Дарченко Н.Д.

Доцент кафедри економіки підприємства

Голубцова Д.Ю.

Студентка ІІІ курсу факультету економіки і менеджменту

Донбаська державна машинобудівна академія

новітні тенденції розвитку світового ринку праці

Поряд з традиційними ринками товарів, капіталів, технологій набирає сили новий специфічний і неординарний феномен розвитку світового господарства – міжнародний ринок праці. Міжнародний ринок праці стає одним з інструментів ствердження пріоритетності духовних цінностей у розвитку особистості людини, посилення соціальної орієнтації світової економіки та демократизації трудових відносин. Завдяки міжнародному ринку праці відбувається інтернаціоналізація вимог до умов відтворення робочої сили, життя і праці мільйонів людей у різних регіонах світу. Основна мета функціонування міжнародного ринку праці полягає у створенні сприятливих умов для підвищення рівня життя на основі задоволення потреб людей у професійній та творчій самореалізації, покращення якості освіти, обслуговування та міждержавного спілкування.

Становлення України як незалежної держави з власними кордонами та вільним обміном трудовими ресурсами вимагає принципово нового розуміння зовнішньої трудової міграції, яка стає потужним чинником інтеграції країни до світового ринку праці. Структурна перебудова економіки, конверсія оборонного комплексу, банкрутство та ліквідація ряду підприємств видобувної і переробної промисловості, об`єктивна, а іноді й штучно викликана зупинка виробництва, призвели до істотного скорочення сукупного фонду робочого часу та вивільнення різноманітної в регіонально-галузевому та якісно-професійному розрізі робочої сили. Водночас дефіцит державного та більшості регіональних бюджетів, незначна порівняно з іншими країнами частка приватних інвестицій в Україну не дають змоги за короткий час і без зростання соціальної напруги у суспільстві перепідготувати та перерозподілити великі обсяги вітчизняної робочої сили. В цьому контексті регульована трудова міграція надлишкової на даний момент робочої сили повинна стати ефективним засобом раціонального використання трудового потенціалу України та висуває на перший план необхідність вивчення закономірностей розвитку світового ринку праці.

Особливості сучасних світових ринків праці полягають у наступному.

1) Зростання масштабів міжнародної світової міграції. Зростання цін, податкового тягаря абсолютно не відповідає інтересам більшості середньостатистичного населення України. Пригноблюючою є і тенденція зростання кількості безробітних серед працівників дрібних і середніх підприємств, що розорилися, незатребуваних фахівців, випускників вузів. На даний момент загальна кількість безробітних в Україні становить 8,1%, а громадян, які проживають за межею бідності 35%.

2) Різноспрямованість основних потоків міграції робочої сили. Це міграція до розвинених країн з тих, що розвиваються; перехресна трудова міграція в межах розвинених країн світу; трудова міграція між країнами, що розвиваються – міграція висококваліфікованих кадрів з розвинених країн до країн, що розвиваються. Мігнація набуває транснаціонального характеру, переносить економічні та політичні проблеми з однієї країни до іншої.

3) Зростання частки молоді, жінок та дітей в міграційному процесі. Так, частка молоді в загальній кількості мігрантів сягає 50% в Бельгії, Нідерландах. В інших країнах вона також значна і часто перевищує частку молоді серед корінного населення. Частка жінок у трудовій міграції в країнах Західної Європи суттєво зросла, що дозволяє говорити про фемінізацію імміграції. За даними опитувань, 13,8% молоді (віком від 18 до34 років) мали намір назавжди виїхати зі своєї країни. Ще більше (29,9%) орієнтувалися на тимчасове перебування за кордоном. Молоді українці планували середню тривалість закордонної подорожі в межах одного-п'яти років. Головна мета відвідин інших країн: працевлаштування (65,1%); туризм (30,1%); навчання за кордоном (5,5%). Основні країни реалізації міграційних інтересів молоді в 2011 р.: Росія (19,0%), Великобританія (12,2), Німеччина (11,7), США (11,2), Італія (10,2%). Спостерігаються істотні відмінності у напрямках трудових міграцій чоловіків та жінок: перші переважно їдуть у Росію, Польщу, Іспанію, Португалію, другі – в Італію. Чоловіки в основному зайняті в будівництві, торгівлі, промисловості, транспорті і сільському господарстві, тоді як жінки найчастіше працюють домробітницями (Італія, Португалія та Іспанія), а також зайняті в будівництві (Угорщина, Португалія, Чехія, Росія) і в торгівлі (Росія і Угорщина). Основним видом діяльності українок у Польщі є сільське господарство.

4) Збільшення тривалості перебування мігрантів у країні зайнятості. У Західній Європі середня тривалість перебування іммігрантів перевищує 10 років. У Німеччині 1/4 іммігрантів проживає більше 20 років. Відповідно бажання працевлаштуватися, реалізувати себе як фахівця або прагнення кращого життя змушують значну кількість працездатного населення нашої країни виїжджати на роботу або на ПМЖ в інші країни. Згідно з даними МВФ, близько 7 млн. громадян України працюють за кордоном, що приблизно складає 15% населення (найбільше в Німеччині – 13,6%, у США – 7,5%, в Росії – 5,2%, в Канаді – 4, 9%, в Італії – 2,8%). Крім того, говорити про повернення наших громадян досить складно, тому що основним стимулом залишитися за кордоном служить заробітна плата, яка в середньому становить 2000-2500 євро в місяць, що набагато перевищує середній рівень доходів в Україні. Крім того, виходячи з даних соціологічних досліджень до 30% української молоді, випускників вузів бачать своє майбутнє за кордоном.

