Психологія і соціологія/8. Педагогічна психологія

Ас. Горбащенко Т.М.

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Україна

Рівні прояву спрямованості міжособистісних стосунків студентів з обмеженими можливостями здоров’я

Проблема комунікативної взаємодії у студентському колективі є доволі важливою для сучасної психології. Варіативність існуючих поглядів на процес взаємин у системі “студент-студент”, у груповій та спільній діяльності студентів створює сприятливе середовище для розгортання широкого наукового аналізу зазначеного феномену.

Дослідження проблеми основ виховання та формування міжособистісних взаємин у групах, колективах представлене в наукових дослідженнях Є.І. Головахи, Т.В. Дмитрової, О.І. Купрєєвої, В.О. Лабунської [1;2;3;4].

На думку С.Д. Максименка, вивчаючи особистість та фактори, що впливають на її формування, треба одночасно вивчати і взаємовідносини з членами колективу, в якому вона розвивається [5].

Метою статті є висвітлення результатів дослідження вміння встановити міжособистісний контакт студентів з обмеженими можливостями здоров’я та студентів норми.

Аналіз проблеми дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалась на базі Університету “Україна”. Об’єктом дослідження стали 210 студентів, віком від 17 до 22 років, чоловічої та жіночої статі, з них: 70 осіб (перша група) – студенти норми, 70 осіб (друга група) – студенти з діагнозом ДЦП, 70 осіб (третя група) – студенти з обмеженими можливостями здоров’я різних нозологій захворювань (ендокринної системи, системи кровообігу, внутрішніх органів, травм та їх наслідків) денної форми навчання Університету “Україна”.

Для дослідження взаємовідносин у малих групах ми використовували методику “Інтерперсональна діагностика” Т. Лірі у модифікації Л.М. Собчик [6]. Завдання полягало у констатації динаміки варіантів міжособистісної взаємодії студентів через самооцінювання властивих їм характеристик.

За результатами дослідження в кожній експериментальній групі було виділено по 3 групи студентів: з високим, середнім і низьким рівнями відповідно до стилю поведінки. Рівневий розподіл за стилем поведінки і загальним показником представлений у таблиці 1, де видно, що найбільше високого рівня виявлено за стилем поведінки альтруїстичний (42,86% досліджуваних норми) та дружелюбний (42,86% - ДЦП, 37,14% - соматичними захворюваннями). Середній показник по вибірці в цілому відповідає авторитарному стилю поведінки (57,14% досліджуваних ДЦП), дружелюбному стилю поведінки (54,29% - норми), егоїстичному стилю поведінки (50% - соматичними захворюваннями). Низький рівень більше виявлено за показниками підозрілого стилю поведінки (58,57% досліджуваних норми), егоїстичного та підозрілого стилю поведінки (45,71% - ДЦП), залежного стилю поведінки (54,28% - соматичними захворюваннями).

Таблиця 1

Стиль поведінки	Рівні прояву
	студ. з сомат. захв.			студ. ДЦП			студ. норми
	Низ. %	Сер. %	Вис. %	Низ. %	Сер. %	Вис. %	Низ. %	Сер. %	Вис. %
Авторитар.	32,86	40	27,14	17,14	57,14	25,71	38,57	31,43	30
Егоїстичн.	40	50	10	45,71	40	14,29	45,71	40	14,29
Агресивн.	52,86	37,14	10	40	51,43	8,57	60	27,14	12,86
Підозрілий	52,86	40	7,14	45,71	45,71	8,57	58,57	21,43	20
Підлеглий	51,43	31,43	17,14	34,29	40	25,71	40	31,43	28,57
Залежний	54,28	31,43	14,29	34,29	40	25,71	44.29	34,29	21,43
Дружелюб.	32,86	30	37,14	17,14	40	42,86	11,43	54,29	34,29
Альтруїст.	38,57	28,57	32,86	17,14	45,71	37,14	25,71	31,43	42,86

Так, середній рівень “авторитарності” (I октант) за методикою діагностики спрямованості міжособистісних стосунків Т. Лірі у студентів з соматичними захворюваннями виявився у 40 %, у студентів з діагнозом ДЦП – 57,14 %; у студентів норми спостерігається низький рівень – 38,57 %. Згідно отриманих даних виявлено, що студенти з діагнозом ДЦП та соматичними захворюваннями здебільшого впевнені у собі, схильні до лідерства, завзяті й наполегливі, з підвищеним рівнем амбіцій, домагань, ніж студенти норми.

Егоїстичний тип взаємовідносин (II октант) на середньому рівні спостерігаємо у студентів з соматичними захворюваннями – 50 %; у студентів з діагнозом ДЦП – 45,71 % та студентів норми – 45.71 % (показники однакові в обох групах), і якщо студентам з соматичними захворюваннями властиві егоїстичні риси, орієнтованість на себе та схильність до суперництва, то у студентів з діагнозом ДЦП та студентів норми “егоїстичний” стиль поведінки знаходиться на низькому рівні.

