Хавруняк Ігор

Чернівецький національний університет ім Ю. Федьковича

Мотиваційні компоненти формування особистості студентів ВНЗ крізь призму фізичної культури

Актуальність обраної теми. Наш час вимагає відродження духовності українського народу, яке неможливе без здоров'я підростаючого покоління та нового підходу до фізичного виховання молоді, оскільки воно є складовою частиною фізичної культури, а відтак – загальної культури нації.

Зростання та поширення гіподинамії, різке погіршення екології, збільшення стресів викликають захворювання, серед яких найбільший відсоток займають хвороби серцево-судинної, нервової, дихальної та імунної систем, а також онкологічні ускладнення та порушення функції опорно-рухового апарату. Все це призводить до зниження активної життєдіяльності людини, скорочення тривалості її життя та викликає занепокоєння і турботу за майбутнє нації.

Фізичний розвиток людини – це процес, який піддається соціальному керуванню. Зокрема, за допомогою спеціально організованих заходів з використанням фізичних вправ, режиму праці й відпочинку, раціонального харчування та інших чинників, можна в широкому діапазоні змінювати показники здоровя людини, спрямовано вдосконалювати регуляторні функції нервової системи, збільшувати функціональні можливості всіх систем та органів, підвищуванти адаптаційні можливості організму до несприятливих умов навколишнього середовища.

Вітчизняною та світовою наукою набутий великий досвід, який підтверджує необхідність систематичних занять фізичними вправами для поліпшення здоров'я, підвищення специфічної та неспецифічної його стійкості і працездатності. При цьому здоров'я слід розглядати як широке соціально-біологічне поняття, яке включає в себе не тільки нормальну структуру і функцію різних органів та систем, а й рівень розвитку функціональних резервів, діапазон компенсаторно-пристосувальних реакцій, що й визначає успішну адаптацію організму до різних умов навколишнього середовища.

Вельми істотним є і той факт, що напружена розумова діяльність проводиться в умовах вираженої гіпокінезії, яка негативно впливає на динаміку розумової втоми працівників. Негативний вплив гіпокінезії на організм студентів дуже великий. У студентів руховий дефіцит приводить до того, що відмічається помітне зниження уваги, координації, точності та швидкості рухів, погіршення зору.

Навчальний процес - тяжка і напружена праця, яка виконується в умовах дефіциту часу на фоні різкого зниження рухової активності. Певною мірою підвищення розумової працездатності й охорони здоров'я молоді є збільшення їх рухової активності шляхом виконання фізичних вправ під час занять фізичною культурою і спортом.

Фізична освіта у вищих навчальних закладах дає студентам знання про вплив фізичних вправ на організм людини, розвиває фізичні якості (здібності), рухові навички, забезпечує фізичну підготовку молоді до життя, суспільно-громадської діяльності.

Головною метою фізичного виховання є формування фізичної культури студента як системної, так і інтегративної якості - невід'ємного компонента загальної культури майбутнього спеціаліста, здатного реалізувати її у навчальній, соціально-професійній діяльності та сім'ї. Тому її можна конкретизується під час роботи зі студентами в наступних завданнях:

1.Зміцнення здоров'я, сприяння гармонійного фізичного розвитку, підтримування високої працездатності протягом всього періоду навчання.

2.Сприяння різностороннього розвитку організму, підвищення рівня загальної фізичної підготовленості, розвитку професійно важливих фізичних якостей, психомоторних здібностей майбутніх спеціалістів.

3.Оволодіння системно впорядкованим комплексом знань, які охоплюють філософську, соціальну, природничо-наукову і психолого-педагогічну тематику, що тісно пов'язані з теоретичними, методичними і організаційними основами фізичної культури.

4.Формування потреби студентів у фізичному самовдосконаленні та підтримки високого рівня здоров'я із свідомим використанням всіх організаційно-методичних форм занять фізкультурно-спортивної діяльності.

5.Формування навичків самостійної організації дозвілля з використанням засобів фізичної культури і спорту.

6.Оволодіння основами сімейного фізичного виховання, побутової фізичної культури.

Таким чином, фізична освіта як вид освіти - спеціально організований педагогічний процес, спрямований на всесторонній фізичний розвиток студентської молоді, їх специфіку підготовки до виконання соціальних обов'язків у суспільстві.

Слід зауважити і на чиннику, що підкреслює необхідність фізичної розрядки в процесі розумової праці. Це значна кількість інформації, що отримується у ВНЗ. Збільшене розумове навантаження прискорює стомлюваність, вимагаючи відповідного зростання фізичної активності. Дану роль виконує викладач фізкультури, основною метою якого є виховання здорових, соціально і психологічно активних студентів.

