Тумак Юрій Іванович

Чернівецький національний університет ім Ю. Федьковича

Аспекти діяльності загальнокорисних товариств Буковини ІІ половини ХІХ – початку ХХ ст.

Постановка проблеми. В умовах державотворення в Україні докорінно переглядаються концептуальні та методологічні засади розвитку теорії й практики фізичного виховання сучасних школярів.

Загальноосвітня школа поступово відходить від ізоляції фізкультури як навчальної дисципліни, унеможливлюючи її підміну в загальному комплексі з іншими предметними уроками. Відповідно до цього актуальним стає вивчення досвіду проведення занять з фізкультури в різні історичні періоди розвитку загальноосвітньої школи в Україні. Відтак узагальнення вітчизняного й зарубіжного досвіду з порушеної проблеми допоможе краще проаналізувати ті зміни, які відбувалися в навчально-виховному процесі шкіл різних етнічних територій, виявити їхні причини та спроектувати перспективні напрями забезпечення ефективного розвитку на майбутнє.

Окремі аспекти розвитку системи фізичного виховання школярів у Буковинському регіоні досліджуваного періоду, а саме фізичну культуру в контексті розвитку освіти вивчали І. Кобилянська, Д. Пенішкевич, І. Петрюк, І. Руснак та ін.; в контексті власних тем дисертаційних робіт особливості системи фізичної культури краю, в тому числі діяльність фізкультурно-спортивних товариств розглядали Н. Гнесь, О. Цибанюк, В. Мужичок; дидактичні аспекти означеної проблеми вивчали Т. Завгородня, В. Шулякевич, С. Вдович, І. Ковальчук та ін.

Водночас проблеми, які супроводжували фізичне виховання школярів як основний напрям діяльності громадських товариств у II половині XIX – першій третині XX століття потребують подальшого ґрунтовного вивчення з огляду на низку актуальних причин. Аналіз сутності означених аспектів уможливить по-новому оцінити й спроектувати вплив надбань теоретиків і практиків фізичної культури і спорту на ефективне формування навичок здорового способу життя в сучасних учнів класів загальноосвітньої школи як у міській, так і в сільській місцевості.

Історики та дослідники краю О. Добжанський, Н. Гнесь, С. Осачук, О. Цибанюк зауважували, що до 1867 року заснування та діяльність товариств регулювалися на основі указу від 13 жовтня 1813 року. На основі цього закону на Буковині протягом десяти років (1816-1825) було утворено лише два товариства – благодійне „Товариство допомоги бідним членам громади Кімполунг” та фізкультурно-спортивне „Стрілецьке товариство в Чернівцях”.

Повернення до конституційної монархії і отримання Буковиною статусу коронного краю не могли не позначитись на культурному розвиткові всіх етнічних груп краю, на їхній національній свідомості. Зростання суспільної, національної та політичної активності громадських кіл, виникнення пов’язаних з цим товариств вимагали нової реформованої правової бази.

З кінця 1867 ставлення держави до товариських рухів базувалось на засадах забезпечення свободи кожному громадянинові, права створювати товариства та вільної участі в їх діяльності. 15 листопада 1867 року вступив в дію закон про „Товариське право”, положеннями якого регламентувалась діяльність всіх громадських організацій Австро-Угорської імперії.

Термін „товариство” даним законом трактувався як добровільне об’єднання декількох осіб, які керуються встановленим внутрішнім порядком для досягнення визначеної мети [5, S. 712].

Закон про „Товариське право” виділив два типи товариств – загальні та політичні. До загальних належали всі товариства, крім організацій фінансового спрямування, профспілок та релігійних духовних орденів. Серед різноманітних загальних товариств і об'єднань, які з'явились на Буковині виокремимо три основні групи: благодійницькі, загальнокорисні товариства та об'єднання для розваг.

