Економічні науки/3.Финансові відносини.

Головач К.С.

Житомирський національний агроекологічний університет, Україна

Механізм оподаткування сільськогосподарських товаровиробників

Оподаткування сільськогосподарського виробництва завжди носило актуальний характер для України. Тим більше дане питання набуло додаткової актуальності в світлі суттєвих змін внесених останнім часом до податкового законодавства якими зокрема було віднесено такий податковий платіж як фіксований сільськогосподарський податок до складу спеціальних податкових режимів.

Метою даної роботи є оцінка сучасного стану механізму оподаткування підприємств агропромислового сектору економіки та пошук напрямів підвищення його ефективності.

Питання оподаткування сільськогосподарських товаровиробників досліджувалося як вітчизняними так і зарубіжними науковцями серед яких Л.К. Воронова, Д.І. Дема, М.Я. Дем’яненко, Ю.Б. Іванов, С.В. Климчук, М.П. Кучерявенко, Н.В. Саперович, В.П. Синчак, М.О. Слатвінська, Л.Д. Тулуш та ряд інших представників юридичної та економічної науки.

Існуючий податковий механізм не адаптований як до економічних процесів, що відбуваються в економіці України взагалі, так і до підприємств агропромислового комплексу, зокрема. У зв’язку з цим, питання оподаткування в АПК все більше привертають до себе увагу науковців, які прагнуть знайти оптимальне рішення для стабілізації ситуації, що склалася і є характерною для вітчизняної податкової системи.

Проблематика розвитку сільськогосподарської галузі в Україні полягає в тому, що при значній площі угідь, які використовуються у виробництві сільгосппродукції (61% території України) [19], частка цієї продукції складає 7,2% ВВП [5], а частка податкових надходжень від виробників сільськогосподарської продукції до Державного бюджету України - 0,5% [11]. Наявність таких диспропорцій пояснюється специфікою оподаткування цієї галузі. Дослідження засвідчує, що 60% сільськогосподарських угідь належить або використовується аграрними підприємствами різних організаційно-правових форм господарювання (включаючи фермерські господарства), тому слід акцентувати увагу на особливостях оподаткування діяльності усіх форм господарювання в цій галузі.

Згідно Податкового кодексу України (далі - ПКУ) вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники мають право самостійно обирати режим оподаткування, при дотримані низки обов'язкових правил та характеристик. При цьому, якщо сільськогосподарський товаровиробник відповідатиме вимогам спеціального податкового режиму, то він матиме право або його використовувати, або залишитись на загальній системі оподаткування.

Отже, товаровиробниками такої продукції може бути обрано один із декількох видів механізмів оподаткування, а саме:

· загальний режим оподаткування, який передбачатиме сплату податків на загальних засадах. Тобто, такий режим заснований на сплаті податку на прибуток і всі вимоги встановлені ПКУ щодо цього податку повинні виконуватись;

· спеціальний режим оподаткування передбачає сплату фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) без сплати податку на прибуток, плати за землю, збору за спеціальне використання води і купівлі торгового патенту в рахунок сплати збору за впровадження деяких видів підприємницької діяльності. Перехід на сплату ФСП можуть здійснити тільки юридичні особи 75% доходу яких займає дохід, отриманий від здійснення сільськогосподарської діяльності. Сплату податку на додану вартість платники ФСП здійснюють в загальному порядку [15]. Згідно із статтею 152 Податкового кодексу України [14] для виробників сільськогосподарської продукції річний податковий період починається з 1 липня потокового звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року, що дозволяє зробити річний розрахунок з податку на прибуток з урахуванням особливостей виробництва і реалізації сільгосппродукції;

· спеціальний режим оподаткування з ПДВ. Позитивним в його застосуванні є те, що сума нарахованого податкового зобов'язання не перераховується до державного бюджету, а акумулюється на спеціальному рахунку платника податків, відкритому у банківській установі. Надалі сільськогосподарський виробник за рахунок цієї суми погашає витрати, пов'язані з податковим кредитом по ПДВ, а залишок використовує для інших виробничих цілей [15]. Важливим моментом застосування цього режиму є можливість надання податкової накладної своїм покупцям, тобто покупець, який є платником ПДВ, у свою чергу зможе застосувати право на податковий кредит. Таким чином у товаровиробника не лише немає ризику втрати покупця, але й за рахунок нарахованих сум ПДВ вони можуть розширювати свою діяльність;

· спрощена система оподаткування, обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати визначених ПКУ податків на сплату єдиного податку. Але, звичайно для того, щоб перейти на даний спеціальний режим оподаткування треба дотримуватись певних вимог визначених законодавством. Отже, для сплати єдиного податку треба відповідати вимогам однієї із шістьох груп – окремо, для фізичних та юридичних осіб – вимоги для кожної із цих груп визначені в статті 291 ПКУ.