Агресивний тип відносин (III октант) у студентів з соматичними захворюваннями (52,86 %) та у студентів норми (60 %) виражений слабше (низький рівень) ніж у досліджуваних з діагнозом ДЦП (51,43 % - середній рівень). Їм характерна помірна впертість, нестриманість та запальність у стосунках.

Підозріливий тип відносин (IV октант) низького рівня виявився у трьох досліджуваних групах: студенти з соматичними захворюваннями – 52,86 %, студентів з діагнозом ДЦП– 45,71 % та студентів норми – 58,57 %. Цікавим виявилось те, що у студентів з діагнозом ДЦП показник середнього рівня підозріливості також становить 45,71 %. Можемо сказати, що цим студентам може бути властива критичність по відношенню до оточуючих, надмірна підозрілість та недовірливість.

Підлеглий тип відносин (V октант) середнього рівня характерний для студентів з діагнозом ДЦП (40 %). Здебільшого ці студенти можуть підкорюватися, чемно і чесно виконувати свої обов’язки. У студентів з соматичними захворюваннями (51,43 %) та студентів норми (40 %) ці показники знаходяться на низькому рівні.

Студенти з залежним типом відносин (VI октант) конформні, залежні від думки інших, чекають допомоги і порад, ввічливі. Середні показники цього рівня спостерігаємо у студентів ДЦП (40 %), у студентів норми виявлено показники низького рівня (44,29 %) і у студентів з соматичними захворюваннями (54,28 %) також.

Дружелюбний тип стосунків (VII октант) характерний для трьох піддослідних груп. Ці студенти орієнтовані на прийняття та соціальне схвалення, прагнуть задовольнити потреби всіх “бути хорошим” для всіх без урахування ситуації, їм властивий емоційно лабільний, істероїдний тип характеру. Найвищі показники цього рівня спостерігаємо у студентів з соматичними захворюваннями (37,14 %), студентів з діагнозом ДЦП (42,86 %), а у студентів норми показники середнього рівня (54,29 %).

Студенти з альтруїстичним типом відносин (VIII октант) відповідальні по відношенню до інших, добрі, емоційне відношення до людей проявляють у співчутті, симпатії, вміють підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисні і чуйні. Найбільше ці риси характеру проявляються у студентів норми (42,86 %). Середні показники цього рівня мають студенти з діагнозом ДЦП (45,71 %), і найнижчі у студентів з соматичними захворюваннями (38,57 %).

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, за результатами дослідження, особливої уваги потребує група студентів з соматичними захворюваннями, у них завищений показник егоїстичності, що вказує на суттєві деструктивні зміни в поведінці у відносинах. Якщо особа схильна до суперництва та орієнтована на себе, це не лише псує стосунки, обмежуючи її у міжособистісних контактах, а й може створювати певні перешкоди у становленні позитивних міжособистісних стосунків. З отриманої картини видно, що у двох групах респондентів (студенти з соматичними захворюваннями та діагнозом ДЦП) домінує VII октанта, яка виражає, відповідно, дружелюбний тип ставлення до інших. У студентів норми домінує VIII октанта, яка виражає альтруїзм у стосунках. Саме за цими октантами ми вважаємо за доцільне говорити про співпрацю, про спрямованість надати допомогу іншій людині та бажання ефективно будувати міжособистісні стосунки з оточуючими.

Необхідним є створення психолого-педагогічних умов, які б сприяли зміні рівня прояву спрямованості міжособистісних стосунків студентів з обмеженими можливостями здоров’я та студентів норми від низького до середнього, а потім від середнього до високого під час навчання та виховання у ВНЗ.

Література:

1. Головаха Є.І., Паніна Н.В. Психологія людського взаєморозуміння. – 2-е вид., зі змінами та доп. – К.: Україна – інститут соціології НАН України, 2002. – 223 с.

2. Дмитрова Т.В. Образ “Я” как регулятор межличностных взаимоотношений и детерминанта общения в ранней юности // Психология педагогического общения. Сб.науч.труд. – Т.2. – Кировоград: Кир.гос.пед.ин-т, 1991. – С.119-125.

3. Купреева О. И. Методика диагностики отношения к другому людей с инвалидностью // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Зб. наук. праць. - К.: Університет “Україна”, 2004. - С. 301-307.

4. Лабунская В. А. Психология затрудненного общения: Учебное пособие, М.: Академия, 2001. - 286 с.

5. Максименко С.Д. Психологія особистості. – К., 2007. – 296 с.

6. Собчик Л.Н. Методы психологической диагностики. Вып.3. Диагностика межличностных отношений. Модифицированный вариант интерперсональной диагностики Т. Лири. Метод. Руководство. М., 1990.