аспірант, Велущак М.Я.

Буковинський державний фінансово – економічний університет, Україна

Професійна самореалізація особистості

В умовах економічної і політичної кризи, соціальних, культурних, освітніх та інших суспільних змін, особливу увагу привертає проблема становлення фахівця, можливостей його розвитку у зв’язку з цим, зростає інтерес до проблеми професійної самореалізації. Під впливом змін, що відбуваються у суспільстві, все більш високі вимоги висуваються до особистості фахівця, а з іншого – ускладнюються можливості реалізації фахівцем своїх потенційних здібностей і професійного досвіду в умовах, що склалися у державі Сьогодні, коли суспільство потребує не просто фахівця–виконавця, а творчу і ініціативну особистість з високим рівнем самосвідомості і самодисципліни, самоорганізації та саморегуляції, питання професійного розвитку та можливостей самореалізації стає особливо актуальним.

Прагнення людини до самореалізації у професії можна вважати однією з найважливіших її потреб, адже уявлення про себе, про своє Я неминуче породжують потребу в реалізації усього, що усвідомлює Я: своїх можливостей, здібностей, умінь, знань, досвіду тощо. Усвідомлюючи свою потребу у професійній самореалізації, людина здійснює її, спираючись на свої життєві цінності та цілі. Потреба в професійній самореалізації є однією з найважливіших детермінант активності людини. Людина як суб’єкт активності, яка усвідомлює свої цінності та потреби, цілеспрямовано активізує свою діяльність, в основі якої лежить саморух, саморозвиток, самодіяльність, самоорганізація.

Аналіз психолого-педагогічних джерел вказує, що різні аспекти проблеми самореалізації висвітлено у працях Арістотеля, А.В.Батаршева, С.Л.Братченко, Є.В.Галажинського, А.А.Ідінова, А.К.Ісаєва, З.С.Карпенко, В.Н.Келасьєва, Л.О.Коростильової, Т. В. Кудрявцев Ю.М.Кулюткіна, Д.О.Леонтьєва, С.Д.Максименка, А.Маслоу, В.П.Москальця, Л.Е.Орбан-Лембрик, К.Роджерса, Г.С.Сухобської Т.М.Титаренко, К.Хорні, Г.К.Чернявскої та ін. У найбільш загальному розумінні самореалізація визначається як пошукова активність особистості, яка спрямована на розкриття свого потенціалу, можливостей розвитку свого «Я», досягнення особистісних сенсів, цілей, планів, свого призначення.

Велика кількість мислителів одвічно пов’язували поняття самореалізації саме з професійною діяльністю (А. Маслоу, Ясперс, І. С. Кон), адже вона утворює основну форму активності людини, задає напрям розвитку її особистості і саме вона для більшості людей дає можливість задовольнити свої потреби, ствердити себе як особистість.

Беручи участь, спочатку в навчально-професійній, а згодом у професійній діяльності, індивід не тільки формує адекватні уявлення про свою професію і про власні можливості, але і активно розвиває їх. Формуючись як суб’єкт професійної діяльності, він розвивається як особистість. Виходячи з цього, професійна самореалізація – це одна з форм розвитку особистості.

Важливим моментом у процесі професійної самореалізації є усвідомлення людиною своїх особистісних особливостей та можливостей, обізнаність щодо вимог, які ставить професія перед людиною .

Професійна самореалізація є важливою складовою соціально-психологічної зрілості людини і в значній мірі залежить від того, наскільки сильно виражена в ній потреба в самореалізації та самоактуалізації.

Більшість дослідників розглядають самореалізацію та самоактуалізацію у контексті трудової діяльності. Так А.Маслоу, який розглядав професійний розвиток особистості у контексті самоактуалізації, наголошував, що самоактуалізацію слід розуміти як прагнення людини до самовдосконалення, самовираження і самовияву у значущій для неї сфері діяльності. Він вважає, що самоактуалізація проявляється «у захопленні значущою працею», К.Ясперс - «пов'язує самореалізацію зі справою, якою займається людина. І.Кон стверджує, що самореалізація проявляється у праці і спілкуванні[8, с.202].

Складність визначення самого поняття (сутності) самореалізації пов’язана з тим, що наявні інші близькі поняття: самоактуалізація, самовизначення, самоздійснення. Все це дозволяє зробити висновок про нерозривний зв'язок професійної самореалізації з самовизначенням людини в інших важливих сферах життя.

