Фiлологiчнi науки/2. Риторика та стилiстика

Чайковська А. В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

Алітерація та асонанс у англійській поезії (на матеріалі поезій Едгара Алана По)

Явище звукового повтору має глибоке літературно-історичне підґрунтя і несе у прозаїчному тексті великий об’єм інформації, спрямований на читача.

Алітерація – це стилістичний прийом, що застосовується для посилення звукової виразності художньої мови, зокрема віршів. Робиться це шляхом добору слів, повторенням однакових чи наближених подібних за звучанням приголосних. e. g. sing – song [1, с. 25]. Асонанс є одним із найважливіших чинників вірша і застосовувався в середньовічній поезії романських народів. В англійській мові незрідка трапляється в поєднанні з алітерацією. У досконалому асонансі мають повторюватися як голосна, так і наголос – це ефект, який створюється тоді, коли два склади у слові розміщені поблизу один від одного, мають однакову голосну, але різні приголосні звуки. Е. g. sonnet – porridge [2, с. 79].

Головним завданням дослідження є з’ясування основних закономірностей звукових повторів у поезії. Мета дослідження зумовлює необхідність виконання наступних завдань :

- розглянути різні підходи до визначення асонансу та алітерації;

- з’ясувати взаємозв’язки між звуковими повторами в межах творчості Е. А. По.

Матеріалом дослідження слугував корпус з 20 віршів. Ці вірші отримано методом суцільної вибірки зі збірника поезій американської художньої літератури (Edgar A. P. Complete tales and poems) загальним обсягом 842 сторінки. Загальна кількість проаналізованих слововживань становить 2720 лексичних одиниць, з яких 358 були вжитi з використанням таких звукових повторiв як алiтерацiя та асонанс, а саме, 231 – з використанням алітерації, і 127 – з використанням асонансу.

Найчастіше у своїх віршах Едгар По використовував прийом алітерації на такі приголосні як: d, w, p, l, s. Це можна пояснити тим, що алітерація пов’язана з використанням приголосних звуків, яких існує більше у мовній системі, ніж голосних. В свою чергу це дає поетові більше можливостей вдало поєднувати та комбінувати саме приголосні звуки. В той час коли справа стосувалася асонансу, то надавалася перевага таким голосним як: a, i, o. Наприклад:

Doubting dreaming dreams,…dared to dream,…was the whispered word, …weak and weary,…surcease of sorrow-sorrow,…leave my loneliness,…lord or lady (from “Raven”).

Sayest it in so sweet,…pride and passion (from “An Acrostic”).

Lose your labour,…scintillating soul,…poets by poets,…lying like,

(from “Valentine”).

Many and many,…love and be loved,…in this kingdom,…loved with a love,…my darling, my life and my bride (from “Anabel Lee”).

Green leaves,…while in the wild wood I did lie,…spirit flings,…time with lyre and rhyme (from “Romance”) [3, c. 249].

За результатом кількісного аналізу представляємо характеристику порівняння досліджуваних лексичних одиниць з використанням алітерації та асонансу у віршах Едгара Алана По.

Кількість лексичних одиниць з використанням алітерації	Кількість лексичних одиниць з використанням асонансу	Загальна кількість лексичних одиниць з використанням алітерації та асонансу
231	127	358
65%	35%	100%

Також у ході даного дослідження було визначено, що початкові приголосні корелюють між собою, тобто виявляють подібні символічні значення.

Такі приголосні як w, p, l, s у початковій позиції створюють ефект евфонізму, тоді як d, r – навпаки, ефект какофонії. Щодо голосних, то в поезіях Е. По спостерігається часте вживання a, i, o, що також виражають ефект позитивної конотації. Ефект позитивної конотації створюється у тих словах, де автор хоче передати якісь свої почуття, щось легке і водночас життєрадісне, що наштовхує на позитивні роздуми під час прослуховування даних рядків. Щодо ефекту негативної конотації, то у цьому випадку автор викладає свої переживання, страхи, негативне відношення до певних речей або людей i використовує для цієї передачі приголосні d i r. Проаналізувавши дані вірші, можна зробити висновок, що ефект евфонізму є домінантним у поезіях американського письменника, оскільки частота слововживань зі звуками, які позначають ефект позитивної конотації, спостерігаються як з голосними так і приголосними звуками, в той час як ефект негативної конотації помітний лише в межах приголосних звуків. З цього витікає, що творчість Едгара По спрямована на досягнення позитивних емоцій у читача.

Що стосуєтся більшої частотності використання саме алітерації, то не можна стверджувати, що асонанс є менш важливим. Гармонійність поетичних рядків досягається завдяки вдалому поєднанні як приголосних, так і голосних. Саме їх єдність і милозвучність визначають рівень поетичної майстерності, якою володіє автор.

Це можна підтвердити результатами досліджень В. В. Левицького [4, с. 39], який стверджує, що звуки не мають жодного значення ані в експерименті, ані у мові. Звуки набувають значення тільки у відповідності з певним змістом. Одиниця, що виступає в якості еталона у процесах смислового сприйняття мовлення, - це, на думку більшості дослідників, - звукова форма слова. Отже, як гармонійність, так і дисбаланс звуків створюється лише в даному контексті.

Література:

1. Тлумачний словник української мови [уклад. Л. П. Олієнко]. – К. : Кашта, 2006. - 543с.

2. Oxford Advanced Learner’s Dictionary / [ed. A. S. Hornby]. – London : Oxford University Press, 2005. – 1780p.

3. Edgar A. P. Complete tales and poems / Edgar A. P. – UK : Castle Books, 2009. – 842p.

4. Левицкий В. В. Звуковой символизм. Основные итоги [електронний ресурс] / Левицкий В. В. – Черновцы : Рута, 1998. – Режим доступу : http://www.dissercat.com/search