Международная научно-практическая конференция :

“Наука и технологии : шаг в будущее”

Педагогические науки. 2. Проблемы подготовки специалистов.

Мельникова О. С.

студентка магістратури Луганської державної

академії культури і мистецтв

Научний керівник : Тихомирова Н. Ф. –

викладач Луганської державної академії культури і мистецтв

Значення педагогічних поглядів Г. С. Сковороди

У цьому році виповнюється 290 років з дня народження видатного мислителя, оригінального письменника і талановитого педагога-просвітителя Григорія Сковороди. Про його життя писали історики, письменники, філософи. Багато переказів та легенд створено народом. Ми стали свідками того, як науковий інтерес до життя і діяльності Г. С. Сковороди не тільки не послаб, а виростає поступово в “ окрему наукову галузь – Сковородинознавство” [3, с. 7] . Ще у 1795 році М.І.Ковалинський написав біографію, але це був невеликий напис. Багато цікавих фактів там не описано. Підтвердженням цього може бути те, що про день і місяць народження Сковороди не було жодних відомостей аж до 1922 року. Про великого поета та філософа написано багато статей, книг, брошур. Бібліографія його творів і літератури про нього нараховує більш ніж тисячі назв.

Мета цієї роботи – на підставі вивчення літературних джерел з цього питання, визначити значення педагогічних поглядів видатного діяча Г.С.Сковороди для сучасної педагогічної діяльності.

Сковорода був людиною всебічно розвиненою. Ідейна боротьба навколо його літературної спадщини завжди мала місце, але мені хочеться зупинитися на моментах, які пов`язані з педагогічною діяльністю видатного мислителя та педагога - новатора. Так, ще навчаючись в Києво-Могилянській академії Сковорода здобув ґрунтовні знання з мов – німецької, староєврейської, польської, латинської, грецької. Це дало йому змогу читати в оригіналі твори античних філософів, поетів, письменників епохи Відродження. Григорій Савович писав не тільки філософські твори, а вмів гарно співати, грав на декількох музичних інструментах. Сам складав музику для церковних концертів.

У серпні 1745р. Сковорода вирушив у світ разом з Ф. Вишневським, який їхав в Угорщину закуповувати знамениті токайські вина. Імператриця Єлізавета дала наказ брати з собою молодих, грамотних людей. “Ні, не правити тягучу церковну службу, не запалювати свічки, не обвіювати парафіян ладаном – Сковорода вирушив до Європи за новітніми знаннями, наперед радіючи знайомствам із видатними вченими, Європейських універсітетах та академіях” [ 4, с. 57].

Восени 1750 року Сковорода повертається з Європи натхненний і збагачений знаннями. Отримавши призначення на посаду викладача піїтики в Переяславським колегіумі, починає з радістю працювати. І уже інші імена і ритми на відміну старим взірцям надихали педагога. Вечорами, запаливши свічку, він писав свій трактат “Розмисел про поезію і керівництво до мистецтва оної ”. Але нові методи дуже не задоволили єпископа Никодима Сребницького, який винудив Сковороду звільнитися. І хоча за хронологічними данними є перерва між педагогічною діяльністю Г. Сковороди, в житті письменника її не було ніколи. Просто одягнувшись, узявши посах та біблію, раненько вставши любив він мандрувати по селах, та хуторах, де селяни його вже знали, любили. Він прагнув робити усе можливе для їх освіти.

Ця скромна людина була теоретиком педагогіки. Його педагогічні погляди пов`язані з філософським ученням про самопізнання. Головною передумовою щастя Сковорода вважав працю людини за “природою” (це означає за природними здібностями). Григорій Савович був переконаний, що “ненесродна праця завдає величезної шкоди суспільству”. Він також був автором ідеї природовідповідного виховання, стверджуючи, що людина добра від природи і в ній закладені природні нахили, здібності які і повинні розпізнати учитель. Крім того, Сковорода засуджував дворянсько-аристократичну систему навчання, а також висміював захоплення українського і російського дворянства всім іноземним. Він першим в історії педагогіки висунув вимогу виховання вільної людини, гармонійно розвинуної. Життя складалося так, що він не міг друкувати свої твори, але у нього чимало друзів і шанувателів серед усіх станів тодішнього суспільства. Своєю діяльністю педагог-новатор зробив внесок в відкриття першого університета на Україні. В 1803 році В. Н. Каразін – тридцятирічний дворянин, зміг зібрати нечувану суму в 618 тисяч карбованців. Гроші давали всі учні і знайомі Г.Сковороди.

Педагогічна справа була покликанням майстра, але що ми бачимо? Великого педагога, викладача поетики звільнили з Харківського колегіуму. Про Сковороду йшла слава як про поета, відомого вченого і оратора. Єпископ пропонує йому високий духовний сан. Сковорода знов відмовляєтся і залишається без роботи. У 1768 році губернатор Є. Щербинін запросив Григорія Савовича викладати в Харківському колегіумі катехізис . Готуючись до читання, Сковорода написав невеличкий курс лекцій “Вхідні двері до християнської доброчинності для молодого шляхства Харківської губернії”.

З учнями розмовляв про щастя, світ, природу, про вічність і про бога. Зміст і форма лекцій, як завжди, занепокоїли начальство колегіуму. Охоронці ідеології царизму не дрімали. Вони шпигували, зводили наклепи на Сковороду та його учнів. Відбулося декілька диспутів, де Сковорода усіх відкрито та дотепно висміяв. Так він знов залишився без роботи, і вже більше ніколи не займе жодної офіційної посади.

До самої смерті – мандрівний філософ, народний учитель та просвітитель. “ Його життя – рідкісний приклад гармонії слова і діла, науки та життя... Він навчав як жив, а жив, як навчав” [ 3, с. 7]. Нікому не таланило до кінця відкрити сутність цієї людини. На надгробку Сковороди зроблено напис: “Мир ловил меня но не впоймал”.

Таким чином, педагогічні погляди видатного діяча Г. С. Сковороди мають велике значення для сучасної педагогіки. Він вважав що навчання людини повинно бути безперервне: “Втрачений той час, який ти не використав для навчання”.

Література

1. Сковорода  Г. С. : Вибрані твори / Г. С. Сковорода . – Харків : Прапор, 2007. – 384 с.

2. Драч І. Ф. Григорій Сковорода : біографічна повість / І. Ф. Драч, С. Б. Кримський, М. В. Попович. – К. : ЦКЛКМСУ “Молодь”, 1984. – 216 с.

3. Сковорода Г. С. Сад пісень : вибрані твори / Г. С. Сковорода. – К. : Веселка, 1980. – 192 с.

4. Стадніченко В. Я. Наш перворозум – Григорій Сковорода на портреті і в житті. / В. Я. Стадніченко, М. А. Шудря. – К. : Спалах, 2004. – 180 с.