Миколаївський міжрегіональний
інститут розвитку людини
ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна
Управління дебіторською
заборгованістю підприємств харчової промисловості як фактор підвищення їх
платоспроможності
В умовах
розвитку ринкових відносин застосування передоплати, заліку взаємної
заборгованості, а також платежів із застосуванням розрахункових чеків та
платіжних вимог сповільнює рух грошових коштів. Односторонність руху таких розрахунків
значно погіршує платоспроможність. Погіршення платіжної дисципліни,
невідповідність співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості
справляє суттєвий вплив на зниження платоспроможності, через зменшення вхідного
грошового потоку спотворює процес індивідуального кругообороту, а строки
отримання грошових коштів за поставлену продукцію стають взагалі невизначеними.
Це обумовило необхідність приділяти увагу саме дебіторській заборгованості, яка
справляє негативний вплив на формування вхідного грошового потоку. У зв’язку з
цим важливим на підприємствах харчової промисловості є поліпшення управління
дебіторською заборгованістю.
Процес
управління дебіторською заборгованістю
підприємств повинен включати: аналіз дебіторської заборгованості, контроль за
відвантаженням продукції, складання картотеки дебіторів; проведення інкасації
дебіторської заборгованості в наступному періоді, використання сучасних форм
рефінансування та ін.
Дослідження
дебіторської заборгованості доцільно здійснювати за її структурою. При
укладанні договору з підприємством-покупцем необхідно оцінити його
платоспроможність для зменшення ризику непогашення дебіторської заборгованості.
Дослідження підприємств харчової промисловості
показало, що основним видом дебіторської заборгованості є заборгованість за
поставлену продукцію. Особливості виробництва, короткі строки зберігання
більшості видів продукції цих підприємств обумовили відповідну систему їх
реалізації. Для покращення надходження грошових коштів від дебіторів необхідно застосовувати
передоплату, яка передбачає надання знижок покупцям, поєднання передоплати та
продажу в кредит, передачу на реалізацію, за якої підприємство залишає право
власності на товари на термін їх повної оплати.
Найбільш ефективною формою розрахунків за
продукцію, що користується високим попитом та реалізується багатьом покупцям,
повинна бути оплата на момент поставки. На продукцію, що реалізується постійним
покупцям або попит на неї спадає на ринку, підприємство може надати товарний
кредит.
Підприємствам харчової промисловості доцільно
використовувати у своїй фінансово-господарській діяльності знижки не лише як
маркетинговий інструмент для збільшення збуту продукції, а й як один із
прийомів управління дебіторською заборгованістю, за допомогою якого можна
ефективно управляти грошовими потоками на підприємстві. Головна мета знижок
полягає у можливості зменшити розрив між вхідними та вихідними грошовими
потоками, тобто підвищити їх синхронність та підтримати необхідний рівень
платоспроможності підприємства. Застосування знижок є досить ефективним методом
управління дебіторською заборгованістю, оскільки не тягне за собою ніяких
додаткових фінансових витрат, дозволяючи підприємству стимулювати своєчасну
оплату продукції покупцями, зменшувати витрати щодо управління дебіторською
заборгованістю. При розрахунку величини знижок необхідно враховувати термін
дострокової оплати (передоплати) та категорію дебіторів.
Враховуючи особливості виробництва харчової
продукції, обмежені строки її реалізації та не досить поширену практику
авансованої оплати за продукцію, а також на основі аналізу та оцінки
дебіторської заборгованості пропонується наступна градація знижок. За умови
оплати товару на момент його поставки доцільно надати знижку у розмірі 4 % з ціни
товару. В разі оплати за продукцію на протязі від одного до п’яти днів після
поставки товару знижка складає 3 %, від шести до десяти днів – 2 %, від
одинадцяти до п’ятнадцяти днів – 1,5 %. В разі, коли з покупцем існує
домовленість про терміни надходження плати за продукцію більше п’ятнадцяти днів
після поставки, знижка – 1 %. Досліджувана група підприємств поставляє
продукцію багатьом покупцям, тому можна надавати знижки окремим її категоріям з
врахуванням важливості отримання своєчасних платежів для підтримки
платоспроможності підприємства. Саме цих покупців слід стимулювати, надаючи
знижки більшого розміру.
В рамках управління дебіторською заборгованістю
важливе значення слід надавати фінансовому плануванню. В фінансовому плані,
відображається рух грошових коштів – надходжень та витрат, при цьому основну
частину надходжень утворює виручка від реалізації товарів, робіт та послуг.
Підприємства-дебітори, чия частка в загальній сумі надходжень є значною,
повинні отримувати знижки в першу чергу. Для покупців, чия частка в загальній
сумі надходжень є меншою, але стабільною, отримують знижку меншого розміру.
Покупців, які не мають постійних зв’язків з виробником та здійснюють разові
купівлі продукції, знижки не надаються.
Також нами пропонується на підприємствах
запровадити процедуру стягнення штрафних санкцій для підприємств, які не
сплачують узгодженої суми протягом граничних строків, порушуючи терміни сплати.
У зв’язку з цим нараховується неустойка як відсоток від простроченої суми боргу
за кожний день прострочення. Необхідно встановити зростаючий розмір неустойки:
в перші п’ять днів прострочення платежу неустойка – 0,05 % у день, а починаючи
з шостого – 1 %.
Запровадження
запропонованої
системи управління дебіторською заборгованістю сприятиме поліпшенню платоспроможності
підприємств харчової промисловості.