Мехеда Н.Г., Гладун Я.І.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

Застосування бенчмаркінгу та проблеми його розвитку в Україні

За умов глобалізації сучасної економіки фірми прагнуть володіти бізнес – інформацією своїх конкурентів, які досягли успіху у певній сфері діяльності, з метою покращення роботи організації. Одним із методів який дає змогу досягти цієї мети є бенчмаркінг.

Під бенчмаркінгом розуміють аналітичний процес детального порівняння та оцінки підприємства в розрізі операцій з кращими компаніями в класі, всередині і поза галуззю. В результаті даного процесу розробляють заходи, спрямовані на перекриття розриву між підприємством, яке реформується, і лідером [1].

Вперше цей метод розроблений 1972 року для оцінки ефективності бізнесу Інститутом стратегічного планування у Кембриджі (США). Вперше цілеспрямовано використовувати бенчмаркінг почала компанія "Rank Xerox" у момент найтяжчої кризи 1979 року для аналізу витрат і якості власних продуктів у зіставленні з японськими продуктами [1].

Сфера застосування бенчмаркінгу необмежена: державний та приватний сектор, комерційна та некомерційна сфера, виробнича і невиробнича діяльність, різні рівні економіки [2].

Основні етапи проведення бенчмаркінгу:

На першому етапі – плануванні, здійснюється:

- вибір сфери бенчмаркінгу та його цілей;

- встановлення пріоритетів для вдосконалювання;

- визначення основних процесів (чинників), що впливають на ефективність;

- ідентифікація ресурсів;

- виділення основних показників ефективності, за якими буде здійснюватися порівняння;

- визначеня методоллогії збору даних для аналізу.

Другий етап – збір даних, включає:

- вибір групи (галузі, регіону) компаній для порівняння;

- збір даних про промислові компанії обраної групи, їхніх процессах (продукції);

- збір даних про власні процеси (продукцію) компанії;

- визначення методології для аналізу даних.

На третьому етапі проводиться порівняльний аналіз за такими напрямками:

- оцінка рівня ефективності власної й порівнюваних компаній;

- ідентифікація розриву в рівні ефективності за основними аналізованими процесами (продуктами);

аналіз причин (чинників) розриву в рівні ефективності;

- пошук шляхів і розробка рекомендацій з усунення розриву в рівні ефективності;

Умови та проблеми, що вирішуються різними видами бенчмаркингу

Вид бенчмаркінгу	Умови та проблеми
Стратегічний бенчмаркінг	Необхідність заміни існуючої стратегії, що стала неефективною за якимись причинами: поява принципово нових технологій, зміна умов роботи на ринку, кардинальні зміни вимог клієнтів та ін.
Бенчмаркінг ефективності/ Конкурентний бенчмаркінг	Зниження чи низький рівень відносної ефективності у ключових галузях чи видах діяльності в порівнянні з іншими підприємствами у тому ж секторі (галузі). Необхідність пошуку способів усунення розриву в ефективності.
Процесний бенчмаркінг	Недоліки в окремих елементах чи в цілому виробничого (збутового, логістичного тощо) процесу, що не дозволяють досягати високої ефективності виробництва. Необхідність швидких покращень основних процесів.
Функціональний бенчмаркинг / Загальний бенчмаркинг	Необхідність поліпшення діяльності, товарів чи послуг, для яких не існує аналогів (конкурентів) на ринку. Існують різного роду складності (недоступність інформації, опір конкурентів тощо) із проведенням бенчмаркінгу у своїй галузі. Повна неефективність (вкрай низька ефективність) діяльності чи неможливість подальшого розвитку, що потребує кардинальних змін у бізнесі, інновацій.
Внутрішній бенчмаркинг	Наявність явних лідерів та/чи аутсайдерів серед структурних підрозділів підприємства. Наявність таємності чи інших перешкод для обміну інформацією з іншими підприємствами галузі. Повна відсутність досвіду проведення бенчмаркінгу. Обмеженість ресурсів та часу.
Зовнішній бенчмаркинг	Повна відсутність чи нестача ефективних методів роботи всередині підприємства. Відсутність інноваційних рішень на підприємстві.
Міжнародний бенчмаркінг	Відсутність ефективних конкурентів на внутрішньому ринку. Необхідність підвищення якості й конкурентоспроможності до світового рівня у зв'язку з виходом на зовнішній ринок тощо.

Метою четвертого етапу – реалізації, є здійснення змін у процессах (продукції) компанії з метою підвищення ефективності. Він може включати окремі заходи або план дій, що мають управлінський, організаційний, фінансовий, технічний, маркетинговий або інший характер.

П'ятий етап – контроль і оцінка, полягає в моніторингу результатів реалізації заходів плану бенчмаркінгу та його впливу на основні процеси шляхом обчислення відповідних показників ефективності.

Вивчення методології й практики застосування бенчмаркінгу дозволили сформулювати й згрупувати умови й проблеми, що оптимально розв'язуються тим чи іншим видом бенчмаркінгу на виробничому підприємстві (див. таблицю). [3.]

Застосування бенчмаркінгу в Україні знаходиться на дуже низькому рівні. Це пов’язано з великою кількістю проблем. Серед основних можна виділити:

- недоступність бізнес-інформації та нерозвинена інформаційна інфраструктура суспільства;

- світова економічна криза;

- небажання керівників обмінюватись інформацією з конкурентами;

- низький рівень соціальної відповідальності, консерватизм й особливості українського менталітету;

- відсутність реальної підтримки бізнесу з боку держави;

- відсутність галузевих досліджень тощо [1].

Отже, бенчмаркінг є важливим методом в сучасному бізнесі, з допомогою якого можна досягти значних результав в організації власної справи, але на сучасному етапі розвитку національної економіки України це буде важко реалізувати через наявність багатьох бар'єрів, що встановлюють державні органи.

Література:

1. Захарченко В.І., Корсікова Н.М., Меркулов М.М. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки. – Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 448 с.

2. Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sre/2011_4/265.pdf

3. Режим доступу: http://pratsi.opu.ua/app/webroot/articles/1312894420.pdf