Резніченко Д.В., аспірант

Миколаївський національний аграрний університет, Україна

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА АГРАРНА ПОЛІТИКА В КОНТЕКСТІ ПІДПИСАННЯ УГОДИ ПРО ЗОНУ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ

Сучасна зовнішня аграрна політика України знаходиться у процесі структуризації та становлення. Тому вона здатна перетворитися в політику стимулювання розвитку сільського господарства та підготовки аграрного сектора до подальшої інтеграції та членства України в Європейському Союзі, що визначено Законом України «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики» від 01.07.2011 р. [1] Крім того, відповідно до Закону України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року»¹ від 18.10.2005 р., державна аграрна політика базується на національних пріоритетах і враховує необхідність інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору.

Європейські орієнтири формують відповідний вектор подальшого розвитку аграрного сектора та відкривають перед вітчизняним сільським господарством нові можливості для відродження та подальшого розвитку, створюють додаткові порівняльні переваги на агропродовольчому ринку в умовах глобалізації економіки. Вирішальним кроком з позиції поглиблення торговельних відносин між Україною та ЄС має стати підписання Угоди про зону вільної торгівлі (ЗВТ), яка неодмінно сприятиме наближенню вітчизняного аграрного сектора економіки до європейських стандартів та адаптації його до Спільної аграрної політики ЄС (САП ЄС).

Багатий природно-ресурсний та експортний потенціал аграрного сектора України, вагомий людський капітал, поступово зростаюча інвестиційна привабливість сільськогосподарського виробництва, а також збережений уклад сільського життя та багатовікові традиції ведення сільського господарства створюють достатньо передумов для аграрного сектора щодо успішного розв’язання завдань євроінтеграції. У цьому контексті перед державою постає нагальне питання проведення структурних реформ у галузі сільського господарства з метою забезпечення належної продовольчої безпеки України та підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції на високонкурентному європейському та світовому ринках.

Зона вільної торгівлі, з одного боку, розширює доступ української сільськогосподарської продукції до потужного ринку ЄС, полегшує доступ європейських інвестицій в аграрний сектор України. Проте, з другого боку, полегшений доступ імпорту високоякісної сільськогосподарської продукції з ЄС до України створює додаткову конкуренцію українським виробникам. Тому необхідно враховувати ймовірність викликів, які несуть у собі процеси європейської інтеграції для вітчизняного аграрного сектора в умовах поглиблення економічної кризи. Як відомо, ігнорування стратегічних орієнтирів і завдань, які були характерними для початкового періоду європейської інтеграції в аграрному секторі економіки, стали однією з причин різкої деіндустріалізації галузі, деструктивних процесів у соціальній сфері села, поширення неринкових методів державної підтримки та регулювання аграрного сектора, а також інших негативних наслідків.

У зв’язку з цим, виникає об’єктивна необхідність проведення оцінки впливу підписання угоди про поглиблену Зону вільної торгівлі з ЄС, що дасть змогу визначити потенційні переваги та можливі ризики для аграрного сектора, сформувати основні напрями зовнішньоекономічної аграрної політики України у цьому контексті.

На сьогодні Європейський Союз є одним з основних торговельних партнерів України і частка сільськогосподарської продукції в загальному товарообігу займає значне місце (табл. 1). Скорочення експорту продукції рослинного походження (на 14,7%) до країн ЄС у 2010-2011 роках, не зважаючи на зростання обсягів експорту продукції тваринного походження на 9,4% та жирів і олій на15,1%, суттєво вплинуло на загальне скорочення обсягів експорту який загалом знизився на 7,4%. Одночасно з цим обсяги імпорту сільськогосподарської продукції з країн ЄС знизились лише на 0,5%, в першу чергу, за рахунок скорочення поставок продукції тваринництва (на 23,7%), тоді як обсяги імпорту рослинницької продукції зросли на 26,8%, а імпорт жирів і олій скоротився на 0,5%. Частка сільськогосподарської продукції в загальному товарообороті між Україною та ЄС протягом досліджуваного періоду також скоротилась – у загальному експорті на 3 в.п., імпорті – на 0,1 в.п.

Таблиця 1

Динаміка експортно-імпортних операцій сільськогосподарською продукцією між Україною та Європейським Союзом

Група товарів за УКТ ЗЕД	Експорт, млн. дол. США			Імпорт, млн. дол. США
	В середньому за 2008-2009 рр.	В середньому за 2010-2011 рр.	Відхилен-ня, %	В середньому за 2008-2009 рр.	В середньому за 2010-2011 рр.	Відхилен-ня, %
І. Живі тварини; продукти тваринного походження	16,7	18,3	109,4	577,5	440,9	76,3
ІІ. Продукти рослинного походження	1784,4	1522,9	85,3	490,6	621,9	126,8
ІІІ. Жири та олії тваринного або рослинного походження	563,9	649,2	115,1	111,2	110,8	99,6
Всього по сільського- сподарській продукції	2365,0	2190,4	92,6	1179,2	1173,6	99,5
Всього товарооборот	13814,4	15510,9	112,3	22130,6	22427,1	101,3
Питома вага сільськогосподарської продукції в загальному товарообороті	17,1	14,1	-3,0 в.п.	5,3	5,2	-0,1 в.п.

Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики

Такі тенденції, на нашу думку, були викликані загостренням фінансово-економічної ситуації як в Україні та і в країнах ЄС, що виявлялись у нестабільності валютних ринків, зниженням сукупного попиту населення на продовольчі товари, скороченням виробництва деяких видів сільськогосподарської продукції тощо.

Характерною особливістю відносин у сфері сільського господарства між Україною та ЄС є несиметричність відносин, що виявляється у наступному:

- по-перше, має місце значне перевищення масштабів виробництва та торгівлі країн ЄС над обсягами виробництва та торгівлі сільськогосподарською продукцією України, ЄС є провідним експортером та провідним імпортером у торгівлі сільськогосподарською продукцією у світі (частка країн ЄС у 2011 р. в світовому експорті продовольства склала 37,7% а у імпорті – 36% , тоді як вартість експорту сільськогосподарської продукції України була у 2011 році у 46 разів нижчою, ніж вартість сільськогосподарського експорту ЄС) [3].

- по-друге, високий рівень підтримки галузі, який існує в ЄС, з одного боку, та низький рівень підтримки сільського господарства України, з іншого боку, зумовлюють підвищені ризики ЗВТ саме для сільського господарства України.

- по-третє, існує несиметричність у торговельних режимах, зокрема, у рівнях тарифного захисту сільського господарства. Середня арифметична ставка увізного мита ЄС для сільськогосподарської продукції становить 19,8%, в той час як в Україні – 9,24% [4]. Але позитивним моментом є те, що в режимі ЗВТ тарифний захист ринку сільськогосподарської продукції ЄС зменшиться. В кінцевому підсумку, після закінчення десятирічного перехідного періоду ставки ввізних мит зменшаться на 98,8% для ЄС, в той час як для України на 85,1% (табл. 2.).

Таблиця 2

Зміна тарифного захисту ринку сільськогосподарської продукції Україно та ЄС

Країна	Середня арифметична ставка ввізного мита, %			Доля зниження, %
	діюча	З моменту набуття угодою чинності	11-й рік
Україна	9,24	6,77	1,38	85,1
Європейський Союз	19,8	0,6	0,24	98,8

Джерело: побудовано за даними [4]

Це дозволить значною мірою усунути тарифні бар’єри у торгівлі між Україною та ЄС та забезпечити розширений доступ до внутрішнього ринку ЄС для українських експортерів і навпаки.

Крім того, рівень нетарифного захисту в ЄС значно вищий, ніж в Україні. Зокрема, це стосується технічних бар'єрів у торгівлі, встановлених ЄС, що регулюють процедури пакування, маркування, методи переробки та виробництва і характеристики кінцевого продукту. Рівень захисту ринку ЄС санітарними та фітосанітарними заходами контролю є одним із найвищих у світі і значно вищим, ніж в Україні. Діяльність щодо безпечності продовольства охоплює весь продовольчий ланцюжок від здоров'я рослин та тварин до маркування харчових продуктів та благополуччя тварин.

На відміну від ЄС, Україна не використовує і зобов'язалася не використовувати експортні субсидії на продукцію сільського господарства. В той час як ЄС активно використовує експортні субсидії для просування продукцію своїх виробників на зовнішні ринки. Крім того, ЄС використовує спеціальні захисні заходи (СЗЗ), передбачені в Угоді по сільське господарство СОТ, для захисту своїх виробників від зростання обсягів імпорту та зниження цін [2].

Така значна увага до захисту своїх сільськогосподарських товаровиробників з боку ЄС пояснюється важливістю галузі для забезпечення продовольчої безпеки співтовариства.

Підсумовуючи все вищесказане, зазначаємо, що в умовах поглиблення інтеграційних та глобалізаційних процесів зовнішньоекономічна аграрна політика виступає дороговказом для реформування аграрного сектора України та напрямів посилення його конкурентоспроможності як в межах вітчизняного, так і на світовому ринку продовольства.

Створення зони вільної торгівлі з має ґрунтуватись на паритетних та взаємовигідних умовах з подальшим розвитком зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією, відповідно до принципів та на умовах СОТ. Успішний розвиток зовнішньоекономічної аграрної політики багато в чому залежить від успіху внутрішніх реформ. Необхідно відпрацювати програми адаптації аграрного сектора в цілому та окремих його галузей до діяльності у новому глобальному конкурентному середовищі, а також забезпечити дієвий захист вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника.

Література:

1. Про засади внутрішньої та зовнішньої політики : Закон України від 01.07.2011 р. №2411-VI. [Електронний ресурс] . — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2411-17.

2. Осташко Т.О. Вплив ЗВТ з ЄС на провідні експортоорієнтовані галузі економіки України / Т.О.Осташко, В.О.Точилін, В.В.Венгер //[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/E-Journals/NacGosp/2011/Ostashko_Tochilin_Venger.pdf.

3. Офіційний сайт Світової організації торгівлі . [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.wto.org.

4. Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://govuadocs.com.ua.