Гавриленко К.М.

Національний технічний університет України «КПІ»

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ НА НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЯХ

Метою навчання іноземної мови у вузі (як на мовних спеціальностях, так і на немовних) є формування іншомовної комунікативної компетенції. Це означає коректне володіння іноземною мовою в межах тем, які передбачені рамками курсу немовної спеціальності вузу і охоплюють лексику повсякденного життя і їхньої професійної сфери. Це передбачає оволодіння студентами знаннями про систему іноземної мови, які реалізуються за допомогою формування мовних та мовленнєвих навичок з оперування необхідною лексикою, яка виявляється у виробництві самостійного усного та письмового висловлювання і дозволяє студентам адекватно брати участь в іншомовному спілкуванні.

Іншомовна компетенція визначається як сукупність лінгвістичної, соціолінгвістичної та предметної компетенцій при навчанні студентів немовних спеціальностей вузу іноземній мові. На підставі теоретичних досліджень проблеми формування іншомовної компетенції студентів у навчальному процесі виділяються наступні показники її сформованості:

а) наявність знань іноземної мови, у вигляді поінформованості про правила побудови висловлювань;

б) вміння реалізації іноземної мови через перетворення мовних форм у відповідності з ситуацією;

в) орієнтація в змістовному плані висловлювання в рамках актуальною професійно-значущої тематики, передбаченої навчальними програмами спеціальних дисциплін;

г) наявність екстралінгвістичних соціокультурних знань, що забезпечують психологічну готовність студентів до іншомовного спілкування;

д) рівні сформованості кількісних характеристик іншомовної компетенції (низький рівень, середній рівень і високий рівень). Кожен рівень іншомовної компетенції характеризується певними параметрами щодо репродуктивності, продуктивності, здатності переключатися з інтелектуальних завдань на комунікативні і навпаки. Творчий рівень сформованості іншомовних компетенції відрізняється високою продуктивністю і здатністю до коректної з точки зору лінгвістичних і соціокультурних знань комунікації іноземною мовою.

Тим не менш, викладання іноземної мови студентам немовних спеціальностей відрізняється від викладання студентам спеціальностей мовних цілим рядом складнощів. По-перше, при вступі у вуз на немовні спеціальності вступний іспит з іноземної мови здають далеко не скрізь. Це спричиняє те, що рівень підготовки студентів, тобто їх володіння іноземною мовою у абітурієнтів вельми неоднаковий, що, зрозуміло, буде створювати цілий ряд проблем при подальшому навчанні студентів.

По-друге, оскільки на багатьох немовних спеціальностях іноземна мова не є профілюючим предметом, мотивація до її вивчення студентами помітно знижується.

По-третє, труднощі представляє розробка єдиних навчально-методичних комплексів для процесу навчання іноземній мові студентів немовних спеціальностей у вищих навчальних закладах. Дана проблема безпосередньо пов'язана з неоднаковим рівнем володіння іноземною мовою студентами. Розробити єдину програму для групи, в якій рівень володіння іноземною мовою різниться від рівня «Початківець» (іноді навіть нижче) до рівня «Проміжний» (і дуже рідко – «вище середнього») практично неможливо. Розподіл студентів на групи за рівнем володіння мовою, звичайно, може спростити цю задачу, і так зазвичай на практиці викладання іноземної мови і робиться.

Для розподілу студентів на такі групи використовуються зазвичай тести для визначення сформованості граматичних навичок та тексти для визначення сформованості лексичного досвіду. З методичної точки зору це вірно, і все ж подібна практика може давати збої. Причин для таких збоїв може бути дуже багато: це і особливості кожного конкретного студента, і хвилювання студента під час тестування, помилки, описки і т.д. В результаті студенти ризикують потрапити в групу, яка не відповідає їх рівню підготовки та володіння іноземною мовою. У рідкісних випадках виникають ситуації, коли студент при вступі у вищий навчальний заклад абсолютно не володіє іноземною мовою в силу якихось причин (наприклад, відсутність вчителя іноземної мови у сільській школі, яку він закінчував). Однак оскільки навчання іноземній мові є невід'ємною частиною навчального плану (на немовних спеціальностях – в основному, до другого курсу, хоча іноді – до четвертого чи навіть до п’ятого), студенту нічого не залишається робити, як почати вчити іноземну мову. Зрозуміло, робити це з тією ж інтенсивністю і методичністю, як це зазвичай робиться в школах, у даного студента можливості не буде в силу як загальної навчальної завантаженості студентів, так і в силу того, що такі випадки одиничні і, як правило, на студентів з подібним рівнем володіння мовою (коли навчання доводиться починати практично з алфавіту), навчально-методичні комплекси не розраховані. З цієї ж причини використання якогось навчального посібника для конкретної спеціальності («Англійська для інженерів», «Англійська мова для будівельників» і т.п.) представляється досить складним.

