

Література.

1.   Журков А. Національна система масових електронних платежів: огляд розвитку в четвертому кварталі 2008 року // Вісник Національного банку України. — 2009. — № 2. — С. 38 — 40.

2.   Заєць О. Плюси і мінуси карткового бізнесу в Україні // Вісник Національного банку України. — 2009. — № 2. — С. 27—28.

3.   Харченко В., Капралов Р. Банківські платіжні картки: передумови створення Єдиного національного платіжного простору в Україні // Вісник Національного банку України. — 2009. — № 2. — С. 32—37.

4.   Пацера М. Сучасний стан і перспективи розвитку Національної системи масових електронних платежів // Вісник Національного банку України. — 2010. — № 1. — С. 41—43.

5.   Пиріг С.О. Платіжні системи: Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 240 с.