Педагогічні науки/4. Стратегічні напрями реформування системи освіти

К.пед.н. Шарата Н.Г.

Миколаївський національний аграрний університет, Україна

Аналіз змісту дефініції «управління»

Управління має місце в усіх процесах, що відбуваються в суспільстві. Воно виникає як вид діяльності, спрямований на забезпечення узгодженості між учасниками процесу для досягнення мети.

Останнім часом у зв’язку з особливостями, що відбуваються у суспільстві, і проблемами, що виникають в управлінні вищими навчальними закладами, є чимало досліджень, що відображають розмаїття поглядів на управління.

Визначення дефініції «управління» знайшло відображення у працях багатьох науковців, зокрема Л.М. Ващенка, О.С. Віханського, Н.П.  Волкової, Д.М. Гвішиані, Г. Десслера, Л.М. Карамушки, О.В. Карпова, В.І. Кнорринга, В.І. Маслова, А. Маслоу, В.С. Пикельної, В.М. Распопова, Л.В. Ричкової, Т.В. Рогової, Н.Ю. Шемигона, В.А. Якуніна [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7,8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17].

Основам управління соціальними системами присвячено праці В.Г. Афанасьєва, А.І. Берга, А.М. Омарова, Ф.І. Хміля, П.В. Худоминського, В.Г. Щекина [18, 19, 20, 21, 22, 23, 24].

Дефініція «управління» широко використовується в різних галузях науки, але зміст цього поняття визначається специфікою об’єкта, який досліджується.

Управління – це явище об’єктивного світу, що має багатоаспектний характер. На основі поділу навколишнього світу на три основні компоненти (неживу природу, живу природу і суспільство) виокремлюють такі види управління: технічне управління в неживій природі (у технічних системах) – управління науково-технічними процесами й фізичними тілами, системами машин тощо; біологічне управління в живих організмах (у біологічних системах) – управління процесами, які відбуваються у живій природі і пов’язані з життєдіяльністю організмів; соціальне управління в суспільстві (у соціальних системах) – управління як вплив на діяльність людей, об’єднаних у різні соціальні групи з їхніми різними соціальними інтересами [7, с.14].

У соціальній психології під управлінням розуміють діяльність, спрямовану на здійснення впливу людей з метою формування й збереження в них психічних станів і властивостей, необхідних для спільного вирішення певного завдання [8]. Водночас процес управління – це діяльність об’єднаних у певну структуру суб’єктів управління, яка спрямована на досягнення поставленої мети управління шляхом реалізації певних функцій та застосування відповідних методів та принципів управління [25, с. 64]. Отже, в кожному із наведених визначень поняття «управління» акцентується увага на тому, що управління характеризується цілеспрямованістю і властиве будь-якій організованій системі. Вищий навчальний заклад є соціальною, динамічною, педагогічною системою, що має мету, зміст, функції, структуру, методи і форми. З позиції системного підходу управління – це процес взаємодії керуючої і керівної підсистемами.

Управлінська діяльність – це завжди впорядкування, сукупність дій щодо перетворення об’єкта діяльності, щодо забезпечення його руху до поставленої мети [26, с. 4].

Визначаючи взаємозв’язок управління та управлінської діяльності, ми спираємося на те, що в теорії управління цей взаємозв’язок характеризується як сукупність конкретних функцій управління, що забезпечують управлінський вплив на розмаїття елементів й аспектів керованого об’єкта.

Під управлінням вищим навчальним закладом ми розуміємо цілеспрямований і організований процес, заснований на взаємодії всіх суб’єктів, що складається у нерозривному зв’язку прямого і зворотного впливу із середовищем і спрямований на забезпечення функціонування й розвитку освітнього закладу.

В організації управління вищим навчальним закладом методи займають особливе місце. Методи становлять сутність і основний зміст управлінської системи, рівня управління і його функцій [27, с. 90].

Методи управління – шляхи, способи здійснення функцій управління, які забезпечують досягнення встановлених цілей та результатів[28, с. 494].

П.Т. Фролов [27] підкреслює, що з усіх елементів системи управління його принципи і методи є найскладнішими. Відповідно, застосування кількості методів управління обумовлено суб’єктами управління різних рівнів організаційної структури керованої системи освітнього закладу, а ступінь оптимальності їх використання свідчить про управлінську культуру керівника. Будь-який метод має: знання про мету діяльності; знання про спосіб діяльності, необхідний для досягнення мети; знання про об’єкт діяльності, оскільки без об’єкта, ідеального або матеріального, діяльності не буває [27, с.29].

Під методом управління ми розуміємо способи дії суб’єкта управління на керований об’єкт, а також суб’єктно-суб’єктні взаємодії, що забезпечують єдність системи управління, постійно підвищують ефективність педагогічного процесу у вищому навчальному закладі.

Аналіз досліджень, присвячений проблемам управління дозволяє виокремити два підходи щодо класифікацій методів управління [29, с.34; 30, с.5]. Перший підхід ґрунтується на такому: за сферою, характером дії, формам і способам реалізації, мотивам запровадження, змістом. Найбільший інтерес для нас становлять методи за сферою дії, які можна поділити на загальні і локальні. Загальні методи застосовуються у всіх функціях управління, а локальні – застосовуються лише під час виконання окремих. Другий підхід заснований на класифікації управління: за об’єктом управління – універсальні методи, що застосовуються на всіх рівнях; за суб’єктом управління – методи адміністративного управління; за метою стратегічні, тактичні, оперативні методи управління; за механізмом впливу – методи соціально-політичного, психолого-педагогічного спрямування; за часом управлінських дій – перспективні, довгострокові, поточні; за стилем – авторитарні, демократичні, ліберальні.

