Економічні науки /2. Зовнішньоекономічна діяльність

Пробоїв О.А., канд.екон.наук, доцент кафедри міжнародної економіки

Кривко О.Р., магістр кафедри міжнародної економіки

Івано-Франківський інститут менеджменту ТНЕУ

Управління ризиками в діяльності підприємств

туристичної індустрії

Постановка проблеми. Нестабільність економічної ситуації, складне конкурентне середовище, падіння рівня доходів населення зумовлюють посилення негативного впливу різноманітних кризових явищ на підприємницьку діяльність в усіх сферах господарського життя, в тому числі і у сфері послуг. Багатоаспектність такого явища, як ризик у сфері туризму, ігнорування його у чинному законодавстві, обмежене застосування у реальній економічній практиці та управлінській діяльності туристичних підприємств зумовлюють актуальність обраної теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Необхідно відзначити, що в економічній літературі існує чимало робіт, присвячених теоретичним й практичним питанням визначення ризиків. Різними аспектами даної проблеми займалися відомі зарубіжні і вітчизняні вчені: Ф. Найт, А.П. Альгін, І.Р.Бузько, В.В.Вітлінський, Н.М.Внукова, В.М.Гранатуров, М.С.Грінберг, Т.С. Клебанова, М.С.Клапків, В.С.Асаулко, А.О.Овчаров, О.О.Охріменко, М.В.Тяжова, А.Т.Яковенко, Г.В. Козаченко, О.М.Ляшенко.

Постановка завдання. Метою даної публікації є висвітлення сутності ризику в туристичній індустрії, систематизація ризиків у туристичній сфері за різними класифікаційними ознаками й окреслення методів управління ними для підвищення ефективності роботи туристичних підприємств.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розглядаючи такий вид підприємницької діяльності, як туристичний бізнес, слід відзначити, що він є одним з найризикованіших видів підприємницької діяльності у сфері надання послуг, унаслідок чого збільшується число ризикових випадків, характерних лише для туристичної індустрії.

Настання ризику в підприємницькій діяльності туристичного підприємства спричинює відхилення від намічених планів, зокрема у вигляді незапланованих витрат, збитків, або зменшення очікуваних доходів.

Фактор ризику особливо посилюється в умовах нестабільності стану економіки, який супроводжується інфляційними процесами, підняттям ставок кредитування, коливанням ринкової кон’юнктури та ін. У зв’язку з цим, ризик відіграє важливу роль у туристичній діяльності і потребує розробки заходів щодо його управління.

Ризик - це конкретне явище або сукупність явищ, потенційна можливість заподіяння збитку об'єкту страхування [1, c.1]. Проте, ризик у туристичній діяльності слід розглядати як ймовірність настання втрат або збитків внаслідок неправильної реалізації прийнятих управлінських рішень, нездійснення якихось заходів під дією різних передбачуваних, але яких неможливо було уникнути, чи непередбачуваних факторів, або якщо при прийнятті цих рішень були допущені помилки чи прорахунки.

Ризиком можна управляти, тобто використовувати різні інструменти, що дозволяють деякою мірою прогнозувати настання ризикової події і вживати заходи щодо зниження ступеня ризику. Ефективність організації управління ризиком багато в чому визначається класифікацією видів ризику.

Під класифікацією ризику варто розуміти розподіл ризику на конкретні групи по визначених ознаках для досягнення поставлених цілей [2,c.5]. Науково обґрунтована класифікація ризику дозволяє чітко визначити місце кожного ризику в їхній загальній системі. Вона створює можливості для ефективного застосування відповідних методів, прийомів керування ризиком.

Туристичний бізнес, як і будь-який вид підприємництва, містить у собі величезну кількість явних та прихованих загроз, однаково небезпечних як для туристів, так і для компаній у сфері туристичних послуг, - турагенств, готелів, ресторанів, казино, авіакомпаній та інших підприємств індустрії туризму.

Ризики, які існують у сфері туризму, можна розділити на дві категорії. У першому випадку ризикує турист, який купує туристичні послуги. Під час подорожі туристи наражаються на небезпеку з різних причин: незнайоме місце перебування, незнання іноземної мови, різного роду несподіванки та катаклізми (втрата багажу, медичне захворювання, пограбування, непередбачувані події під час екскурсій тощо) [3, c.194].