Значна віддаленість буковинського регіону від адміністративних та культурних центрів Австро-Угорської монархії сприяла заснуванню таких громадських об’єднань, які б відповідали соціокультурним запитам всіх верств населення. До товариств, які об'єднала назва „загальнокорисні” належала значна група професійних, літературно-наукових та мистецьких спілок. Здебільшого метою їх діяльності було національно-культурологічне та фахове спрямування. Серед товариств такого типу виділяються „Товариство краєвої культури в герцогстві Буковина” (1851), „Товариство сприяння науковій освіти у Чернівцях” (1869), „Товариш народу” (1883), загальною метою діяльності яких було підтримка всіх наукових і культурних ініціатив в краї, створення наукових секцій, краєзнавчих музеїв та бібліотек, вивчення багатонаціональної буковинської культури, покращення матеріального становища населення, і сільського зокрема [1; 2, S. 25; 4, S. 3].

Найчисельнішою групою в товариському русі Буковини другої половини ХІХ ст. були міжнаціональні професійні товариства самодопомоги, які об'єднували представників однієї професії і мали на меті соціальний і фаховий захист своїх учасників. Такі організації забезпечували першочергові соціальні потреби міського населення і були представлені: „Товариством лікарів у Чернівцях” (1869), „Товариством добровільних пожежників у Чернівцях” (1869), „Повітове сільськогосподарське товариство у Радівцях” (1870), „Перше буковинське товариство листонош та службовців” (1870), „Буковинське крайове товариство вчителів” (1870), археологічне та педагогічне „Поступ”.

Третя група об'єднань – це товариства, які своєю основною ціллю вбачали світське спілкування та відпочинок. Це „Казино-товариства”, які без національного та станового поділу об'єднанували представників чоловічої статі.

Перший номер газети „Bukowina” визначав значну потребу в таких закладах, і отже дотичні товариства виникали в Чернівцях у 1860 та 1877 рр.; Сучаві і Радівцях 1861-1862 рр. Ще в 7 містах регіону протягом 1868-1881 було відкрито з десяток відпочинкових спілок.

Крім них, суспільна еліта краю знаходила розваги в стрілецьких об'єднаннях які діяли на теренах краю: крім столиці герцогства (79 постійних членів у 1879), У Кимпилунзі (з 1868), Радівцях (з 1871), Дорнаватрі (з 1883), Сучаві (1886) [3, S. 406-410].

Отже, для першої половин ХІХ століття характерна діяльність інтернаціональних громадських товариств різноманітного спрямування: благодійного, фахового, мистецького, розважального тощо

Друга половина ХІХ ст. в краї визначається систематичними спробами гуртування за національною ознакою. Можливості для заснування культурологічних та просвітницьких товариств з національним забарвленням були широко використані румунською громадою. 1 травня 1862 в Чернівцях було засноване перше „Товариство румунської літератури і культури на Буковині” із 183 членами, згодом чисельність зросла до 221 особи [5, С. 47].

Заснування товариства сприяння українській літературі „Руська Бесіда” в 1869 році стало „відповіддю” української громади на появу румунської спілки. Статут спілки своєю метою вбачав ширення просвіти і добробуту українського народу на Буковині. Членом першого українського товариства згідно з положенням статуту міг бути кожний грамотний „русин”.

Необхідно зазначити, що німецька громада знаходилась у значно привелійованому становищі: держава захищала і підтримувала німецьку мову та конфесії, до яких належали німці. Такий стан гальмував об’єднання німців в національні товариства, навіть збільшував дистанцію між окремими групами німців.

1. Allgemeines Verwaltungs Archiv / Wien. – Unterricht. – Faszikel 15. – ZL. 188821.

Faszikel 15. – ZL. 33448.

2. Casino-Vereine Bukowina Landes- und Amts-Zeitung. – 1862. – 31 Juli.

3. Gezetz vom 15. November 1867 uber das Vereinsrecht // Reichs- Gezetz-Blatt fur das Kaiserthum Osterreich. – Jahrgang 1867. – Wien, 1867. – S. 377-381;

4. Österreichishes Staatswörterbuch. Handbuch des gesamten österreichishen öffentlichen Rechtes. – Wien, 1909. – Bd.4. – Aufl. – S. 712.

5. Міхаєса О. Перше румунське національне товариство на Буковині / Міхаєса О. // Буковинський історико-етнографічний вісник. – Вип.1. – Чернівці, 1996. – С. 47.