5) Зниження ступеня активності міжнародної трудової міграції з 80-х років, що було пов'язано з переходом до політики обмеження цього процесу і погіршенням економічної ситуації.

6) Міграція вчених, висококваліфікованих спеціалістів з різних регіонів світу в розвинені країни, а також з цих країн в країни, що розвиваються. Міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів отримала назву «відпливу умів» або «витоку мізків». Лідерство в конкуренції за переважне володіння інтелектом як носієм і генератором сучасних наукових знань і високих технологій належить США, з середини 70-х до кінця 90-х років вони залучали тільки з країн, що розвиваються 250 тис. висококваліфікованих спеціалістів. У трудовій міграції беруть участь переважно люди кращого працездатного віку: 70,2% мігрантів перебувають у віці 30-55 років, а ще 17,7% не досягли 30 років. Середній вік українського трудового мігранта складає 41-42 роки, тоді як середній вік решти громадян України 46 років. Зауважимо, що після п'ятдесяти років чоловіки різко знижують міграційну активність, тоді як у жінок вона зберігається на високому рівні. Більшість мігрантів мають або загальну середню (38,6%), або середню спеціальну (32,3%) освіту. Вищу освіту отримали 12,6% українців, що працюють за кордоном. Освітній рівень трудових мігрантів нижче, ніж зайнятого населення в Україні.

7) Зміна етнічної структури імміграції. Зростання частки кольорових іммігрантів з Азії, Африки, Латинської Америки. Вони утворюють великі, однорідні громади на території приймаючої країни. Громади живуть у відповідності зі своїми традиціями і культурою. Формуються замкнуті сфери економічної активності, або анклави, з так званою етнічною економікою. Між корінними жителями і іммігрантами спостерігаються соціальні, політичні, расові, культурні відмінності. Виникають протиріччя на етнічному та релігійному ґрунті, нерідко проявляються в конфліктах. Населення країн-реципієнтів, стикаючись з безробіттям, іншими соціальними проблемами, часом негативно відноситься до прийому іммігрантів. Разом з тим імміграція сприяє формуванню симбіозу традицій, світоглядів, культур населення країн-реципієнтів і країн-донорів.

8) Формування «чорного» ринку праці в сучасних центрах тяжіння іноземної робочої сили. «Чорний» ринок праці – це механізм використання нелегальної трудової міграції з метою збільшення прибутків шляхом використання дешевої праці. Масштаби нелегальної міграції значні. Загальне число підпільних іммігрантів варіюється в США, наприклад, від 2 до 13 млн. осіб. За оцінками Міжнародної Організації Праці, в країнах Євросоюзу незаконно проживають і працюють близько 6-7 млн. іноземців, тоді як 18 млн. європейців – безробітні.

9) Розширення масштабів участі країни в міжнародній трудовій міграції.

Загальноекономічні наслідки міжнародної трудової міграції різноманітні. Вони впливають на рівень заробітної плати і добробут, на ринок праці, обсяг виробництва, на податки і державні витрати. Головне, звичайно, це вплив на ринки праці та заробітну плату.

Оцінюючи майбутнє міграційних процесів, дослідники вважають, що територіальні переміщення робочої сили не втратять свого значення в найближчому майбутньому. Міграція не припиниться, і розміри її істотно не скоротяться до тих пір, поки існують відмінності в рівнях економічного, соціального і культурного розвитку країн і регіонів світового господарства. Однак малоймовірно, що міграція стане такою ж важливою формою економічної взаємодії між багатими і бідними країнами, як торгівля і рух капіталу.

Розгляд проблем, що складаються в трудовій сфері можливий лише в контексті тих економічних і політичних трансформацій, які переживає світ в даний час. Сучасна світова економіка вступає в досить тривалій період нестабільності, обумовлений вже навіть не стільки її реструктуризацією та глибокими технологічними змінами, скільки необхідністю якщо не зміни, то серйозного коригування самої концепції успішного економічного розвитку. У цих умовах не зовсім ясні поки контури нового світового поділу праці та, відповідно, нової конфігурації світового глобального ринку праці. З упевненістю констатувати можна лише те, що неоднорідність і нерівномірність цих ринків в окремих країнах і регіонах, безумовно, посилиться в найближчі роки. Відповідно, посилення гнучкості та нестабільності трудових відносин також буде визначальною тенденцією майбутніх років, а це є серйозною загрозою не тільки соціальної, але й політичної стабільності

Література

1. Трудовая миграция: вызовы для Украины // Зеркало недели. – №5. – 11 февраля 2011 г.

2. http://www.ukrstat.gov.ua [електронний ресурс].

3. http://www. NewsUkraine.com.ua [електронний ресурс].