Педагогічні науки / Соціальна педагогіка

Куйбіда А.С.

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинськго, Україна

РОБОТА З КАЗКОЮ ЯК МЕТОД КОРЕКЦІЇ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ

На сучасному розвитку освіти гострої стає проблема збільшення кількості дітей із відхиленнями поведінці і проблема попередження й подолання шкільної дезадаптації, що дається взнаки в низькою успішністю, в відхиленнях від норм поведінки, в труднощі відносин із оточуючими.

Центральне місце у корекційній освіті школярів займає оптимізація діяльності дітей. У цьому найважливіше формування довільної поведінки, оскільки саме довільність дозволяє дитині більш-менш адекватно оцінювати майбутній вчинок з погляду її результатів і окремих наслідків.

Як розвинути у дитини чуйність, як зробити її добрішою? Ми самі є прикладом, моральний аспект життя дорослих і вся навколишня дійсність. вчать цьому. То як зробити цей процес цілеспрямованим? Нехай це лежить на плечах художньої літератури. Чому літератури, і особливо казки? А тому, що мистецтво література – багатюще джерело і стимул почуттів та переживань. Казка для дитини - це буде непросто вигадка, фантазія, то окрема реальність світу почуттів. Казка висуває для дитини рамки звичайного життя. Лише у казковий формі діти зіштовхуються з цими найскладнішими явищами і почуттями, як і смерть, любов, і ненависть, гнів жаль, зрада і підступність.

Однак у практичній літературі з педагогічних наук недостатньо описаний досвід профілактики та корекції відхилень поведінки дітей нетрадиційними методами. Саме тому метою нашого дослідження є вивчення казкотерапії, як методу корекції поведінки дитини.

Одним з ефективних засобів формування морального здоров'я та поведінки є казка, оскільки вона відповідає потребам та інтересам дітей, сприяє вияву їхньої емоційності, уяви, творчості. Казкові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини, сприяють розвитку добрих почуттів. У казці розкривається духовний світ дитини, ідеальний рівень її морального розвитку, здійснюється вплив на підсвідомість дитини.

В.О. Сухомлинський так писав про казку: „Я тисячу разів переконувався, що, наповнюючи світ фантастичними образами, створюючи ці образи, діти відкривають не лише красу, але й істину. Без казки, без гри уяви дитина не може жити, без казки оточуючий світ перетворюється для неї в красиву, але все ж намальовану на полотні картину; казка змушує цю картину ожити. Казка – це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки. [4].

Казкотерапія, або казкокорекція – це термін психології і педагогіки, що позначає процес виникнення зв’язку між казковими подіями і поведінкою в реальній дійсності. Це процес переносу казкових сутностей в реальність. На думку відомого казкотерапевта Т.Д. Зінкевич-Євстігнєєвої це лікування казками, відкриття тих, знань, які живуть в душі і являються в певний момент часу терапевтичними. Казкотерапія для дитини – це процес удосконалення внутрішньої природи і світу навколо.

Казкотерапевтична практика будується на використанні п’яти видів казок (за Т.Д. Зінкевич-Євстігнєєвою): 1 художні казки; 2 дидактичні казки; 3 психотерапевтичні казки; 4 психокорекційні казки; 5 медитативні казки [5].

Художні казки. До художніх казок відносять ті, що створені мудрістю народу, а також авторські казки. В них є дидактичний, психокорекційний, психотерапевтичний, і навіть медитативний аспекти. Проте вони використовуються педагогами і батьками щоденно в більшій чи меншій мірі. Важко здійснити професійний підбір такої казки, аби сформувати у дитини певний вид знань чи моральну якість. Художні казки можна і необхідно читати і розказувати дітям, але з метою поглиблення у терапевтичну дію казкотерапії варто зосередитися на інших видах казок.

Дидактичні казки створюються педагогами для подачі навчального матеріалу. При цьому абстрактні символи (цифри, букви, звуки, поняття та уявлення) „оживають”, складається казковий образ світу, в якому вони живуть. Дидактичні казки можуть розкривати сутність і важливість певних знань. У формі дидактичних казок представляються навчальні завдання [6]. Завдяки цим казкам діти відчувають зацікавлення і піднесення настрою під час занять. Нерідко такі казки супроводжуються ігровими діями. В ході таких казок добре засвоюються слова ввічливості, правила поведінки.

Психокорекційні казки створюються для м’якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією слід розуміти „заміщення” неефективного стилю поведінки на більш продуктивний, а також пояснення дитині сутності того, що відбувається з нею. Терапевти використовують ці казки більшою мірою для дітей-підлітків. Існує головне правило використання таких казок – необхідно знати внутрішню причину неадекватної поведінки дитини.