На підставі аналізу наведених точок зору ми вважаємо провідними методи управління, згруповані за механізмом впливу: методи соціально-політичного, соціально-економічного, психолого-педагогічного спрямування, адже вони мобілізують внутрішній потенціал усіх учасників освітнього процесу.

Методи управління не можуть бути ефективними і неефективними поза конкретних умов, тому правильний вибір оптимального зіставлення різних методів і засобів управління є завданням керівників освітніх установ.

Література:

1.Ващенко Л.М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону / Л.М. Ващенко : моногр. — К. : Видавниче об’єднання «Тираж», 2005. — 380 с.

2. Виханский О. С. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс: учбеник / О. С. Виханский, А. И. Наумов. — М. : Гардарика, 1996. — 416 с.

3. Волкова Н.П. Педагогіка: [посіб. для студ. вищ. навч. закл.]
/ Н.П. Волкова. — К. : Видав. центр «Академія», 2002. — 576 с.

4. Гвишиани Д.М. Актуальные проблемы управления: учеб. пособ.; под общ. ред. проф. В.Г. Шорина. М. : Знание, 1972. — 283 с.

5. Гвишиани Д.М. Организация и управление / Д.М. Гвишиани. — М. : МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1998. — 332с.

6. Десслер Г. Управление персоналом / Г. Десслер. — М. : Бином, 1997. — 316с.

7. Карамушка Л.М. Психологія освітнього менеджменту: навч. посібник / Л.М. Карамушка. — К. : Либідь, 2004. — 424 с.

8. Карпов А.В. Психология менеджмента / А.В. Карпов. — М. : Гардарика, 1999. — 582 с.

9. Кнорринг В.И. Искусство управления: учебник / В.И. Кнорринг. — М. : Бек, 1997. — 288с.

10. Маслов В.І. Принципи менеджменту в установах освіти / В.І. Маслов, В.В. Шаркунов // Освіта і управління. — 1997. — № 1. — С.77—84.,

11. Маслоу А. Маслоу о менеджменте. Самоактуализация. Просвещенный менеджмент. Организационная теория / А. Маслоу [пер. с англ.]. — СПб. : Питер М И др., 2003. — 413 с.

12. Пікельна В.С. Управління школою / В.С. Пікельна, О.А. Удод. — К. : Альфа, 1998. — 260 с.

13. Распопов В.М. Основы менеджмента: учебн. пособие / В.М. Распопов, В.В. Распопов. — Магнитогорск : Магнитогоск: Магнитогорский гос. ун-т, 2000. — 227 с.

14. Ричкова Л.В. Управління навчально-пізнавальною діяльністю школярів у процесі вирішення ними дидактичних ситуацій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.пед.наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Л.В. Ричкова. — Х., 1996. — 23 с.

15. Рогова Т.В. Персоналізований підхід в управлінні педагогічним колективом школи / Т.В. Рогова. — Харків : Нове слово, 2006. — 300с.

16. Шемигон Н.Ю. Аксіологічне осмислення інноваційних процесів, що відбуваються у вищій школі / Н.Ю. Шемигон // Професійна підготовка та інноваційні процеси у навально-виховних закладах : Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. — Харків : Стиль-Іздат, 2004. — С.117—123.

17. Якунин В.А. Психология педагогической деятельности / В.А. Якунин, Е.И. Линов. — Л. : ЛГУ, 1990. — 240 с.

18. Афанасьев В.Г. Общество, системность, познание и управление / В.Г. Афансьев. — М., 1982. — 432 с.

19. Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом / В.Г. Афанасьев. — М., 1975.

20. Берг А. И. Управление, информация, интеллект / Аксель Иванович Берг. — М. : Мысль, 1976. — 279 с.

21. Омаров А.М. Социальное управление : некоторые вопросы теории и практики / А.М. Омаров. — М. : Мысль, 1980. — 269 с.

22. Хміль Ф.І. Становлення сучасного менеджменту в Україні : (проблеми теорії та практики) / Ф.І. Хміль Ф. : моногр. / — К., Львів, 1996. — 206 с.

23. Худоминский П.В. Теория социального управления – научная основа совершенствования управленческой деятельности рай(гор)оно / П.В. Худоминский // Управление народным образованием в районе (городе) / [под ред. М. И. Кондакова и др.]. — М. : Просвещение, 1981. — 365 с.

24. Щекин В.Г. Теория социального управления / В.Щекин : моногр. — К. : МАУП, 1996. — 408 с.

25. Попов Г.Х. Проблемы теории управления / Г.Х. Попов. — М. : Экономика, 1974.

26. Поташник М.М. Инновационные школы России: Становление и развитие : пособ. для рук. общеобраз. учреждений / М.М. Поташник. – М. : Новая шк., 1996. — 320 с.

27. Фролов Т.П. Системный подход в управлении педагогическим процессом в школе / Т.П. Фролов. — Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1984. — 216 с.

28. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол. ред. В.Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. — 1040 с.

29. Кондаков Э.В. Мониторинг эффективности системы управления / Э.В. Кондаков, Г.М. Тюлю // Руководство учебно-воспитательной работой в восьмилетней школе. — М., Тюмень, 1994. — С.34—36.

30. Сунцов Н.С. Планирование – центральное звено управленческой деятельности руководителя школы / Н.С. Сунцов // Вопросы внутришкольного управления. — М., 1977. — Вып. 2. — С.5—7.