Руда С.В.
Національний технічний університет України «КПІ»
Етапи навчання
професійно-орієнтованого монологічного мовлення
В методиці навчання іноземних мов виділяють три етапи формування вмінь
монологічного мовлення. В основу кожного з них покладена якість висловлювання студентів,
причому ця якість обов’язково веде до збільшення обсягу зразків мовлення, що
використовуються студентом.
Завдання першого етапу полягає в тому, щоб навчити студентів (майбутніх
інженерів) об’єднувати зразки мовлення рівня фрази в одну понадфразову єдність.
Наприклад, за темою “Програмне забезпечення” студенти можуть з’єднувати такі
зразки мовлення: This program is the best;
It works without “bugs”; It has an easy structure.
На другому етапі формування вмінь монологічного мовлення студенти (майбутні
інженери) вчаться самостійно будувати висловлювання понадфразового рівня.
Навчання монологічного мовлення на цьому етапі здійснюється за допомогою різних
опор: зображальних,
вербальних, комбінованих.
У навчанні монологічного мовлення широко використовується така ефективна
вербальна опора як структурно-логічна схема, яка забезпечує логічну
послідовність висловлювання і створює можливість для варіювання змісту в
залежності від реальних обставин. Наприклад, треба розказати про операційну систему,
користуючись схемою: Mac OS is… It has …It was invented… It
is
more…
.
Поряд з такими таблицями застосовуються ілюстративні невербальні опори. З
метою навчання усного мовлення можна використовувати звуковий зразок. Слід
пам’ятати, поступово опори обов’язково
усуваються. Наприклад, студент бере
участь у олімпіаді серед системних інженерів, треба підготуватися до виступу
перед комісією. Треба описати самостійно створену комп’ютерну програму: “Second Grade” is a software of the 21st
century. … was created … It has rather difficult
structure. But you can use it… OS Windows is good platform for this software. Don’t try to use… .
Головне завдання третього етапу формування вмінь монологічного мовлення –
навчити студентів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних
функціонально-смислових типів мовлення згідно тематики, яка передбачена
програмою даної групи. Третій етап характеризується розвитком умінь виражати
своє особисте ставлення до фактів чи подій. Одночасно повинно відбуватися збільшення
обсягу висловлювання. Треба заздалегідь
засвоїти ряд словосполучень і штампів, характерних для монологічного мовлення [1, c. 57].
Мовленнєвими формами виступають розповідь, пояснення, повідомлення, опис і
роздум. Методично
доцільним є навчання таких мовленнєвих текстів, адже монологічне мовлення за
своєю природою переважно тематичне.
Аналіз змісту текстів тематичного характеру свідчить, що вони побудовані на
інформації, яку можна поділити на дві категорії. Одна являє собою деяку
кількість узагальнень, що є глибинними смисловими віхами і складають змістову
серцевину композиції. Вони є початком розкриття сюжету. Але, крім того, у
тексті завжди є матеріал, що розкриває, пояснює та доповнює смислові віхи.
Такий вид інформації подається у тексті в ролі “похідного” матеріалу. Похідний
матеріал підкреслює своєрідність тексту, те, що відрізняє почуття, думки та
досвід однієї особи від досвіду іншої. На оволодіння похідним матеріалом
повинні бути спрямовані спеціальні вправи.
Автентичні тексти мають містити матеріал, який є цікавим для студентів і
задовольняє їх професійні інтереси, орієнтовані в основному на таку тематику: Інформаційні
технології на Заході; Системна інженерія та сьогодення; Інформаційна безпека у
Великобританії, США та інших країнах; Наукові досягнення; Новітні технології.
При розробці вправ для навчання монологічного мовлення на основі
прочитаного тексту, найбільш характерними вправами є:
-
респонсивні
відповіді на запитання та реактивні вправи, умовна бесіда;
-
репродуктивні вправи
(переказ, повідомлення інформації);
-
ситуативні вправи,
що включають навчально-мовленнєві та проблемні ситуації;
-
дискурсивні вправи
(коментування, навчальна дискусія);
-
ініціативні вправи
(прес-конференція, інтерв’ю);
-
композиційні вправи
(усні твори з опорою на даний матеріал).
Відповіді на запитання вважаються найбільш популярними вправами в методиці
навчання іноземної мови.
Переказ як свідома репродуктивна мовленнєва діяльність є безпосередньою
підготовкою до вільного вираження думок. Переказ, як вправа, може бути диференційованим в залежності від характеру
вихідного тексту, способу його пред’явлення, методичної установки та
організації роботи на занятті.
Висловлювання на основі проблемної ситуації. Сутність цієї вправи полягає в
усвідомленні та вирішенні студентами певної екстралінгвістичної задачі, що
супроводжується “видачею” прогнозуючого мовленнєвого продукту. Від мовленнєвої
ситуації проблемна відрізняється “деперсоніфікацією” обставин, екстеріоризацією
мовленнєвого стимулу, різнохарактерністю послідовних операцій. Експозиція являє
собою вербальний опис певного збігу реальних обставин, що імпліцитно містять у
собі деяке протиріччя або проблему.
Коментування. Сутність цього виду вправ полягає в тому, що мовець після
одержання певної інформації пояснює своє до неї ставлення і висловлює у зв’язку
з цим своє судження порівняльного, узагальнюючого або оцінювального характеру.
Об’єктами коментування можуть бути запрошення, театральна програма, оголошення,
газетні або журнальні статті, міжнародні події, гумористичні малюнки.
Усна розповідь – це основна форма композиційних вправ. Вона являє собою
монологічне висловлювання у формі виступу як підготовленого так і
непідготовленого характеру. Розрізняють такі види розповіді: 1) за готовим сюжетом;
2) за запропонованою ситуацією; 3) за запропонованою темою; 4) за прислівним,
крилатим висловом; 5) за власною темою студента, обраною у зв’язку з прочитаним.
З
лінгвістичного погляду монологічне мовлення характеризується відносною повнотою висловлювання,
розгорнутістю та різноструктурністю фраз. Крім того,
монологічному мовленню властивий досить складний синтаксис, обмежене
використання речень-еліпсів, мовленнєвих кліше, штампів [2, c. 16].
Робота над текстом як з інформаційною, так і з мовною основою для розвитку
вмінь монологічного мовлення передбачає чотири етапи, кожен з яких включає
певний комплекс вправ та завдань, спрямованих на послідовне вилучення
інформації з прочитаного тексту та її використання для розвитку навичок і вмінь
усного монологічного мовлення.
Перший етап (передтекстовий) реалізується перед читанням тексту, вправи на
цьому етапі спрямовані на прогнозування змістової і смислової інформації
тексту, а також на зняття можливих труднощів фонетичного, лексичного і
граматичного характеру.
Другий етап (текстовий) – це читання усього тексту мовчки.
Третій етап – виконання вправ для контролю розуміння змісту прочитаного
тексту, а також вправ, спрямованих на засвоєння мовних засобів.
Четвертий етап – етап виконання мовленнєвих вправ, метою яких є розвиток
умінь студентів робити усні монологічні повідомлення на основі смислової
інформації тексту.
Література:
1. Скалкин В.Л. Коммуникативные упражнения на английском
языке. – М.: Просвещение, 1983. – 127 с
2. Скалкин В.Л. Основы обучения устной иноязычной речи. – К.: Ленвит, 2004. – С.16.