Аналіз останніх наукових досліджень. За останні роки обсяг навчального навантаження студентів університетів настільки зріс, що загрожує молоді малорухомістю, обмеженням м'язових зусиль, які виступають причиною захворювань різних систем організму Дослідженнями даної проблеми займалися Г.Л. Апанасенко, А.Д. Дубогай, А.Г. Сухарєв, О.С. Куц, Т.Ю. Круиевич та ін. За період навчання в університеті кількість хворих студентів зростає у 2-3 рази, а кількість студентів, які мають порушення постави, досягає 80-90% від загальної кількості студентів саме дану проблему досліджував у своїх наукових працях Г.Л. Апанасенко. Дослідження С.Ю. Балбенко, С.В. Затока, Т.Ю. Круцевич, В.В.Петровського свідчать, що потреби, мотиви та інтереси в галузі фізичного виховання мають свої вікові особливості і пов'язані з психологічним розвитком, соціальним формуванням особистості, темпераментом, соціально-економічними умовами життя конкретної сім'ї. Протидією цим негативним наслідкам обмеження рухового режиму молоді є фізична культура і спорт, які є важливими чинниками збереження і зміцнення здоров'я, всебічного розвитку, покращення працездатності та зниження втомлюваності, підвищення опору організму різним захворюванням за період навчання у навчальних закладах і довели наступні науковці С.М.Дмитренко, О.В.Андрєєва, В.В.Вєсеяова, В.С.Добринський, О.С. Куц, та ін.

Метою нашого дослідження є аналіз впливу фізичної культури на формування особистості студентів; використання отриманого завдяки заняттям з фізичної культури досвіду та знань у вирішенні проблем не лише під час навчального процесу, а й у повсякденному житті.

Покращення фізичного стану студентів, а отже і їхнього здоров'я, можливе лише при систематичних цілеспрямованих заняттях фізичними вправами, які мають тренуючий режим і носять розвивальний характер. Такими формами у навчальному закладі є уроки фізкультури, секційні заняття і самостійні домашні завдання. За даними опитування студентів домашні завдання з фізкультури виконують близько 7%. Результати досліджень показали, що виконання домашніх завдань може стати дієвою формою, яка сприятиме розвитку фізичної підготовленості тільки за умов зацікавленості студентів.

Виявлені вікові закономірності формування мотивів та інтересів студентів у галузі фізичної культури і спорту, зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на мотивацію до занять фізичними вправами для удосконалення свого організму, дозволили розробити рекомендації для викладачів фізичної культури щодо організації і методики проведення фізкультурно-масової роботи з фізичного виховання у навчальному закладі, щодо корекції програми з фізичної культури і диференційованого підходу до студентів з типологічними особливостями вищої нервової діяльності.

Пріоритетними мотивами заняття фізичною культурою і спортом студентів є зміцнення здоров'я, удосконалення форми тіла, досягнення високого спортивного результату, спілкування з друзями й активний відпочинок.

Порівняльний аналіз спортивних інтересів студентів; які проживають у різних регіонах України, дозволяє виділити види спорту, що користуються найбільшою популярністю. У хлопців -. футбол, баскетбол, плавання, бодібілдінг, види єдиноборств, туризм, спортивне орієнтування, легка атлетика, волейбол. У дівчат найбільш популярними є аеробіка, плавання, баскетбол, шейпінг, фітнес, волейбол, туризм, спортивне орієнтування.

Нажаль виявлено низьку мотивацію студентів до систематичних занять фізичною культурою і спортом (60-70% не займаються ФК і С). Однак молодь вказує на факт таких занять у своїх анкетах, це ж і підтверджують їхні батьки. Дослідження показали невідповідність між відповідями студентів про заняття ФК і С і фактичним станом. Звідси випливає омана більшої частини батьків про зайнятість своїх студентів. Більшість батьків не могла відповісти на запитання про кількість занять ФК і С на тиждень за розкладом у їхніх дітей.

Вищий навчальний заклад в особі викладача фізкультури перестала бути діючим фактором, який впливав би на виховання мотивації до систематичних занять ФК і С у позаурочний час. Причини цього залежать не тільки від особистості викладача фізкультури, але і від постановки процесу фізичного виховання у визначений час. Один з напрямків сучасної „Концепції фізичного виховання" направлений на те, щоб домогтися більш високих результатів фізичної підготовленості на основі реалізації принципово нових підходів, засобів, технологій, де головним є не процедура натаскування на руховий результат, а складна і кропітка робота з формування щиро зацікавленого відношення до процесу самовдосконалення, створення умов для оволодіння способами удосконалювання своєї особистості. Завдання полягає в тому, щоб зробити активну рухову діяльність більш осмисленою, цілеспрямованою, найбільшою мірою відповідною індивідуальним особливостям кожного, хто займається. Необхідно акцентувати увагу на елементах, які покликані сприяти ефективному формуванню у студентів грамотного відношення до себе, свого тіла, сприяти формуванню потребно-мотиваційної сфери, усвідомленню необхідності зміцнення здоров'я, ведення здорового способу життя, фізичного удосконалення.

