Економічні науки/3.
Фінансові відносини.
Розвиток вітчизняної охорони здоров’я
Охорона здоров’я - галузь діяльності держави, метою якої є організація та забезпечення доступного медичного обслуговування населення [4]. Згідно статтей 3 та 49 Конституції України,
життя і здоров’я людини є найвищими соціальними цінностями держави, кожний
громадянин України має право на охорону здоров’я та медичну допомогу [1]. Ступінь
орієнтованості держави на покращення здоров’я населення, вдосконалення діяльності
сфери охорони здоров’я є одним із основних показників розвитку держави.
Реформування медичної
галузі є невід’ємною складовою соціально-економічних перетворень в Україні. У
Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство,
конкурентноспроможна економіка, ефективна держава» [2] закладено
основи розбудови якісно нової системи охорони здоров’я. Головною метою реформи
є побудова такої моделі охорони здоров’я, яка б забезпечувала б рівний та
справедливий доступ усіх членів суспільства до необхідних медичних послуг, їх високу
якість та економічність при збереженні соціально прийнятного обсягу державних
гарантій. Одним із важливих завдань реформування системи охорони здоров’я на
сучасному етапі є підготовка умов для переходу до страхової чи
бюджетно-страхової моделі обов’язкового соціального медичного страхування.
Система охорони здоров’я
відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні належного рівня життя
громадян. Соціально-економічні зміни, нові вимоги до якості й обсягів медичної
допомоги та способу життя громадян повинні отримати адекватне відображення в
пріоритетних напрямах соціальної політики України.
Розвиток охорони здоров’я
як відкритої системи визначається наявністю численних відносин і дією багатьох
чинників на макро- мезо- та мікрорівнях.
На макроекономічному
рівні відносини виникають у рамках національної економіки та створюють загальні
умови функціонування охорони здоров’я. У першу чергу, це тип і стан економіки,
демографічна ситуація та особливості розселення населення, специфіка
соціокультурного середовища тощо.
На мезоекономічному рівні
досліджуються зв’язки в середині охорони здоров’я як системи, що складається з
цілого ряду виробництв і спеціалізацій, об’єднаних спільним функціональним
завданням – забезпечення охорони та зміцнення здоров’я населення. До чинників
мезорівня відносимо, наприклад, різноманітні державні органи, фірми та окремі
особи, які забезпечують організації охорони здоров’я необхідними трудовими,
матеріальними та фінансовими ресурсами (навчальні заклади, центри зайнятості,
органи реєстрації, ліцензування, банки тощо), а також посередницькі та державні
структури, що сприяють ефективному просуванню медичних послуг на ринку і виконують
інформаційну, консультативну, регулюючу й інші функції (різноманітні асоціації, рекламні,
маркетингові служби). Важливими факторами виступають споживачі та конкуренти.
Слід зазначити, що в системі охорони здоров’я конкурентне середовище обмежене
за своїми можливостями, конкуренція доповнюється співіснуванням та співробітництвом
(наприклад, спільне використання медичного обладнання).
Мікроекономічний рівень
охоплює діяльність окремого лікувально-профілактичного закладу, підприємства,
його ланок і структур. Чинники мікросередовища впливають на рівні окремої
організації та безпосередньо визначають умови її функціонування.
Трансформаційні процеси в
охороні здоров’я пов’язані зі зміною характеру відносин між суб’єктами цієї
галузі з переважно адміністративних до економічних, переходом від прямого
фінансування медичних закладів до фінансування медичної допомоги на основі
відповідних нормативів витрат, розширенням джерел фінансування системи охорони
здоров’я, зміною економічного статусу суб’єктів надання медичних послуг на
основі формування приватного сектора та часткової комерціалізації охорони
здоров’я, а також зміною ролі держави, яка виступає гарантом загальнодоступного
безкоштовного медичного обслуговування через систему закупівель медичних послуг
для найменш соціально захищених категорій населення.
Основними завданнями розвитку
вітчизняної охорони здоров’я визначаємо:
- поліпшення доступності
послуг для всіх верств населення шляхом перебудови системи охорони здоров’я у відповідності
з її сучасними економічними засадами та технологіями;
- забезпечення належних
кількісних і якісних характеристик медичного обслуговування, а також
максимальної ефективності використання ресурсного потенціалу.
Отже, пріоритети розвитку
вітчизняної охорони здоров’я, згідно з сучасними світовими тенденціями та вимогами
соціальної ринкової економіки до якості життєдіяльності особи, вбачаються у створені
ефективної моделі управління процесами відтворення здоров’я індивіду та всього
суспільства. У такому контексті, можна констатувати доцільність нового організаційно-економічного
механізму, що спроможний забезпечити соціально-економічну ефективність
національної системи охорони здоров’я.
Література:
1. Конституція України [Електронний ресурс] - Режим
доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
2. Заможне суспільство, конкурентоспроможна
економіка, ефективна держава: Програма економічних реформ на 2010 – 2014 роки /
Комітет з економічних реформ при Президентові України. − Режим доступу:
http://www.president.gov.ua/docs/ Programa_reform_ FINAL_2.pdf
3. Модернізація України – наш стратегічний вибір :
Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. – К., 2011. – С.
33.
4. Охорона здоров’я. Вікіпедія. [Електронний ресурс]
- Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/