Таким чином, можна виділити наступне коло проблем, пов'язаних з навчанням іноземної мови студентів немовних спеціальностей вузу:

1. Неоднаковий рівень підготовки студентів та їх володіння іноземною мовою при вступі на немовні спеціальності вищого навчального закладу;

2. Знижений рівень мотивації студентів до вивчення іноземної мови;

3. Складність розробки єдиного навчально-методичного комплексу для студентів немовних спеціальностей вузів, які неоднаково володіють іншомовними комунікативними компетенціями.

4. Проблема роботи зі студентами, які у вузі фактично змушені починати вивчення іноземної мови «з нуля».

Зрозуміло, всі ці чотири проблеми тісно взаємопов'язані. Для формування високого рівня комунікативної компетенції студентів немовних спеціальностей необхідно тим чи іншим способом вирішити їх усі. Зробити це дуже складно, перш за все, в силу того, що на більшості немовних спеціальностей іноземна мова вивчається лише протягом перших двох років навчання, а це надзвичайно малий термін для оволодіння іноземною мовою «з нуля» при закладеному в навчальній програмі немовних спеціальностей навантаженні ( дві пари на тиждень – на першому курсі), одна пара на тиждень – на другому).

Що стосується зниженої мотивації студентів до вивчення іноземної мови, то практика показує, що значна частина студентів переконана, що загальнонаукові й суспільно-освітні дисципліни, куди входить й іноземна мова, не наближають, а віддаляють їх від оволодіння професійно важливими знаннями і навичками. Невипадково і найбільший відсів студентів відбувається на перших курсах, при вивченні цих дисциплін. Завдання викладача тут – вплинути на розвиток позитивної мотивації вивчення іноземної мови. Навчання іншомовного мовлення студентів немовних спеціальностей у вузах більш ефективне, коли в процесі викладання іноземної мови робиться акцент на створення позитивного емоційного настрою студентів, коли виникає цілковите задоволення від своєї діяльності, в тому числі умовно-мовленнєвої з оволодіння іншомовною комунікативною компетенцією, а також свідоме включення вольових зусиль у разі неминучих збоїв у процесі оволодіння іноземною мовою. Мотиви не можна формувати ззовні в процесі навчання іноземної мови, можна тільки сприяти цьому процесу. Мотив є складним психологічним утворенням, яке має сформувати сам студент. Стимулювання студентів позитивними емоціями представляється найбільш дієвим способом підсилення мотиву.

Багаторічний досвід викладання іноземної мови свідчить про те, що студенти, які вивчають іноземну мову у вузі нелінгвістичного профілю, як правило, на заняттях перебувають у двох діаметрально протилежних психічних станах: стані нудьги або стані тривожності, даний факт можна пояснити тим, що на заняттях з іноземної мови нудьгують студенти, які не мотивовані до вивчення іноземної мови і абсолютно далекі від прагнення оволодіти іноземною мовою на комунікативно достатньому рівні, а тривожність відчувають ті, яких навчаються і ще не втратили бажання оволодіти іноземною мовою, але невпевнені в собі, бояться помилитися, висловитися невдало. Все це стає нездоланним психологічним бар'єром. При цьому найсучасніші методики навчання іноземної мови виявляються нерезультативними, якщо вони застосовуються в умовах негативних емоцій студентів. Таким чином, забезпечення процесу оволодіння іноземною мовою студентами має підкріплюватися позитивними емоціями, які підвищують активність особистості, стимулюють пізнавальну діяльність, збільшують енергію і напругу інтелектуальних сил студента. Це має на меті зробити навчання іноземній мові на немовних спеціальностях вузу більш ефективним і продуктивним.

Що ж стосується складності розробки єдиного навчально-методичного комплексу для різних рівнів підготовленості навчання іноземній мові на немовних спеціальностях вузу, то дана проблема, на жаль, не має простого способу вирішення. Тому найкращий вихід для викладача тут – діяти в рамках особистісно-орієнтованого підходу та реалізації принципу індивідуалізації навчання. Це може виражатися в підборі індивідуальних навчальних матеріалів для відстаючих студентів, додаткових завдань на побудову, текстів для вивчення у відповідності з рівнем підготовки студента і т.п.

В даний час знання іноземної мови в системі вищої освіти набуває все більшої актуальності. Навчання студентів немовних спеціальностей вузів професійного іншомовного спілкування, таким чином, сприяє формуванню професійної компетентності фахівців в тій чи іншій сфері діяльності, за умови, якщо визначено перелік необхідних компетенцій та прийняті показники їх сформованості, сформульовані цілі і завдання, зміст і принципи навчання, розроблена методика навчання професійному іншомовному спілкуванню на основі діяльнісного, особистісно-орієнтованого, проблемно-орієнтованого підходів із застосуванням методу проектів, комунікативного та інших методів.