Активність людини здебільшого визначається метою її діяльності. Специфіка людської мотивованої діяльності полягає в тому, що вона завжди цілеспрямована. Мотиваційна сфера студентів, їхнє відношення до різних видів діяльності і прояв загальної активності в заняттях в основному визначається як їхніми потребами, так і відповідними цілями.

Мотиви навчання часто розглядаються останнім часом у плані тих факторів, які випливають із приналежності студентів до певного колективу, в якому він здійснює свою діяльність. У багатьох дослідженнях підкреслюються такі фактори мотивації. як усвідомлення приналежності до колективу і пов'язане з цим прагнення домогтися успіху і т.д. Урок фізичної культури є колективною дією, яка спрямована на фізичне вдосконалення студентів, і для багатьох є майже єдиною формою занять фізичними вправами двічі на тиждень.

Проте, саме студенти більш свідомо ставиться до уроків фізкультури і можуть досить виразно вказати на їхні недоліки. Незадоволення організацією процесу фізичного виховання у навчальному закладі призводить як до нерегулярного відвідування уроків фізкультури, так і до зниження мотивації до спортивних занять у позаурочний час.

Тому, для підвищення ефективності процесу фізичного виховання викладачам фізичної культури ми хотіли б, звичайно враховуючи зауваження студентів, порекомендувати наступне

- реалізовувати в повній мірі диференційований підхід на уроках ФК, тому що в іншому випадку це призведе до неадекватності фізичних навантажень на заняттях (25%);

- враховувати інтереси студентів особливо при виборі фізичних вправ, які включені у програму ФК у навчальному закладі, відвести більше годин варіативного компоненту й адаптувати до інтересів студентів конкретного навчального закладу;

- по можливості при проведенні занять, особливо в підготовчій частині, використовувати музичний супровід, що робить заняття фізичними вправами більш емоційними і привабливими як для дівчат, так і для хлопців;

- використовувати змагальний метод на уроці ФК, а особливо він є ефективним на І–ІV курсах, тому що бажання змагатися знижується, особливо в дівчат. У зв'язку з цим необхідно розробити ряд стимулів, які сприяли б підвищенню мотивації досягнення результату і проведення змагань під девізом «Перемагай себе».

Висновки. Отже, ми сміливо можемо наполягати, що:

- більшість студентів позитивно ставиться до фізичного виховання і розуміють значимість теоретичних знань для подальшого їхнього використання у власному повсякденному житті;

- уроки ФК обов'язково повинні включати теоретичну частину, яка вміщувала б матеріал про дозування фізичних навантажень, критерії ефективності занять фізичними вправами, структуру і зміст індивідуальних програм;

- спробувати підвищити інтенсивність мотивації до самовдосконалення, а це вимагає розробки комплексу стимулів як період навчання так і в повсякденному житті.

Список використаної літератури

1. Антікова В.А., Єфімов А.О. Виховання у студентів інтересу до занять з фізичної культури // Роль ФК у здоровому способі життя: Матер. І наук.-практ. конф. - Львів. 1992. - С. 171-172.

2. Апанасенко Г.Л. Проблемы управления здоровьем человека // Наука в олимп. спорте. Спец, вьіпуск, 1999. - С.56-60.

3. Асмолов А.Г. Психология личности. - М.: Издательство МГУ, 1990.-368с.

4. Балбенко С.Ю. Виховання в учнів інтересу до занять фізичною культурою // Фізичне виховання дітей і молоді. - К.: Здоров'я, 1982.-Вип. 9.-С. 7-9.

5. Бондаревский Е.Я. Состояние и совершенствование физического воспитания детей и учащейся молодежи // Практич. конфер. «ФК и здоровый образ жизни». - Севастополь, 1990. -С.74.

6. Ведмеденко Б.Ф. Виховання в учнів звички займатися фізкультурою та спортом // Педагогіка і психологія. - 1995. -№1.-С.109-113.

7. Виноградов П.А. Физическая культура й спорт на телеэкране // Теория й практика физической культуры. - 1996. - № 1.-С.43-46.

8. Дорошенко Є.Ю., Клопов Р.В., Гусак О.Ю. Про формування здорового способу життя молодших студентів екологічно неблагополучних регіонів // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Формування, збереження і зміцнення здоров я підростаючого покоління як обов’язковий компонент системи національної освіти”. - К.: ІЗМН, 1997. -С. 270-273.

9. Загородній В.В. Інформаційне забезпечення з питань збереження і зміцнення здоров'я. - Київ: Наука, 1998. - 174с.

10. Козленко М.П. Виховання у студентів інтересу до фізкультури і спорту .-К.: Знання, 1982. - 48с.