Для створення такої казки слід познайомитися з її алгоритмом (за Т.Д. Зінкевич-Євстігнєєвою): 1 Підбір героя близького для дитини за статтю, віком, характером. 2 Опис життя героя у казковому світі, так щоб дитина знайшла подібність зі своїм оточенням. 3 Створення проблемної ситуації, схожої на реальну ситуацію дитини і приписування герою переживань дитини. 4 Пошук героєм виходу, поява казкових створінь, мудрого наставника, показ ситуації з іншого боку: „Побачене у правильному світлі, все стає благом”. 5 Герой розуміє свою неправоту і стає на шлях змін [5].

Психотерапевтичні казки створюються в процесі пошуку сутності подій, що відбуваються і проблемних ситуацій. Психологи нерідко об’єднують психотерапевтичні казки із психокорекційними, проте вони мають деякі суттєві розбіжності. В процесі створення такої казки важливий образ головного героя. Він може створюватись за асоціаціями (зовнішні характерні риси), чи бути так званим ідеальним „Я”, який змінить стиль поведінки дитини на кращий. Однак героями психотерапевтичної казки можуть бути і спонтанно обрані персонажі. Головне, щоб вони були близькими для душі дитини, так би мовити, викликати симпатію. Така казка може стати дитячою притчею, що розповідає про ситуацію, яка символічно відображає хвилювання і події життя дитини.

На думку Т.Д. Зінкевич-Євстігнєєвої психотерапевтичні казки можуть бути адресовані дітям, якщо необхідно обговорити проблему життя і смерті, у випадку емоційної травми, розлучення батьків тощо. Тобто, в тих випадках, коли необхідно пояснити дитині сутність того, що відбувається і допомогти їй змінити ставлення до цього.

На думку Д. Соколова психотерапевтичною казкою буде і та, що розповідають колективу дітей. В таких казках, герой перебуває у фантазійній ситуації, проте цю ситуацію діти пропускають через себе як крізь призму, вони прослідковують тонкі аспекти ситуації, роблять певні висновки. В залежності від обставин, настрою дітей і педагога таку казку можна обговорити з дітьми або дати їм можливість самостійно обдумати її.

Медитативні казки створюються для накопичення позитивного образного досвіду, зняття психоемоційної напруги, для створення кращих моделей взаємовідносин, розвитку особистісного ресурсу. Медитація – це повне занурення у певний процес. За умов гуманізації освіти і з точки зору збереження дитячого здоров'я не доцільно проводити медитацію в чистому вигляді з дітьми-дошкільнятами, адже їхня психіка надзвичайно нестійка. Для дитини медитація – це захоплення тим, що вона чує, бачить, займається в даний момент. Отож, найголовніше створити у дітей настрій для того, щоб захоплено переживати казку.

На думку казкотерапевтів, головне призначення медитативних казок – повідомлення несвідомому позитивних „ідеальних” моделей стосунків з оточуючим світом та іншими людьми. Тому особливістю, що вирізняє медитативні казки з усіх інших, є відсутність конфліктів і негативних персонажів. Медитативна казка допомагає дитині розслабити не тільки тіло, а й розум (відсторонення від операційних дій). Це звичайна зміна виду діяльності, проте з лікувальним чи терапевтичним ефектом.

За визначенням С. Ройз казкотерапія діє у трьох ключових напрямках: діагностуючому (для визначення характерних особливостей стану і настрою дитини), впливаючому (корекція і терапія) і розвивальному (засвоєння нових знань, формування уявлень). Фактично будь-який вид казки може відповідно у кожному напрямку або у всіх одразу [1, 2].

Чи не найбільш раціональним є використання казкотерапії для формування морального здоров'я дитини, адже казка може впливати на моральну свідомість (уявлення про моральні норми), на формування навичок моральної поведінки (вчинки персонажів), на моральні почуття (стійкі переживання і вольові реакції). Завдяки казці у дитини старшого дошкільного віку розвивається не тільки логіка моральних суджень, а й моральні почуття. [3].

Таким чином, виходячи із великого виховного потенціалу казки, її впливу на емоційний і чуттєвий світ дитини, можна зазначити, що казка є засобом формування моральних почуттів, уявлень, моральної свідомості та мотивів поведінки. Безумовно, казка здатна ефективно реалізувати великий спектр завдань з формування морального здоров'я дошкільників, будучи водночас особистісно-орієнтованим методом виховання і взаємодії дорослого і дитини.

Література:

1. Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л., Машовець М. А. Здоров’я дитини - від родини. – Київ, 2006. – 280 с.

2. Кулагина Н. Сказкотерапия // Калининградская правда, №139 2004, с. 16-22.

3. Майерс Д. Социальня психология: Пер. с англ. – СПб.: Питер, 1996. – 374 с.

4. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори. – К. 1980. – 264 с.

5. Т.Д. Зинкевич-Евстигнеева. Практикум по сказкотерапии. СПб.: Речь, 2006. – 198 с.

6. Т.Д. Зинкевич-Евстигнеева. Формы и методы работы со сказками. СПб.: Речь, 2005. – 220 с.