Економічні науки / Банки і банківська система

Кудляк Ю.В.

Асистент та аспірант кафедри

фінансів, грошового обігу і кредиту

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Управління концентрацією банківського капіталу в умовах глобалізації економіки України

Розвиток процесів економічної глобалізації, посилення взаємодії національних економік із міжнародними фінансовими ринками супроводжується концентрацією банківських капіталів та активів. Характерними ознаками прояву глобалізації та міжнародної інтеграції у сфері фінансових відносин є входження іноземного капіталу в національні фінансові ринки та зростання його впливу на розвиток національних фінансових систем.

Поступове нарощення капіталу банківськими установами перебуває у тісному взаємозв’язку зі стабілізацією розвитку усієї економічної системи країни, впливає на вирішення структурних диспропорцій у функціонуванні банківської системи, а також стимулює підвищення конкурентоспроможності національної економіки загалом.

Глобалізація фінансових ринків набуває сьогодні все більших масштабів. Концентрація капіталу і пошук шляхів його максимізації та збереження від інфляції були основними факторами розширення присутності банківських установ промислово-розвинених країн світу у країнах з перехідною економікою. Вітчизняна банківська система однією з перших переживає процес прискорення інтеграції шляхом розширення присутності у ній іноземного капіталу.

Порядок і методи формування банківського капіталу для початку ведення підприємницької діяльності нічим не відрізняється від того, як це відбувається при створенні звичайного підприємства. Але надалі функціонування комерційних банків забезпечене певною особливістю мобілізації коштів: на відмінну від інших підприємницьких структур, кошти, що залучені на позиковій основі, є основою робочого капіталу і становлять близько 80 %.

Величина банківського капіталу дозволяє пропорційно своїм розмірами залучати кошти з грошового ринку, що забезпечується захисною функцією капіталу у разі виникнення ризиків. Зазвичай, незначні збитки покриваються дохідною частиною, проте якщо банк зазнав великих втрат через проблеми із залученими фінансовими ресурсами, тоді банківський капітал відіграє роль “подушки безпеки”, покриваючи частину витрат і підтримуючи платоспроможність банку.

Маючи опору у вигляді банківського капіталу, комерційний банк починає мобілізовувати фінансові ресурси ззовні, акумулюючи тимчасово вільні грошові кошти в інших суб’єктів економіки безпосередньо або через грошові ринки. Частина цих коштів надходить у центральний банк у вигляді обов’язкових резервів, проте більша частина трансформується у капітал шляхом придбання цінних паперів, надання кредитів та інших вкладів у економіку.

Процеси глобалізації та фінансової інтеграції економічних відносин, формування міжнародного фінансового ринку передбачають необхідність концентрації банківського капіталу у світових масштабах, поширеним та ефективним механізмом якого є транскордонні злиття і поглинання банків. До переваг цього методу концентрації капіталу банківських установ відносять:

1. Злиття двох банків дає можливість об’єднувати дві стратегії в одну більш ефективну бізнес-концепцію розвитку.

2. Будь-яке сучасне злиття іноземних банків зосереджене на зменшенні витрат за рахунок раціонального розподілу ресурсів всередині нового утвореного альянсу.

3. Фокусування уваги на бізнес-моделях, включаючи маркетинг, дає змогу збільшити дохідність, ринкову капіталізацію, валовий дохід, а також зменшити витрати.

Отже, злиття і поглинання є найрадикальнішими методами централізації і концентрації банківського капіталу у міжнародному масштабі.

Глобальна фінансова криза та обмеження можливостей залучення фінансових ресурсів визначили рівень достатності капіталу вітчизняних банків одним із головних індикаторів їхньої фінансової стійкості. Проте особливістю вітчизняних банків є те, що їхній капітал у рази менший у порівнянні з обсягами капіталу більшості банків розвинених країн.

На основі вивчення та узагальнення зарубіжного досвіду регулювання процесів концентрації банківського капіталу, з’ясовано, що необхідно адаптувати до сучасних умов розвитку банківської системи України заходи наступного характеру:

1. Досягнути європейського рівня монетизації та зменшити частку позабанківського обігу грошей; сконцентрувати грошові потоки держави у провідних банках на пріоритетних напрямах розвитку економіки; встановити обмеження щодо кількості іноземних банків та їхної частки у капіталі і активах; забезпечити належну прозорість зовнішнього інвестування у банківську систему.

2. Завершити рекапіталізацію вітчизняних банків за рахунок державних коштів; удосконалити законодавство щодо процесів злиття банків.

3. Використовувати значну частку іноземного капіталу у банківській системі України для фінансування стратегічно важливих сфер економіки. Під час кризи 2008 – 2011 рр. материнські структури іноземних банків активно фінансували їхні дочірні установи в Україні.

Література:

1. Бутенко О. Іноземні банки на фінансових ринках країн Центрально-Східної Європи / О. Бутенко // Банківська справа. – 2005. – № 3. – С. 62-67.

2. Ващенко В.В. Проблеми адаптації банківської системи України до умов СОТ / В.В. Ващенко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: зб. наук. пр. – Т. 14. – Суми: УАБС НБУ, 2005. – 183 с.

3. Дмітрієв В.С. Транснаціоналізація банківської діяльності в Україні / В.С. Дмітрієв // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика. – Суми: ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2008. – С. 185-190.

4. Задерей Н. Банки з Європи / Н. Задерей // Контракти. – 2009. – № 45. – С. 33–37.

5. Зайцев О. Источники роста / О. Зайцев // Банковская практика за рубежом. – 2008. – № 2. – С. 2–8.

6. Кириченко М. Інтернаціоналізація банківської діяльності: досвід країн Центрально-Східної Європи і перспективи для України / М. Кириченко // Вісник НБУ. – Серпень. – 2006. – С. 14–28.

7. Намонюк В.Є. Транскордонні злиття і поглинання банків в умовах глобальної конкуренції / В.Є. Намонюк. – Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2008. – С. 203-229.