Чорна В.Л.

Слобожанський державний аграрний університет, Україна

Образ головної героїні у циклі романів П.Тремейна

про сестру Фідельму

Найвидатнішим доробком лондонського журналіста та історика Пітера Тремейна (справжнє ім’я – Пітер Берресфорд Еліс) стали романи про ірландську жінку-детектива сестру Фідельму, яка жила у сьомому столітті, щиру, послідовну логічну, нетерплячу до несправедливостей й трохи саркастичну. Вперше цей персонаж з’являється в романі «Смерть уві сні», який було написано у 1993 році. З того часу Тремейн описав пригоди Фідельми у низці наступних романів, загальна кількість яких дорівнює шести.

Тремейн зображує Фідельму високою, рудоволосою, привабливою, проте не дуже вродливою жінкою, яка має гострий розум і, до того ж, порівняно молодою. Автор наділив її досить достовірною біографією. Фідельма є членом царської сім’ї Мунстерів. Вона належить до релігійної общини, що була заснована в Кілдарі преподобною святою Бригіттою. Провчившись вісім років у світській школі, Фідельма отримала другий вищий ступінь і володіє знаннями у галузі поезії, літератури, природознавчих наук, медицини і, особливо, юриспруденції. Тепер вона - довірена особа ірландської правової системи. Героїня наділена повноваженнями вести розслідування кримінальних злочинів, оцінювати докази, проводити опитування свідків, діяти як адвокат. За певних обставин вона навіть сама може виступати у ролі судді.

Головна героїня циклу уособлює ключові елементи кельтської та ранньосередньовічної культур. Не дивно, що зображення Тремейном цього періоду історії у серії романів про Фідельму відображує концепції, що просліджуються у його історичних працях. Таким чином, світ Фідельми виглядає справжнім. Автор виводить у якості другорядних персонажів справжніх історичних особистостей: короля Нортумбрії Осві, декількох правителів Мунстерів, Кентерберійського архієпископа Деуса, абатису Уітбі Хільду, монаха-місіонера Колмана, клірика Віхгарда. Оскільки про них збереглося дуже мало відомостей, Тремейн наділяє цих персонажів такою зовнішністю та рисами характеру, що повністю відповідають його художньому задуму.

Епоха, в яку жила Фідельма, так звані «Темні віки», для більшої частини Європи й особливо Ірландії була періодом процвітання кельтської культури. В монастирських бібліотеках Ірландії збереглися старовинні книги, а школи приваблювали студентів з Британії та континенту. Ірландська медицина досягла неймовірних успіхів, витвори майстрів та ремісників мали попит по всьому світу. Ірландські місіонери проповідували християнство серед германських племен. Головним художнім засобом відтворення місцевого колориту стає опозиція: протиставлення християнського світу язичницькому, насамперед, друїдизму. Світ Фідельми продовжує вбирати в себе залишки друїдизму.

Фідельма не є побічницею християнської ортодоксальної віри. Її приваблює усе, що знаходиться поза стінами монастиря й вона отримує насолоду від дрібних радощів. Героїня нечасто буває на церковній службі, але коли таке трапляється, то її думки блукають у пошуках розгадки чергового злочину. Якщо вона молиться, то робить це швидко й тихо, скептично ставиться до проявів дива або інших чудесних явищ у повсякденному житті. Її непокірні пасма рудого волосся, що завжди вибиваються з-під головного убору, символізують ставлення Фідельми до християнської віри. Вона – традиціоналістка, аристократка, кельтська інтелектуала і християнка тільки тому, що Ірландія на той час перестала бути язичницькою країною.

Героїня виховувалася на традиціях друїдів і її симпатії також належать їм. Вона відчуває себе єдиним цілим з природою. Щоб досягти душевної рівноваги черниця практикує техніку медитації друїдів. Фідельма поважає правду більше за Бога й має тісніший зв'язок з язичниками аніж з традиційними християнами. Навіть ім’я героїні та її особисті якості говорять про її зв'язок зі старою релігією. У кельтській міфології дуже багато богинь, серед яких є й пророчиця Фідельма. Героїня – звичайна смертна людина, проте всі, хто її знає, вважають, що вона володіє якимись надзвичайними здібностями, таємними знаннями, силою, що дозволяє їй маніпулювати людьми та подіями для того, щоб дізнатися правду.

Фідельма виступає у якості агента духовної влади, безжально викриваючи брехню. Правду вона вважає важливішою за все інше, навіть за правосуддя. Проте вона розуміє, що інколи доводиться поступатися неправді. Автор наділив її характерними рисами, які, на його думку, повинна мати жінка. Вона щиро любить свою родину та друзів, насолоджується спілкуванням з дітьми, співчуває іншим, прискіпливо ставиться до себе, радіє парфумам, які отримала в подарунок від шанувальника, та дуже приваблює чоловіків. Хоча вона навіть не думає про шлюб, це не заважає їй насолоджуватися товариством чоловіків.

Розслідування Фідельми досягають свого апогею у залі суду, де вона, як і герої сучасних детективів, збирає всіх свідків її розкриває задум злочину та мотиви, якими керувався вбивця, описує як складені докупи докази дозволяють їй розкрити злочин. До того ж Фідельма часто розплутує досить складні кримінальні справи, які не обов’язково мають мотиви. Наприкінці оповіді вбивця обов’язково зізнається, чи то у запалі, чи просто кається. Фідельма завжди досягає своєї мети: правда відкривається і суспільство звільняється від ворогів.

Хоча Фідельму, безумовно, можна порівняти з двома іншими середньовічними детективами-ченцями, братом Кадфаелем Еліс Пітерс та Дейм Фревіс Маргарет Фрезер, героїня Тремейна значно відрізняється від них. Кадфаель і Фревіс – детективи-аматори, які приводять злочинців до відповіді перед світською владою. Вочевидь, і Кадфаель і Фревіс могли б жити в будь-якому столітті, коли панувала Римська католицька культура. На відміну від них Фідельма є представницею світської влади. Вона не дотримується правил, що були встановлені її монастирем й не може існувати поза межами ірландсько-кельтської цивілізації VII століття. Історична атмосфера у романах Тремейна про Фідельму обумовлює художні особливості оповіді. Героїня втілює ідеали ранньої середньовічної кельтської культури так, як їх бачить Тремейн.