В цілому спеціальні режими оподаткування аграрного бізнесу є вигідними і стимулюючими для розвитку сільськогосподарських підприємств. Разом з тим, критерії застосування і механізми реалізації цих режимів оподаткування більш вигідні і зручні для великого аграрного бізнесу та переробних підприємств. Водночас, негативним є надлишкове адміністрування державою отримання сільгоспвиробниками пільг від спеціальних режимів оподаткування.

З огляду на те, що в системі оподаткування сільськогосподарських товаровиробників є свої недоліки та проблеми, які потребують негайного та ефективного вирішення пропонуються різні шляхи вирішення таких питань вченими, зокрема: запровадження єдиного прямого оподаткування, об’єктом розрахунку якого виступали б землі у користуванні; застосування базових форм прямого оподаткування за пільговими ставками в залежності від участі підприємств в економічному та соціальному розвитку села.

На даному етапі досить актуальним є наукове завдання економіко-математичного моделювання податкових надходжень до бюджету. Тому, проаналізуємо податкові надходження та якість взаємозв’язку між такими двома факторами як фіксований сільськогосподарський податок та плата за землю. Здійснимо виявлення ефекту мультиколінеарності за допомогою алгоритму Феррара – Глобера, з метою отримання якісної регресійної моделі для адекватного опису процесу що досліджується (засобами програми Excel).

Мультиколінеарність означає існування лінійної залежності або сильної кореляції між двома чи більше факторами. В практиці економічні фактори часто пов'язані між собою і це істотно впливає на якість економетричної моделі. Алгоритм Феррара – Глобера передбачає використання трьох видів статистичних критеріїв: Х², F, t - Ст'юдента.

За критерієм “Х_і — квадрат” перевіряється мультиколінеарність усього масиву факторів. В нашому випадку критерій Х_і² = 1,35, а Х_і² табл. = 3,84 і це свідчить про присутність у масиві мультиколінеарності. За F критерієм перевіряється незалежність кожного фактора з рештою факторів. В нашому випадку за даним критерієм не спостерігалось мультиколінеарності всіх факторів: F1 = 1,55; F2 = 1,55. Що є позитивним та відповідає загальним параметрам побудови правильної моделі. За критерієм t - Ст'юдента перевіряється кожна пара факторів, згідно чого отримано t₁₂ =1,24, що свідчить про відсутність залежності між обсягом надходжень фіксованого сільськогосподарського податку та плати за землю.

Аналіз за допомогою розрахункових значень рівня податкових надходжень до бюджету області в розрізі районів дав змогу змоделювати обсяги надходжень з врахуванням обох окреслених факторів. Використавши пакет аналізу «регресія» та за допомогою регресійного рівняння розрахуємо нові значення показника, що наведено на рис. 1.

Рис. 1. Порівняння розрахункового значення податкових надходжень з звичайним

Отже, в даній моделі присутня мультиколінеарність. Зважаючи на це, та інтерпретувавши отримані результати визначено, що дана модель є адекватною для використання та не потребує зміни або вилучення котрогось з факторів. Таке рішення було прийняте зважаючи на отримані вище результати.

Таким чином, застосування спеціального режиму оподаткування для сільгоспвиробників у разі отримання ними у кінцевому результаті прибутку є більш вигідним ніж сплата податків за загальною системою, однак у разі отримання збитків - податкове стимулювання розвитку сільського господарства не діє.

Всіляка підтримка вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника є одним із пріоритетних завдань державної політики, що забезпечується застосуванням спеціальної системи оподаткування. З огляду на це, доцільно у сфері прямого оподаткування зберегти дію ФСП, а у сфері непрямого оподаткування використовувати існуючий режим акумуляції коштів ПДВ. Така позиція дозволить максимально використовувати непряму підтримку, механізм якої практично виключає адміністративне втручання розподілу дотацій селянам. Намічені заходи сприятимуть подальшому стимулюванню ефективної діяльності сільськогосподарських виробників та, у деякій мірі, при посиленні податкового контролю - збільшенню доходів Зведеного бюджету України.

Список використаної літератури:

1. Валовий внутрішній продукт (щоквартальні показники) [Електоронний ресурс]: Статистична інформація. Національні рахунки / Держ. служба статистики України. - Режим доступу до джерела : http://www .ukrstat.gov.ua/

2. Інформація про збір платежів до Державного бюджету України у розрізі видів економічної діяльності станом на 1 січня 2011 року [Електронний ресурс]: - Режим доступу до джерела: http://www.sta.gov.ua/ control/uk/publish/article?artid=350643&catid=241927&showHidden

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755 - 17 із змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

4. Посаднєва О.М. Особливості оподаткування сільськогосподарської діяльності в Україні / О.М. Посаднєва // Інноваційна економіка. – 2012. – №28. – с.257-260.

5. Сільське господарство України у 2010 році [Електоронний ресурс]: Статистична інформація. Сільське господарство / Держ. служба статистики України. - Режим доступу до джерела: http://www.ukrstat.gov.ua/