З усіх сфер життєдіяльності більшу частину свого життя людина в основному присвячує професійній. „Професійна діяльність заповнює 2 / 3 свідомого життя людини, тим самим визначає його сутність як основу розвитку самої особистості. Багатство внутрішнього світу людини багато в чому залежить від її діяльності, а професія складає основну, найбільш суттєву, цілеспрямовану її частину” [7, с.25]. Сутністю професійної самореалізації є розгортання оптимальних здібностей людини до різних видів діяльності;рівень розвитку, якого досягає людина від моменту народження;свідоме прагнення до реалізації своїх можливостей[2, с.210].

Більшість дослідників погоджується з думкою, що серед факторів, що впливають на процес професійного самореалізації є вік, стать, раса, соціально-економічні умови, вплив батьків, рівень інформованості, Я-концепція, рівень домагань, практичні міркування.

Професійна самореалізація є важливою характеристикою і показником соціально-психологічної зрілості особистості, її потреби у вдосконаленні і самоактуалізації [2, с.217]

Професійну самореалізацію розглядають у контексті таких понять та явищ як «професійне становлення», «професіоналізм», «професійна свідомість», «професійне самовизначення». Як стверджує Т. В. Кудрявцев, професійне становлення особистості є тривалим, динамічним та багаторівневим процесом, який включає такі стадії як формування професійних намірів, професійне навчання, професійну адаптацію та часткову або повну реалізацію особистості в професійній праці [4, с. 56-59] Професійна самореалізація розглядається часто досить широко і не обмежується безпосередньо лише професійною діяльністю. Вважається, що вона починається у індивідуума набагато раніше, ніж він офіційно приступає до роботи, є характеристикою всього життєвого шляху в контексті професійної сфери аж до виходу на пенсію. Як зазначає Л. О. Коростильова, професійна самореалізація починається з професійного самовизначення, вибору виду та направленості діяльності [3, c.146].

Професійне самовизначення передбачає вибір особистістю виду майбутньої професійної діяльності на основі наявних нахилів, здібностей та інтересів, що найчастіше відбувається в юнацькому віці по закінченню школи. Сутність професійного самовизначення полягає в усвідомленні особистістю відповідності своїх можливостей психологічним вимогам професії, своєї відповідальності за виконання зобов’язань, які виникають у зв’язку зі зробленим вибором [6, с. 312].

Е. Ф. Зеєр вбачає наявність зв’язку між професійною самореалізацією та професійною самосвідомістю. Досліджуючи психологічні зміни особистості в процесі становлення професійної свідомості, науковець вважає, що в навчально-професійній діяльності відбувається перебудова особистості від професійного самовизначення до професійної самореалізації [1]. На думку А. М. Маркової становлення професіонала — один із аспектів розвитку особистості ... в цілому, особистісний простір ширше професійного, особистісне лежить в основі професійного, особистісне визначає початок, хід та завершення професійного [5, с.64-66].

Отже, провівши аналіз теоретичних джерел щодо особливостей професійної самореалізації, під професійною самореалізацією розуміємо багаторівневий та динамічний процес вмотивованого та цілеспрямованого розкриття та особистістю власних внутрішніх можливостей у професійній сфері та результат цього процесу. Процесу самореалізації передує професійне самовизначення особистості, а сам процес безпосередньої професійної самореалізації починається з початком професійної підготовки спеціаліста та є характеристикою всього життєвого шляху в контексті професійної сфери аж до виходу на пенсію.

Література

1. Зеер Э.Ф. Личностно – ориентированное профессиональное образование. – Екатеринбург: Изд – во Урал. гос. проф. – пед. Ун – та, 1998. – 51 с.

2. Коропецька О.М. Профорієнтація та профпідбір:Навчальний посібник/О.М.Коропецька [2-е вид.]. -Івано-Франківськ: Місто НВ, 2009. - 348с. 39

3. Коростыльова Л. А. Психология самореализации личности: Основные сферы жизнедеятельности: Дисс...д – ра психол. наук. – СПб, 2001. - 398с.

4. Кудрявцев Т.В., Шегурова В.Ю., Психологический анализ динамики профессионального самоопределения личности// Вопроси психологии. - № 2. – 1983. – с.51-59

5. Маркова А. М. Психология профессионализма. – М. : МГФ «Знание», 1996. – 308с.

6. Психологічна енциклопедія/ Автор – упорядник О. М. Степанов. – К.: „Академвидав”, 2006. – 424с.

7. Сейтешев А.П. Профессиональная направленность личности. Теория и практика воспитания. – Алма – Ати, 1990. – 336с.

8. Хьелл Л. Теории личности/Л. Хьелл, Д.Зиглер.-СПб.: "Питер Пресс”, 1997.-608с. 63