Гончарук А.Г., студент 5 курсу ДВНЗ «УАБС НБУ»

Головні проблеми стратегічного управління підприємств у кризовий період

У кожній фірмі, що займається питаннями стратегічного управління, виникають нерідко проблеми з приводу розробки та реалізації стратегії. Вони можуть бути різними в залежності від етапів стратегічного управління.

Перша з проблем пов'язана з тим, що у фірмі відсутній стратегічний менеджмент. Рішення даної проблеми пов'язано насамперед з розумінням значення стратегічного управління як одного з пріоритетних напрямків розвитку компанії. Це стосується, насамперед, невеликих підприємств, керівники яких нерідко вважають, що стратегія їм не потрібна, оскільки у них і без того багато проблем. З одного боку, в цьому є логіка. У підприємств малого бізнесу завжди є першочергові завдання: як розрахуватися з бюджетом, як заплатити заробітну плату працівникам і т.п. Але, з іншого боку, вся справа в тому, яку позицію займають власники таких підприємств. Якщо власника все більш-менш влаштовує, то основний стратегічний питання для нього буде полягати в тому, щоб підприємство не зникло найближчим часом з ринку. Але якщо власник піклується не тільки про поточний періоді, але й про перспективу, то без стратегії тут не обійтися.

Якщо у керівників підприємства є розуміння необхідності проведення стратегічного менеджменту, то для переходу до реальних дій потрібно розробити стратегію.

Відсутність стратегії – друга проблема, яка потребує вирішення. Для цього слід знати технологію розробки стратегії. Вона включає певні етапи та інструменти, використовувані на кожному з етапів. Особливе місце в цьому процесі займає збір інформації. Необхідна інформація збирається цілеспрямовано на різних рівнях, а потім систематизується.

Але розробити стратегію ще не означає її виконати. Третя проблема полягає в тому, що стратегія не реалізується. Для того щоб це зробити, необхідна розробка механізму реалізації стратегії. Він включає різні інструменти. До їх числа, зокрема, належить створення системи мотивації у персоналу:

· Відсутній стратегічний менеджмент

· Відсутня стратегія

· Стратегія реалізується

· Ділова ситуація

Консалтингова компанія «Омега» провела дослідження управління компанією в умовах кризи. Компанія опитала керівників 21 фірми про те, які антикризові рішення й управлінські інструменти виявилися найбільш ефективними, які уроки були витягнуті з кризи з початку 2008 р. Основний висновок полягає в тому, що в умовах кризи не можна займати глуху оборону. Необхідно вживати зусилля для виходу з кризи і шукати можливості для зростання компанії.

В результаті проведеного аналізу були виділені п'ять особливостей успішного антикризового управління:

· рішучі і ефективні дії;

· швидкість і гнучкість, «організаційна підтягнутість»;

· інформаційна відкритість і контроль;

· планування: оперативне та сценарна;

· пріоритет зростання продажів.

Кожна з компаній завжди може визначити, які з цих заходів можуть принести найбільш високі результати.

Отже, стратегічне управління являє собою сукупність узгоджених і цілеспрямованих дій з розробки та реалізації корпоративної стратегії. У процесі його використання важливе значення мають ключові компетенції фірми, що включають технологічні ноу-хау, забезпечення надійності процесів виробництва і збуту, зовнішні контакти і зв'язки.

Застосування стратегічних підходів пов'язане у більшості фірм з певними проблемами, до основних з яких відносяться відсутність стратегічного менеджменту, відсутність стратегії і проблеми, пов'язані з реалізацією стратеги фірми.

Стратегія дає найбільш високі результати в тому випадку, коли вона виконується зацікавлено виконавцями як з боку керівників, так і з боку працівників. Особливо гостро проблеми стратегічного управління заявляють про себе в кризових ситуаціях.

Список використаної літератури:

1. Немцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: Навч. Посібник. – К.: ЕксОб, 2001.

2. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 1999.

3. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учебн. Пособие. – М., 2007.

4. Фишер Ст., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. – М.: Дело, 2003.

5. Азов Г.П. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. – М.: Прогресс, 2007.