У другому випадку ризикує саме туристичне підприємство, яке також зобов’язане надати послуги харчування, проживання й відпочинку, що пов'язано з фінансовими втратами в зв’язку з виникнення ризикових обставин.

Ризики у туризмі слід класифікувати за різними критеріями (табл.1)

Таблиця 1

Види фундаментальних ризиків у туристичній сфері

Види ризиків	Суть
	Відсутність обґрунтованої економічної концепції розвитку
	Погіршення матеріально-технічної бази туристичних фірм
Економічні ризики	Недосконалість сучасної туристичної інфраструктури
	Інфляційні процеси в країні
	Невідповідність ціни і якості турпродукту
	Неефективність державної підтримки вітчизняних туристичних підприємств
	Недосконалість законодавства, що регулює діяльність у сфері туризму
Політичні ризики	Міжнародні конфлікти
	Жорсткість вимог з оформлення в'їзних документів іноземних туристів
	Слабка гармонізація чинного законодавства згідно з законодавством інших країн в галузі туризму
	Ріст бідності, падіння рівня життя населення
	Зміна споживчих переваг на туристичному ринку
Соціальні ризики	Падіння платоспроможності попиту населення
	Розшарування суспільства
	Зниження витрат на відпочинок і туризм

Вагомими чинниками настання ризикових подій у туристичній діяльності є: неточний вибір принципів сегментації ринку, недооцінка конкурентів, неправильне позиціонування туристичних послуг. У туристичному бізнесі слід визначити, які з потенційних проблем найбільш небезпечні для діяльності, і сформувати пропозиції з мінімізації впливу несприятливих обставин в кожній ризикованій частині бізнесу [3, c.195].

До потенційних ризиків підприємств туризму можна віднести:

ü ризик невірного розміщення капіталу на розвиток мережі туристичних послуг;

ü ризик згідно з вибором напрямів туристичної діяльності (маркетинговий);

ü загальноекономічні ризики;

ü фінансові (кредитні) ризики;

ü екологічні тощо.

У туристичній діяльності ризик має ряд особливостей, до яких, в першу чергу, можна віднести: нестабільність попиту й пропозиції; вплив конкуренції; еластичність ціни та прибутку; чинник сезонності; вплив зовнішніх непередбачуваних факторів. Тому необхідно скласти опис небезпечних ситуацій в галузі й на ринку збуту, а у бізнес-плані слід визначити розмір ризику, вірогідність його настання, міру керованості конкретним ризиком [3, c.196].

Враховуючи сучасні тенденції міжнародної туристичної діяльності, а також зростання рівня ризиків, важливими завданнями є застосування ефективних методів управління ризиками (рис.1).

Рис.1. Методи управління ризиками в туризмі

Висновки з проведеного дослідження. Управління ризиком в діяльності туристичного підприємства повинно сприяти досягненню основних цілей на шляху елімінації загроз та пошуку шансів. Оцінка ризику становить інформаційний ґрунт для вибору адекватних методів управління ним. Контроль за рівнем ризику дозволяє обмежувати можливі втрати і примножувати потенційні переваги, які є наслідком реалізації ризику.

Управління ризиком означає не лише знати, що він є, але і дозволяє ідентифікувати його, а також дати йому кількісну і якісну оцінку. А от які саме методи управління ризиками застосовувати у своїй практиці, туристична фірма повинна обирати сама. Дане положення є однією з найважливіших умов забезпечення ефективної діяльності фірми в індустрії туризму. Використання широкої гами методів і прийомів управління ризиками дає змогу розробити адекватні стратегії реагування і сприяє більш ефективному використанню засобів та покращенню конкурентної позиції туристичного підприємства.

Література

1. Кокорєва О.В. Вдосконалення управління туристичних підприємств/ О.В.Кокорєва. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ekonk/2012_1/2012/econ.

2. Вітлінський В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком // В.В. Вітлінський, П.І. Верчено. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.

3. Білецька І.М. Організація підприємницької діяльності у туризмі: навчальний посібник / І.М. Білецька, І.Ф. Карташевська, О.В.Плугарь; за заг.ред. С.Ю.Цьохли; Таврійський нац.ун-т ім. В.І. Вернадського. – Сімферополь: ДІАЙПІ, 2011. – 244с.